Публій Клодій Фразея Пет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 23:34, 28 липня 2019, створена Шкурба Андрій Вікторович (обговорення | внесок) (шаблон нормативного контролю, навігаційний шаблон, вікіфікація)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Публій Клодій Фразея Пет
Ф. А. Бронніков. Квестор читає смертний вирок Тразею Пету
Народився1 століття
Падуя, Венеція-Істріяd, Стародавній Рим
Помер66
Рим, Римська імперія
·знекровлення
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьфілософ, письменник, політик
Знання мовлатина
Посадаконсул і давньоримський сенатор[d]
Конфесіядавньоримська релігія
У шлюбі зЦецинія Аррія Молодша
ДітиФаннія

Публій Клодій Фразея Пет (лат. Publius Clodius Thrasea Paetus; ? — 66) — політичний діяч ранньої Римської імперії, консул-суффект 56 року, філософ—стоїк.

Життєпис

Походив з роду Клодіїв з м. Патавіум. Про батьків немає відомостей. замолоду перебрався до Риму. Тут здобув повагу та прихильність з боку різних станів. Тоді ж став сенатором. У 56 році призначено консулом-суффектом разом з Луцієм Дувієм Авітом. Тоді ж йому було доручено слідкувати за книгами Сівілли. У 57 році підтримував у сенаті посланців провінції Кілікії, які скаржилися на зловживання намісника Гая Коссуціана Капітона.

У 59 році виступив з критикою вбивства Нероном своєї матері Агріппіни. Після цього випадку фактично очолив духовну опозицію до імператора. У 62 році виступав за м'якіше покарання для претора Антістія Сосіана, який випустив книгу з критикою Нерона. Внаслідок постійних конфліктів з імператором Фразея Пет відійшов від участі у роботі сенату. Своїм бездоганним життям Пет протиставив себе розпусті Нерона та його оточення. У наступні роки захищав Клавдія Тімарха, виступав за обмеження надання грошових та інших подяк намісникам провінцій, але сенат не підтримав Пета.

Зрештою у 66 році Нерон під загрозою війська змусив сенат проголосувати за страту Пета. Народний трибун Арулен Рустік запропонував накласти вето на рішення сенату, проте Фразея Пет відмовився й наклав на себе руки, порізавши вени.

Родина

Дружина — Цецинія Аррія Молодша

Діти:

Джерела

  • Wilhelm Adolf Schmidt, Geschichte der Denk und Glaubensfreiheit (Berlin, 1847);
  • Charles Merivale, History of the Romans under the Empire, Kapitel 53;