Гідо Вестервелле
| Ґідо Вестервелле нім. Guido Westerwelle |
|
|---|---|
 Ґідо Вестервелле, 2012 рік |
|
|
|
|
| Час на посаді: | |
| 28 жовтня 2009 — 17 грудня 2013 | |
| Президент | Хорст Келер Крістіан Вульф Йоахим Гаук |
| Прем'єр-міністр | Ангела Меркель |
| Попередник | Франк-Вальтер Штайнмайєр |
| Наступник | Франк-Вальтер Штайнмайєр |
|
|
|
| Час на посаді: | |
| 28 жовтня 2009 — 16 травня 2011 | |
| Президент | Горст Кьолер Крістіан Вульф |
| Прем'єр-міністр | Ангела Меркель |
| Попередник | Франк-Вальтер Штайнмайєр |
| Наступник | Філіпп Реслер |
|
|
|
| Народився | 27 грудня 1961 Бад-Гоннеф  Північний Рейн-Вестфалія |
| Помер | 18 березня 2016 (54 роки) Кельн |
| Громадянство |  Німеччина |
| Національність | німець |
| Політична партія | Вільна демократична партія |
| Батько | Гайнз Вествервеллє |
| Мати | Еріка Вествервеллє |
| Чоловік | Міхаель Мронц (нім. Michael Mronz) |
| Професія | політик |
| Особистий підпис |
 |
|
|
|
|
|
|
Ґідо Вестервелле (нім. Guido Westerwelle; нар. 27 грудня 1961, Бад-Гоннеф, ФРН — пом. 18 березня 2016, Кельн, Німеччина) — німецький політик. 15-й віце-канцлер ФРН (з 28 жовтня 2009 року по 16 травня 2011 рік), а також міністр закордонних справ (з 28 жовтня 2009 по 17 грудня 2013 рік), при очільниці уряду канцлері Ангелі Меркель. З 2001 по 2011 рік — голова Вільної демократичної партії. У 2006 році очолював фракцію Вільної демократичної партії в бундестазі.
Ґідо Вестервелле був почесним доктором сеульського Університету Ханьян, членом ради директорів організації трансатлантичного співробітництва «Atlantik-Brücke» та членом ради повірених Німецького фонду по боротьбі зі СНІДом, очолював фонд свого імені «Westerwelle Foundation»[1].
Як міністр закордонних справ Німеччини Ґідо Вестервелле одним із перших західних політиків відвідав Київ та спілкувався з протестувальниками на Майдані Незалежності України 5 грудня 2013, висловивши таким чином підтримку мирним протестам у Києві проти чинного на той час режиму Віктора Януковича[2][3][4].
Відкритий гей, перші гомосексуальні потяги у нього було ще в школі[5]. Ґідо Вестервелле був одружений з Міхаелем Мронцем.
Зміст
Життєпис[ред. • ред. код]
Становлення[ред. • ред. код]
Ґідо Вествервелле народився 27 грудня 1961 року в курортному містечку Бад-Гоннеф, що в районі Рейн-Зіґ, поблизу Бонна в землі Північний Рейн-Вестфалія. Його батьками були правниками: Гайнз та Еріка Вествервелле. Батьки розлучилися, коли Ґідо було 8 років, після чого він мешкав з батьком[5]. У 1980 році закінчив бонську гімназію імені Ернста Моріца Арндта та поступив до Боннського університету закінчив його — в 1987 році. Після першого (1987) та другого (1991) державного іспиту з права, в 1991-му став практикуючим адвокатом в Бонні. До 1994 року він працював у фірмі свого батька[6].
У 1994 отримав докторський ступінь з права в Гаґенському університеті, єдиному заочному університеті Німеччини.
Вільна демократична партія[ред. • ред. код]
Ще в 1980-му Ґідо став членом Вільної Демократичної Партії. Один із спів-засновників її молодіжного крила — Молоді Ліберали, яке і очолював впродовж 5 років з 1983 — по 1988.
У 1988 став членом виконавчої ради партії. У 1994 став генеральним секретарем ВДП, на цій посаді був провідним розробником нової програми вільних демократів.[7]
У 1996 обраний депутатом 13-го бундестагу[7] по квоті, що звільнилася внаслідок переходу Хайнца Ланфермана нім. Heinz Lanfermann на посаду міністра юстиції. А в 1998 році Вестервелле був повторно обраний уже на загальних виборах до 14-го бундестагу (1998-2002) в переліку 43 депутатів від ВДП.
З 1993 по 2000 рік Ґідо Вестервелле займав пост голови міського відділення ВДП в Бонні[8].
Лідер ВДП[ред. • ред. код]
2001 року очолив партію вільних демократів, замінивши на цій посаді Вольфганга Ґерхарда, який полишив за собою керування фракцією в парламенті.
