24-та окрема бригада спеціального призначення (РФ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

24-та окрема Бранденбурзька ордена Леніна, Червонопрапорна, ордена Суворова бригада спеціального призначення — військове формування Збройних сил СРСР й Російської Федерації.

Базування бригади у Новосибірську у Центральному військовому окрузі.

Історія[ред. | ред. код]

К1 жовтня 1961 року у Забайкальському військовому окрузі було сформовано 806-ту окрему роту спеціального призначення (або військова частина 64656) чисельністю 117 осіб з прямим підпорядкуванням штабу округу.

1 листопада 1977, згідно з директивою Генерального штабу ЗС СРСР, на базі 806-ї роти була створена 24-та окрема бригада спеціального призначення (військова частина 55433) у складі Забайкальського військового округу. Пунктом дислокації була Ясна Оловянінського району Читинської області[1].

У деяких джерелах основою для створення 24-ї бригади вказують 18-у окрему роту спеціального призначення[2][3], що можливо не є вірним твердженням оскільки 18-та рота продовжувала існувати у складі 36-ї загальновійськової армії ЗабВО до кінця 1980-х років[4].

25 травня 1978 року 24-та бригада була передислокована у військове містечко розформованої військової частини РВСП у 6 км від Хара-Бірка й 50 км від Мирна того ж району[4].

Як і всі бригади спеціального призначення, створені на початку 1960-х років (за винятком 3-ї бригади), 24-та бригада була кадровим формуванням, в якому по штатам мирного часу особовий склад був 300—350 осіб. За введенням воєнного стану, за рахунок мобілізації військовослужбовців запасу та проведення 30-денних зборів, 24-та бригада розгорталася в повноцінне боєздатне з'єднання з особовим складом у 1700 осіб[1].

В середині 1970-х років штати окремих бригад спеціального призначення були розгорнуті до 60-80 % від штату військовому часу.

За штатом мирного часу 24-та бригада складалася з наступних підрозділів:

  • Управління бригади й підрозділи при ній:
    загін спеціальної радіозв'язку;
    рота господарського забезпечення.
  • 261-й окремий загін спеціального призначення;
  • 281-й окремий загін спеціального призначення;
  • 282-й окремий загін спеціального призначення (кадра);
  • 297-й окремий загін спеціального призначення (кадра);
  • 641-й окремий загін спеціального призначення (кадра).

За деякими даними в 1984 році відбулося розгортання 281-го окремого загону спеціального призначення в зведений загін (батальйон 6-ротного складу) по штату аналогічних формувань створювалися одночасно у 5-й, 8-й, 9-й, 16-й і 22-й окремих бригадах спеціального призначення, призначених для відправки в Афганістан. При цьому розгорнутий 281-й загін, на відміну від інших загонів, в Афганістан надіслано не було[3].

10 вересня 1987 року 24-а бригада була передислокована на південь від Кяхти у прикордонний з Монголією Кяхтинський район[4].

При передислокації бригади у Кяхту, 282-й загін (в/ч 20662) було передано в підпорядкування 14-й бригаді Далекосхідного військового округу й передислокований у Матвіївку, Хабаровського краю[2].

Склад 24-ї окремої бригади спеціального призначення на 1989 рік (всі підрозділи і частини бригади дислокувалися біля Кяхти)[4][5]:

  • Управління бригади (в/ч 55433) й підрозділи при ній:
  • загін спеціальної радіозв'язку;
  • рота мінування;
  • рота матеріально-технічного забезпечення;
  • комендантський взвод.
  • 281-й окремий загін спеціального призначення (в/ч 44996);
  • 297-й окремий загін спеціального призначення (в/ч 44998);
  • 261-й окремий загін спеціального призначення (кадра);
  • 641-й окремий загін спеціального призначення (кадра);

У 2002 році 24-та бригада була передислокована в Сосновий Бор під Улан-Уде.

У травні 2009 військове керівництво заявило про передислокації 24-ї бригади в Іркутськ на базу розформованого Іркутського вищого військового авіаційного інженерного інституту[6].

У грудні 2008 року озвучене реформування частин і з'єднань спеціальної розвідки ГРУ, за яким 12-та й 67-ма окремі бригади спеціального призначення підлягали розформуванню, а 3-тя окрема гвардійська бригада спеціального призначення підлягала скороченню.

У зв'язку зі скасуванням колишніх військових округів у 2010 році у складі Східного військового округу опинилися 2 окремі бригади спеціального призначення (14-та й 24-та), що раніше відносилися до Забайкальського й Далекосхідного військових округів. Натомість у складі Центрального військового округу з подібних формувань було тільки одне (3-тя обрсп підлягала скороченню), так як у 2009 році були розформовані 67-яма й 12-та окремі бригади спеціального призначення, що відповідно належали раніше Сибірському й Приволзько-уральському військовим округам.

Тому 24-ту бригаду було передислоковано до складу Центрального військового округу[7].

У 2012 року бригаду передислоковано до військового містечка розформованої 85-ї мотострілецької Ленінградської-Павлівської Червонопрапорної дивізії.

У 2013 році 24-й бригаді було передано почесне найменування 165-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади. Після вручення Бойового прапора і передачі нагород з'єднання почали називати як 24-та окрема гвардійська Бранденбурзька ордена Леніна, Червонопрапорна, ордена Суворова бригада спеціального призначення[8].

