34-та окрема мотострілецька бригада (РФ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 34-та бригада.
34-та окрема мотострілецька бригада
рос. 34-я отдельная мотострелковая бригада
На службі 30 червня 2006 — даний час
Країна Росія Росія
Роль Гірська піхота
Чисельність Бригада
У складі 49-та загальновійськова армія
Гарнізон/Штаб Сторожова-2, Карачаєво-Черкесія
Медіафайли на Вікісховищі

34-та окрема мотострілецька бригада (гірська) (34 омсбр (г), в/ч 01485) — гірсько-піхотне з'єднання Сухопутних військ Збройних сил Російської Федерації чисельністю у бригаду. Дислокується на станиці Сторожова-2, Зеленчуцького району Карачаєво-Черкесії[1]. Перебуває у складі 49-ї загальновійськової армії Південного військового округу.

Головним завданням є ведення бойових й розвідувальних операцій у гірській місцевості. Бригада займається підготовкою військових альпіністів і має в'ючні підрозділи на конях місцевих порід.

Бригада була створена 2006 року. У 2022 році брала участь у повномасштабному вторгненні РФ в Україну.

Опис[ред. | ред. код]

Передумови і створення[ред. | ред. код]

У вересні 2004 року президент РФ Володимир Путін заявив про намір створити бригаду на південних кордонах РФ, яка мала б стати єдиним центром роботи різних спецслужб і відомств: ФСБ, Міністерства оборони, Прикордонної служби ФСБ.[2] Замисел для її створення — мати спеціалізовану гірськопіхотну частину, розгорнуту неподалік від «гарячих точок» Кавказу.[3] На відміну від більшості бригад, створених шляхом переформування вже наявних військових формувань, ця бригада мала створюватися з нуля. Розташування для майбутнього військового містечка обрали у станиці Сторожова-2, Зеленчуцького району Карачаєво-Черкесії, на висоті 1010 м над рівнем моря, у гірській місцевості і неподалік російсько-грузинського кордону, поблизу 20 перевалів Західного Кавказу, зокрема Марухського та Клухорського. Клухорський перевал — частина старої Воєнно-Сухумської дороги.[3]

Військове містечко почали будувати у жовтні 2004 року, на його будівництво виділили 15 млрд рублів.[3]

30 червня 2006 року президент РФ Володимира Путіна видав указ про створення 34-ї окремої мотострілецької бригади.[3]

На 1 грудня 2007 року бригада була повністю укомплектована й розміщена на місці постійної дислокації у новозбудованому гарнізоні. До 2007 року звели 150 об'єктів інфраструктури. Кількість особового складу на 2007 рік становила 5000 осіб,[3] при його наборі перевагу віддавали людям, що пройшли промислову або спортивну альпіністську підготовку й строкову службу за призовом.[3][2]

Російсько-грузинська війна[ред. | ред. код]

Під час російсько-грузинської війни 2008 року бригада перебувала на Марухському й Клухорському перевалах,[4] але за даними російських джерел, у бойових діях участі не брала.[2]

На 2011 рік, після реформи про скорочення кількості контрактників, за контрактом у бригаді служило менше половини особового складу. Більша частина — призовники.[3]

На 2012 рік головною задачею бригади називали охорону Олімпіади 2014 року у Сочі.[2]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Навчання 34 ОМСБр (г) на Кубані спільно з вогнеметним підрозділом військ РХБ захисту. 24 вересня 2019.

У 2014 році, за даними ГУР, підрозділи 34-ї бригади перебували в окупованому Росією Криму.[5]

У 2021 році фіксувалося перекидання частин 34-ї бригади зі Ставрополя до окупованого Росією Криму.[6]

15 червня 2022 року СтратКом ЗСУ повідомив, що частини бригади зазнають значних втрат у війні в Україні.[7]

Організаційно-штатна структура[ред. | ред. код]

  • Управління бригади
  • 1001-й окремий механізований батальйон (гірський) (в / ч 33182)
  • 1021-й окремий механізований батальйон (гірський) (в / ч 33228)
  • 491-й окремий гаубичний самохідно-артилерійський дивізіон (в / ч 47004)
  • 1199-й окремий розвідувальний батальйон (гірський) (в / ч 33835)
  • 33-а станція фпс (в / ч 33508)
  • Батальйон зв'язку
  • Зенітна ракетно-артилерійська батарея
  • Рота радіоелектронної боротьби
  • Інженерно-саперна рота
  • Ремонтна рота
  • Рота матеріального забезпечення
  • Вьючно-транспортний взвод (56 коней)
  • Пункт (відділення) ветеринарного забезпечення
  • Медична рота
  • Операційно-перев'язувальний взвод
  • Санітарно-евакуаційний взвод
  • Комендантський взвод
  • Взвод радіаційного, хімічного і біологічного захисту
  • Взвод управління (начальника артилерії)
  • Взвод управління (начальника розвідувального відділення)
  • Відділення управління начальника ППО
  • Військовий оркестр
  • Редакція і друкарня газети
  • полігон
  • Продовольчо-речова служба (20 осіб)
  • Загін вартових собак

Оснащення[ред. | ред. код]

В'ючний транспорт[ред. | ред. код]

В'ючно-транспортний взвод є одним з підрозділів матеріально-технічного забезпечення 34-й омсбр(г).[2][4] У ньому налічується понад 80 в'ючних коней карачіївської й монгольської порід. В ході планових тактичних навчань коней формують у зв'язки. Кожна зв'язка з чотирьох коней здатна переносити до 250 кг вантажу і здійснювати добовий перехід у 25-30 км. Перед початком літнього періоду навчання з в'ючно-транспортним взводом проводяться п'ятиденні тактико-спеціальні заняття в гірсько-лісистій місцевості з подоланням гірських і водних перешкод, а також спеціальні виїзди на полігоні, де коней привчають до роботи в умовах високогір'я, до звуків пострілів і розривів гранат.[6]