На парламентських виборах 2002 зміг незначно підняти рейтинг партії з 6,8 % до 7,4 % голосів і збільшити кількість місць з 43 до 47. Кампанія запам'яталася екстравагантними методами. Ґідо Вестервелле роз'їжджав в Ґідо-мобілі,[7] носив взуття з написом 18 (символізувало 18 передвиборних пунктів партії), взяв участь у реаліті-шоу «Великий Брат». Попри це в 2003 його переобирають головою партії.
Наступні виборчі кампанії проводилися без ексцентризму. На дострокових федеральних виборах, ініційованих 2005-го Шрьодером, партія Ґідо здобула 9,8 %. Оскільки обидві провідні партії вирішили сформувати мега-коаліцію, Вестервелле відкинув пропозицію Ґергарда Шредера і перейшов в опозицію[7], закинувши великій коаліції СДПН та ХДС/ХСС зраду інтересів їхніх виборців, та назвав саму коаліцію «історичною помилкою».[9] З 2006 року замістив Вольфганга Ґерхарда і в парламенті, очоливши фракцію лібералів.[7]
На чергових парламентських виборах 27 вересня 2009, Вільна демократична партія отримала рекордні в своїй історії 14,6 % голосів і 93 місця в бундестазі. Сумарно в коаліції з ХДС/ХСС здобуто 48 % голосів проголосувавших — 332 мандати з 622 місць.
По традиції представнику молодшої партії-партнера коаліції віддається посада віце-канцлера та міністра МЗС.[7] З 28 вересня 2009 по закінченню коаліційних перемовин по формуванню уряду. Ґідо Вестервелле став віце-канцлером і міністром закордонних справ Німеччини в уряді канцлера Ангели Меркель, з якою заприятелював ще наприкінці 90-х, ведучи спільну роботу в опозиції до тодішнього канцлера Ґергарда Шредера.[10]
Камінг-аут та особисте життя[ред. • ред. код]
Ґідо Вестервелле не робив жодних публічних заяв щодо своєї орієнтації. Він просто прийшов на 50-річний ювілей Ангели Меркель, що відбувся 20 липня 2004, разом зі своїм партнером — бізнесменом Міхаелем Мронцом (нім. Michael Mronz).[7]
| « | Мій партнер та я ведемо абсолютно спокійний спосіб життя.[7] | » |
17 вересня 2010 в Бонні Ґідо та Міхаель одружилися. Церемонію провів бургомістр Бонну Юрген Німч (нім. Jürgen Nimptsch). Подія відбулася у вузькому колі рідних та близьких подружжя. [11]
Хвороба[ред. • ред. код]
Вестервелле хворів на лейкемію. Хворобу діагностували у червні 2014 року. За рік після діагнозу Ґідо Вестервелле заявляв про ознаки одужання та презентував свою книгу «Між двома життями»[12]. Однак у листопаді 2015 року він був змушений знову проходити курс лікування[13].
Ґідо Вестервелле помер 18 березня 2016 року в університетській клініці Кельна[14].
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Д-р Ґідо Вестервелле(нім.)
- ↑ Заява Федерального міністр закордонних справ Німеччини д-р Ґідо Вестервелле в Брюсселі. Посольство Федеративної Республіки Німеччина. Київ
- ↑ Глава МЗС Німеччини прийшов на Євромайдан
- ↑ Вестервелле закликає захистити мирних демонстрантів в Україні
- ↑ а б Constantin Magnis. Mensch, Guido.(нім.)
- ↑ Життєпис Ґідо Вестервелле(нім.)
- ↑ а б в г д е ж и Лідер лібералів – від політичної легковажності до героя виборів. Німецька хвиля. 2009-09-28. Архів оригіналу за 2013-06-30. Процитовано 2009-11-13.
- ↑ Dr. Guido Westerwelle, FDP. Deutscher Bundestag, 02.06.2007 (нім.)
- ↑ Наталя Фібріг (2005-11-12). стаття "Велика коаліція": підписано шлюбний контракт. Німецька хвиля. Архів оригіналу за 2013-07-01. Процитовано 2009-11-13.
- ↑ Марсель Фюрстенау, Наталя Неділько (2009-10-05). стаття Дружба Меркель і Вестервелле: випробування владою. Німецька хвиля. Архів оригіналу за 2013-07-01. Процитовано 2009-11-13.
- ↑ У Німеччині помер екс-голова МЗС Ґідо Вестервелле. Радіо Свобода. 25 березня 2016. Процитовано 2011-06-15.
- ↑ Німеччина: помер колишній міністр закордонних справ Ґідо Вестервелле
- ↑ У Вестервелле виявили лейкемію
- ↑ Помер німецький політик Ґідо Вестервелле
Посилання[ред. • ред. код]
- Ґідо Вестервелле: патріот Німеччини та Європи. Посольство Федеративної Республіки Німеччина. Київ
- Офіційний веб-сайт(нім.)
|
|
|||||||||||
.svg){kind=small}
|
|||||||