Склад бригади на 2010 рік[ред. | ред. код]

На 2010 рік склад 24-ї окремої бригади спеціального призначення Центрального військового округу (всі підрозділи і частини дислокувалися в Іркутську)[9]:

  • Управління бригади (в/ч 55433) і підрозділи при управлінні;
  • загін спеціальної радіозв'язку;
  • рота спецмінування;
  • рота матеріально-технічного забезпечення;
  • комендантський взвод.
  • 281-й окремий загін спеціального призначення (в/ч 44996);
  • 297-й окремий загін спеціального призначення (в/ч 44998);
  • 641-й окремий загін спеціального призначення;
  • окремий загін спеціального призначення (кадра);
  • окремий загін спеціального призначення (кадра).

Участь 24-ї бригади спеціального призначення в бойових діях[ред. | ред. код]

Перша російсько-чеченська війна[ред. | ред. код]

На початку січня 1995 року в базі 24-ї бригади було створено зведений загін для ведення бойових дій в Чечні. Основою для створення загону послугував 281-й загін спеціального призначення. За час бойових дій 281-й загін втратив убитими 3 осіб[10].

За деякими даними розвідувальні групи 281-го загону додавалися 324-му механізованому полку 34-ї мотострілецької дивізії.

Загін брав участь в боях у Гікаловському й Чечен-Аулі Грозненського району.

На території Чечні 281-й загін перебував в період з 17 січня по 7 травня 1995 року[10].

Друга російсько-чеченська війна[ред. | ред. код]

На відміну від Першої російсько-чеченської війни, 24-ву бригаду залучили набагато пізніше за інших з'єднань.

У серпні 2000 року від 24-ї бригади в Чечню була відряджена група, що увійшла до складу зведеного 691-го окремого загону спеціального призначення розгорнутого в серпні 1999 року у 67-й окремій бригаді спеціального призначення.

За Другої російсько-чеченської війни, 24-а бригада відправляла до Чечні у порядку ротації зведений загін 6 разів.

В цілому 24-та окрема бригада спеціального призначення у другій російсько-чеченській війні втратила убитими 5 осіб[9]. За іншими даними втрати бригади склали 8 осіб[3].

Інтервенція Росії у Сирії[ред. | ред. код]

22 березня 2017 року військовослужбовці 24-ї окремої бригади спеціального призначення повернулися до Новосибірська з Сирії, де було задіяно понад 300 бійців. Додому вони повернулися без втрат[11].

Герой Росії[ред. | ред. код]

посилання=10 листопада 2002 року присвоєно звання Героя Росії за участь у Другій російсько-чеченській війні старшому лейтенанту Коробенкову Анатолію Сергійовичу, командиру розвідувальної групи[12].

Командири 24-ї бригади[ред. | ред. код]

Неповний список командирів 24-ї бригади[3]:

  • Іванов Едуард Михайлович — 1977—1982;
  • Колб Григорій Ананійович — 1982—1986;
  • Кузьмін Володимир Іванович — 1986—1990;
  • Бойко Олександр Михайлович — 1990—1992;
  • Рогов Володимир Ілліч — 1992—1994;
  • Ліпіев Петро Семенович — 1994—1997;
  • Платонов Андрій Олексійович — 1997—1999;
  • Жуков Олександр Іванович — 1999—2001;
  • Захаров Володимир Володимирович — 2001—2005;
  • Борівський Юрій Миколайович — 2005- ?;
  • Хасаб Олег Валерійович — на 2012 рік[13]
  • Нечаєв Веніамін Вікторович — на 2016 рік[14]
  • Кузнєцов Андрій Павлович — на 2019 рік

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Сергей Козлов. Спецназ ГРУ: Очерки истории. // {{{Заголовок}}}. — Москва : Русская панорама, 2009. — P. 133, 178. — 3 000 прим. — ISBN 978-5-93165-135-4.
  2. а б День частей и подразделений специального назначения ГРУ
  3. а б в г 24-я отдельная бригада специального назначения на сайте Спецназ. Орг
  4. а б в г {{{Заголовок}}}. — Томск : Издательство Томского университета, 2013. — С. 260—268, 573. — ISBN 978-5-89503-530-6.
  5. Состав частей специального назначения ГРУ в 1989 году
  6. Бригада спецназа ГРУ переедет из Улан-Удэ в Иркутск
  7. Генерал Канчуков: нужен ли России спецназ?
  8. В военном параде в Новосибирске впервые примут участие спецназовцы и артиллеристы. Пресс-служба Центрального военного округа. 07.05.2013. Процитовано 2018-10-23. 
  9. а б Сергей Козлов. Спецназ ГРУ: Очерки истории. // {{{Заголовок}}}. — Москва : Русская панорама, 2010. — P. 40—41, 44-50, 65, 336-337, 492-493. — 3 000 прим. — ISBN 978-5-93165-167-5. Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «ОИ-5» визначена кілька разів з різним вмістом
  10. а б Сергей Козлов. Спецназ ГРУ: Очерки истории. // {{{Заголовок}}}. — Москва : Русская панорама, 2010. — P. 176, 317. — 3 000 прим. — ISBN 978-5-93165-137-8. Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «ОИ-4» визначена кілька разів з різним вмістом
  11. bmpd (2017-03-23). 300 спецназовцев ГРУ вернулись в Новосибирск из Сирии. bmpd. Процитовано 2017-06-24. 
  12. Герой России Коробенков Анатолий Сергеевич
  13. Бригада спецназа провела показательное выступление на День разведчика
  14. В Новосибирской воинской части освящена хоругвь