Озброєння і військова техніка[ред. | ред. код]

Змагання[ред. | ред. код]

На 2012 рік розвідрота бригади брала участь у спільних навчаннях в Італії, змаганнях в Індії.[2]

Втрати[ред. | ред. код]

З відкритих джерел відомо про деякі втрати бригади:

Війна в Сирії[ред. | ред. код]

п/п Прізвище, ім'я, по-батькові Звання Дата народження Дата смерті
1. Ворона Ігор Олексадрович[10]
(рос. Ворона Игорь Александрович)		 підполковник 22.06.1979 05.02.2017

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

п/п Прізвище, ім'я, по-батькові Звання Дата народження Дата смерті
1. Желєзов Олександр В'ячеславович[11]
(рос. Железов Александр Вячеславович)		 старший сержант 24.12.1980 24.02.2022
2. Лобачєв Тимур Абдулович[12]
(рос. Лобачев Тимур Абдулович)		 єфрейтор 25.07.1996 01.03.2022
3. Євсігнєєв Ігор[13]
(рос. Евстигнеев Игорь)		 єфрейтор 1996 06.03.2022
4. Кравчина Сергій Іванович[14]
(рос. Кравчина Сергей Иванович)		 майор 23.04.1984 10.03.2022
5. Артем'єв Олександр Іванович[15]
(рос. Александр Иванович Артемьев)		 рядовий до 27.07.2022
6. Батдиєв Юрій Сейталійович[16]

(рос. Батдыев Юрий Сейталиевич)

сержант 24.12.1985 24.08.2022
7. Вільхов Денис Петрович[17] капітан 21.08.2022
8. Мілюков Данило[18]

(рос. Милюков Данил)

рядовий 11.10.2022

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Командиром назначен Сергей Дмитриев [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.]. Зеленчукская правда (17.11.2015).
  2. ↑ а б в г д е Сергей СКРИПАЛЬ (1 августа 2012). 34-я отдельная мотострелковая горная бригада никогда не подведет. Ставропольская правда (рос.). Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 17 грудня 2016.
  3. ↑ а б в г д е ж Олег Владыкин (28.06.2011). Кавказский заслон. Независимая газета (рос.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 17 грудня 2016.
  4. ↑ а б Элитная горная бригада ЮВО будет боеготова к 2015 году. Российская газета (рос.). rg.ru. 30.07.2014. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 17 грудня 2016.
  5. ↑ Військовий злочинець, підполковник ЗС РФ КОБЗАРЬ Євген Антонович. gur.gov.ua. Процитовано 6 серпня 2022.
  6. ↑ а б Горный спецназ России в Крыму. Крым.Реалии (рос.). Процитовано 6 серпня 2022.
  7. ↑ Комбриг окупантів застосував "нову" тактику штурму: бригада зазнала величезних втрат. Апостроф (укр.). Процитовано 6 серпня 2022.
  8. ↑ а б в г д Захаров, Роман. Горные мотострелки ЮВО в Карачаево-Черкесии под прикрытием штурмовиков Су-25СМ отразили атаку условного противника. Телеканал «Звезда» (рос.). Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  9. ↑ а б в 34-я горная бригада. Боевая техника. Часть вторая. www.pomnivoinu.ru. Архів оригіналу за 10 березня 2019. Процитовано 12 січня 2020.
  10. ↑ Ворона Игорь Александрович 1979-2017
  11. ↑ Командир отделения роты управления #34омсбр, связист, старший сержант Александр Вячеславович Железов 1980 г.р. пошел Za победой. Немного походил и почти сразу вернулся к себе домой во Владикавказ. Twitter (укр.). Процитовано 1 серпня 2022.
  12. ↑ Новопреставленный воин (не так уж и ново-, впрочем) ефрейтор #34омсбр Лобачев Тимур 1996 г.р. из станицы Кардоникская КЧР был командир команды и единственный мужчина в семье. Twitter (укр.). Процитовано 1 серпня 2022.
  13. ↑ Военнослужащий #34омбср Игорь Евсигнеев 1996 г.р. из поселка Комсомольский Краснодарского края погиб 06/03/22 где-то в Украине. Twitter (укр.). Процитовано 1 серпня 2022.
  14. ↑ Начальник инженерной службы #34омсбр Кравчина Сергей Иванович 1984 г.р. окончил НВВИКУ и демилитаризовался 10/03/22 где-то в Украине. Twitter (укр.). Процитовано 1 серпня 2022.
  15. ↑ 22летний рядовой пулеметчик #34омсбр Александр Иванович Артемьев из ставропольского села Горькая Балка выполнял свой долг перед жопой Путина и отдал жизнь в борьбе за мир во имя мирной жизни ненаших соотечественников
  16. ↑ 3 сентября 2022 года в День солидарности в.. | МКОУ «СОШ с.Садовое» Адыге-Хабльский район | VK. vk.com (укр.). Процитовано 12 вересня 2022.
  17. ↑ Captain Вильхов Денис Петрович (Vilkhov Denis Petrovich), company commander from the 34th Mountain Motor Rifle Brigade, was killed in Ukraine near Kakhovka on 21 August. H/t @sitizen_toxi https://vk.com/wall-69576855_5675
  18. ↑ 7459. Милюков Данил. Telegram. Процитовано 23 жовтня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=34-та_окрема_мотострілецька_бригада_(РФ)&oldid=41343368