19-та зенітна дивізія (Третій Рейх)
| 19-та зенітна дивізія (Третій Рейх) 19. FlaK-Division | |
|---|---|
 Підрозділ 88-мм зенітної гармати FlaK 18/36/37/41 на вогневій позиції. Північна Африка. Червень 1942 | |
| На службі | 1 серпня 1942 — 8 травня 1945 |
| Країна | .svg){kind=small} Третій Рейх |
| Належність | .svg){kind=small} Вермахт |
| Вид |  Люфтваффе |
| Роль | Війська протиповітряної оборони |
| Чисельність | зенітна дивізія |
| У складі | Див. Командування |
| Гарнізон/Штаб | Сицилія |
| Війни/битви | Друга світова війна |
| Командування | |
| Визначні командувачі | Генріх Бурхард Готтард Франц |
19-та зенітна дивізія (Третій Рейх) (нім. 19. FlaK-Division) — зенітна дивізія Вермахту, що діяла протягом Другої світової війни у складі Повітряних сил Третього Рейху.
19-та зенітна дивізія сформована на Сицилії на початку серпня 1942 року на базі колишнього штабу VII зенітної бригади, переведеного з Греції на італійський острів. Першим командиром з'єднання став генерал-лейтенант Генріх Бурхард. Невдовзі після створення штаб дивізії був переведений до Африки, де перебрав на себе керівництво протиповітряними силами в смузі відповідальності танкової армії «Африка». З цією метою до штабу дивізії були виділені 102-й та 135-й полк.
У ході запланованого німецько-італійського наступу в дельту Нілу для посилення протитанкової оборони використовувалися зенітні підрозділи 19-ї дивізії в районі Ель-Аламейна і Ель-Даба (Єгипет). Однак протиповітряна оборона була злочинно знехтувана, тому британська авіація могла діяти проти наземних військ противника майже безперешкодно. Вирішити проблему можна було якоюсь мірою знайшовши компроміс між викликами й передавши добру половину наявних зенітних установок для забезпечення прикриття своїх військ від ударів з повітря. Однак заплановане просування німців не було продовжено через нестабільну ситуацію з постачанням. Тож загони Роммеля перейшли до позиційної оборони у пустелі.
Коли в жовтні 1942 року почалася британська атака, полки 19-ї зенітної дивізії все ще перебували на передовій і були розгорнуті там для боротьби з танками. У запеклих боях з британськими військами контакт з німецькими лініями був повністю втрачений. Відрізані від усіх ліній постачання, більшість екіпажів зенітних батарей не мали вибору, як їх не розбити, підірвати гармати, а потім вирушили назад до своїх позицій.
З початком Туніської кампанії 19-та зенітна дивізія відповідала за оборону південної частини Туніського плацдарму. Північну частину обороняла 20-та зенітна дивізія. Там підрозділ знову досяг поважних успіхів. Але, вже 13 травня 1943 року, в результаті капітуляції групи армій «Африка», штаб дивізії і підпорядковані частини потрапили в британський полон.
Уже в серпні 1943 року, через кілька місяців після знищення 19-ї зенітної дивізії 1-го формування, новий штаб дивізії був створений у Греції в Афінах. На дивізію покладалося завдання керівництва всіма протиповітряними силами, що дислокувалися на території окупованої Греції. Штаб підпорядковувався командуванню Люфтваффе «Південний Схід». У листопаді 1943 року дивізія мала наступний структурний вигляд:
- 58-й зенітний полк (район Іракліон-Платанос-Кастеліон-Родос-Крит)
- 91-й зенітний полк (континентальна Греція)
- 201-й зенітний полк (район Афін).
З відходом німецького вермахту з Греції у вересні 1944 року в результаті радянського просування на Балкани полки 19-ї зенітної дивізії також відступили в напрямку Югославії. Винятком був 58-й зенітний полк, який залишався на Криті до кінця війни. Сам штаб дивізії та два полки, 58-й і 91-й, нарешті досягли Хорватії після важких ар'єргардних дій. 27 квітня 1945 року дивізія все ще мала у своєму розпорядженні 41 важку та 28 легких зенітних батарей з командним пунктом в Адмонті, Верхня Штирія, де вона залишалася разом з 91-м і 210-м полками Фландера до кінця війни.
- Італія (Сицилія) (квітень 1942);
- Північна Африка (квітень 1942 — травень 1943);
- Греція (листопад 1943 — жовтень 1944);
- Угорщина/Німеччина (жовтень 1944 — травень 1945).
- 1-ше формування
- генерал-лейтенант Генріх Бурхард (15 серпня — 30 листопада 1942);
генерал-лейтенант Готтард Франц (30 листопада 1942 — 13 травня 1943);
- 2-ге формування
- генерал-майор Пауль Павел (1 листопада 1944 — 8 травня 1945).
| Час | Корпус | Командування/Флот | Штаб | |
|---|---|---|---|---|
| 1942 | ||||
| 1 серпня | — | 2-й повітряний флот | Північна Африка | |
| 1943 | ||||
| 1 січня | — | 2-й повітряний флот | Північна Африка | |
| 1 листопада | — | Командування Люфтваффе «Південний Схід» | Афіни | |
| 1944 | ||||
| 1 січня | — | Командування Люфтваффе «Південний Схід» | Афіни | |
| 20 жовтня | V корпус ППО | 4-й повітряний флот | Балкани | |
| 1945 | ||||
| 1 січня | V корпус ППО | 4-й повітряний флот | Балкани | |
| 17 квітня | V корпус ППО | 4-те повітряне командування | Балкани | |
| 15 листопада 1942[1] | 1 листопада 1943 | 1 грудня 1944 |
|---|---|---|
| — | 58-й зенітний полк | |
| — | 91-й зенітний полк | |
| 102-й зенітний полк | — | |
| 135-й зенітний полк | — | |
| — | 201-й зенітний полк | |
- Парашутна бригада «Рамке»
- Операція «Зоненблуме»
- Битва за Бір-Хакейм
- Wirbelwind
- Flakpanzer I
- Операція «Флакс»
- Виноски
- Джерела
- 19. Flak-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
- 19. Flak-Division. на ww2.dk. (англ.)
- 19. Flak-Division. на axishistory.com. (англ.)
- Karl-Heinz Hummel: Die deutsche Flakartillerie 1935—1945. Ihre Großverbände und Regimenter. VDM, Zweibrücken 2010, ISBN 978-3-86619-048-1, S. 57, 58.(нім.)
- Horst-Adalbert Koch, Heinz Schindler, Georg Tessin: FLAK. Die Geschichte der Deutschen Flakartillerie und der Einsatz der Luftwaffenhelfer. Podzun Verlag, 2. Auflage, Bad Nauheim 1965, S. 449.
