37-мм зенітна гармата FlaK 36/37/43
37-мм зенітна гармата FlaK 36/37/43 | |
---|---|
37-мм зенітна гармата FlaK 43 на вогневій позиції. Північна Франція. 21 червня 1944 | |
Тип | зенітна гармата |
Походження | Третій Рейх |
Історія використання | |
На озброєнні | 1936—1945 |
Оператори | Вермахт |
Війни | Друга світова війна |
Історія виробництва | |
Розробник | Rheinmetall |
Розроблено | 1935 |
Виробник | Rheinmetall-Borsig |
Виготовлена кількість | 20 243[1] (Німеччина) 360[2] (Румунія) |
Варіанти | FlaK 18 FlaK 36 FlaK 37 FlaK 43 BK 3,7 |
Характеристики | |
Вага | 2 000 кг |
Довжина | 3,626 м |
Обслуга | 6-7 осіб |
Снаряд | 37 × 263 мм |
Вага снаряду | 623—659 г |
Калібр | 37 мм |
Підвищення | -7° 30' до +90° |
Траверс | 360° |
Темп вогню | 150 постр./хв. |
Дальність вогню | |
Ефективна | 4 200 м |
Максимальна | 7 995 м |
37-мм зенітна гармата FlaK 36/37/43 у Вікісховищі |
37-мм автоматична зенітна гармата FlaK 36/37/43 (нім. 3.7 cm Flak 18/36/37/43) — німецька зенітна гармата періоду Другої світової війни. 37-мм зенітна гармата призначалася для боротьби з літаками, що летять на невеликих висотах (1500-3000 метрів) зі швидкістю 540—600 км/год, і для боротьби з наземними броньованими цілями. Існували варіанти гармати самохідні й такі, що буксували тягачами.
37-мм зенітна гармата розроблялась німецькою компанією Rheinmetall у 1935 році як 3.7 cm Flak 18 з довжиною стволу 57 калібрів (тому іноді звалась L/57). Максимальна стеля ураження повітряних цілей для гармати становила 4 800 м. При стрільбі по наземних цілях бронебійними боєприпасами гармата була спроможна пробити 36 мм броні під кутом 60° та на відстані 800 м — 24 мм відповідно. Загальна вага зенітної системи з колісною базою становила 3 560 кг (власно артилерійська складова — 1750 кг).
Одним з найістотніших недоліків системи був чотириколісний віз, який виявився занадто важким та неповоротким, тому на зміну йому був розроблений новий чотиристанинний лафет з двоколісним ходом, який відокремлювався. 3,7-см зенітна автоматична гармата з новим двоколісним лафетом і низкою змін в устрої автомата отримала назву 3.7 cm Flak 36.
Варіант 3.7-cm Flak 37 відрізнявся тільки складним, керуючим прицілом з лічильно-вирішальним пристроєм і випереджувальною системою прицілювання.
Вже у ході війни на базі 3.7-cm Flak 37 фірма «Рейнметалл» розробила новий 3,7-см автомат Flak 43. Принциповою відмінністю від попередніх конструкцій була інша схема роботи автоматики, коли частина операцій проводилася за рахунок енергії газів, що відводяться, а частина — за рахунок енергії частин, котрі відкочувалися. Завдяки цьому вдалося збільшити темп стрільби. Боєпостачання було з бічною подачею з обойм ємністю 8 патронів.
З використанням автоматів Flak 43 була створена і спарена зенітка Flakzwilling 43. У ній два автомата розташовувалися один над одним і були з'єднані між собою за допомогою тяги паралелограма.
Flak 43 не змогла повністю витіснити Flak 36 з виробничих ліній — випуск обох типів установок здійснювався аж до кінця війни.
На базі деяких зразків гусеничної техніки німці створили низку зразків ЗСУ, озброєних 37-мм автоматами. Зокрема, починаючи з 1940 року вермахт отримав 339 самохідних установок на шасі 5-тонного напівгусеничного тягача Sd.Kfz. 6, що отримали позначення Sd.Kfz.6/2. Важила ЗСУ — 10,4 т й озброювалася гарматою Flak 36, а її обслуга становила 5 осіб.
Згодом був створений варіант ЗСУ на шасі 8-тонного тягача, прийнятий на озброєння під індексом Sd.Kfz.7/2. Вона була трохи важче — 11,05 т. Озброєння — 37-мм гармата Flak 36. Було виготовлено 123 Sd.Kfz.7/2, причому машини останніх серій отримали бронезахист двигуна і кабіни водія. Наприкінці війни на шасі важкого напівгусеничного тягача sWS випускалися ЗСУ із застосуванням артилерійської частини Flak 43. При цьому кабіна і двигун тягача захищалися бронею, а важила така самоходка 13,5 т.
Країна | Гармата | Швидкострільність | Вага снаряда | Сумарний залп |
---|---|---|---|---|
Третій Рейх | 37-мм зенітна гармата FlaK 36/37/43 | 150 | 0,64 кг[3] | 96 кг |
Третій Рейх | 3,7 cm SKC/30 | 30 | 0,74 кг[4] | 22,2 кг |
Франція | 37-мм автоматична зенітна гармата Modèle 1925 | 15-21 | 0,72 кг[5] | 10,8-15,12 кг |
Італія | 37 mm/54 Breda Mod. 1932/1938/1939 | 60-120 | 0,82 кг[6] | 49,2-98,4 кг |
США | 37-мм автоматична зенітна гармата M1 | 120 | 0,87 кг | 104,4 кг |
СРСР | 37-мм автоматична зенітна гармата зразка 1939 (61-К) | 80[7] | 0,73 кг[8] | 58,4 кг |
Велика Британія | Vickers QF 2 pounder Mark II | 115 | 0,91 кг[9] | 104,6 кг |
Швеція | Bofors L60 | 120 | 0,9 кг[10] | 108 кг |
- ЗСУ-37
- 20-мм автоматична гармата Breda 20/65 Mod. 1935
- 37-мм автоматична гармата Максима
- 37-мм протитанкова гармата M3
- 76-мм зенітна гармата QF 3-inch 20 cwt
- 20-мм зенітна гармата «Ерлікон»
- 3.7 cm Flak 18/36/37/43 Anti-Aircraft Gun [Архівовано 19 липня 2017 у Wayback Machine.]
- 37-мм зенитные пушки [Архівовано 8 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Малокалиберная зенитная артиллерия Германии во Второй мировой войне [Архівовано 8 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Gander, Terry and Chamberlain, Peter. Weapons of the Third Reich: An Encyclopedic Survey of All Small Arms, Artillery and Special Weapons of the German Land Forces 1939—1945. New York: Doubleday, 1979 ISBN 0-385-15090-3
- Hogg, Ian. Twentieth-Century Artillery. New York: Barnes & Noble Books, 2000. ISBN 0-7607-1994-2 Pg.107
- Hogg, Ian V. German Artillery of World War Two. 2nd corrected edition. Mechanicsville, PA: Stackpole Books, 1997 ISBN 1-85367-480-X
- 3.7 cm Flak 18/36/37/43 [Архівовано 7 червня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Ivanov, A. (2003). АРТИЛЛЕРИЯ ГЕРМАНИИ ВО ВТОРОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЕ (Russian) . с. 41—48. ISBN 978-5-7654-2634-0. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 8 лютого 2018.
- ↑ Third Axis — Fourth Ally, pag. 30
- ↑ DiGiulian, Tony. Germany 3.7 cm/57 (1.5") Flak M43 - NavWeaps. www.navweaps.com (англ.). Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 7 червня 2017.
- ↑ DiGiulian, Tony. Germany 3.7 cm/83 SK C/30 - NavWeaps. www.navweaps.com (англ.). Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 7 червня 2017.
- ↑ DiGiulian, Tony. France 37 mm/50 (1.46") Model 1925 and CAIL Model 1933 - NavWeaps. www.navweaps.com (англ.). Архів оригіналу за 4 червня 2017. Процитовано 7 червня 2017.
- ↑ DiGiulian, Tony. Italy 37 mm/54 (1.5") Models 1932, 1938 and 1939 - NavWeaps. www.navweaps.com (англ.). Архів оригіналу за 4 червня 2017. Процитовано 7 червня 2017.
- ↑ Foss, Christopher (1977). Jane's pocket book of towed artillery. New York: Collier. с. 229. ISBN 0020806000. OCLC 911907988. Архів оригіналу за 3 травня 2020. Процитовано 8 лютого 2018.
- ↑ DiGiulian, Tony. Russia / USSR 37 mm/67 (1.5") 70-K - NavWeaps. www.navweaps.com (англ.). Архів оригіналу за 4 червня 2017. Процитовано 7 червня 2017.
- ↑ DiGiulian, Tony. United Kingdom / Britain 2-pdr QF Mark VIII - NavWeaps. www.navweaps.com (англ.). Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 7 червня 2017.
- ↑ DiGiulian, Tony. USA Bofors 40 mm/60 Model 1936 - NavWeaps. www.navweaps.com (англ.). Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 7 червня 2017.