Рудольф Голсті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рудольф Голсті
фін. Rudolf Holsti
Ім'я при народженніфін. Eino Rudolf Woldemar Holsti
Народився8 жовтня 1881(1881-10-08)[3][4][1]
Ювяскюля, Центральна Фінляндія, Фінляндія
Помер4 серпня 1945(1945-08-04)[1][2] (63 роки)
Пало-Альто, Каліфорнія, США
Країна Фінляндія
Велике князівство Фінляндське
Діяльністьполітик, журналіст, дипломат, викладач університету
Alma materRessu Upper Secondary Schoold (1901) і Гельсінський університет (1914)
Науковий ступіньмагістр мистецтв[d] (1908), ліценціат філософіїd (1913), доктор філософії (1914) і почесний доктор[d] (1938)
Знання мовфінська і англійська
ЗакладСтенфордський університет, Q18659227?, Lahden Lehtid і Helsingin Sanomatd
Посададепутат Едускунта[d], міністр закордонних справ Фінляндії, депутат Едускунта[d], міністр закордонних справ Фінляндії, доцент і посол Фінляндії в Естоніїd
ПартіяНаціональна прогресивна партіяd
ДітиOle Holstid і Kalevi J. Holstid
Нагороди
великий офіцер ордена Почесного легіону Орден Білої зірки 1 ступеня Estonian Red Cross Order First Class Хрест Свободи Орден Трьох зірок 1 ступеня Commander First Class of the Order of the White Rose of Finland Cross of Liberty, 1st Class Order of the Polar Star - Commander's Grand Cross Великий Хрест ордена Відродження Польщі Knight grand cross of the order of the crown of Italy Memorial medal of the Winter War

Ейно Рудольф Вольдемар Голсті (нар. 8 жовтня 1881(18811008) Ювяскюля — пом. 3 серпня 1945, Пало-Альто) — фінський політик, журналіст та дипломат. Також обіймав посаду міністра закордонних справ Фінляндії (1919—1922 та 1936—1938).

Біографія

З 1919 року він представляв Національну прогресивну партію. Голсті працював в газетах таких міст як Гямеенлінна, Лахті та Гельсінкі разом зі своїм другом та однокласником Йоельом Лехтоненом.

Був послом в Естонії з 1923 до 1927 року. Представляв Фінляндію у Лізі Націй.

В 1936 році отримав портфель міністра закордонних справ. Він чітко усвідомлював, що найбільшу загрозу для миру в Європі становить Німеччина. Голсті був переконаний, що самого нордичного нейтралітету недостатньо, щоб гарантувати безпеку Фінляндії.

У лютому 1937 здійснив офіціний візит до Москви. Його метою було розвіяти підозри, які викликала фінська зовнішня політика у Радянського Союзу та Заходу. У своїх розмовах із наркомом закордонних справ Литвиновим та іншими представниками СССР Голсті намагався запевнити візаві в тому, що жодна уповноважена особа у Фінляндії не схвалить політики, яка б зробила країну полем бою Німеччини та СССР. Голсті також зустрівся з наркомом оборони маршалом К. Є. Ворошиловим і начальником генштабу маршалом О. І. Єгоровим. Фінський міністр закордонних справ запевнив їх, що Фінляндія сприйматиме будь-яке вторгнення на свою територію як акт агресії. Візит Голсті приніс нетривалу «відлигу» в фінсько-радянських відносинах.[5]

В подальшому він переїхав до США разом із двома синами. У нього були дружні відносини з Гербертом Кувером, президентом Фінляндії, а також міністром Фінляндії.

Помер 3 серпня в лікарні міста Пало-Альто під час операції. Його дружина померла 22 липня 1951 року від туберкульозу.

Примітки

  1. ↑ а б в SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ https://www.eduskunta.fi/FI/kansanedustajat/Sivut/910503.aspx
  4. ↑ Kansallisbiografia / за ред. M. Klinge — Suomalaisen Kirjallisuuden Seura, Suomen Historiallinen Seura. — ISSN 1799-4349
  5. ↑ Вехвіляйнен, Оллі (2010). Фінляндія в Другій світовій війні: між Німеччиною і Росією (Українською) . Темпора. с. 30—31. ISBN 978-966-8201-47-9.

Посилання

Отто Стенрот (1918) • Карл Йохан Енкель (1918) • Ейно Рудольф Голсті (1919) • Карл Йохан Енкель (1922) • Юго Веннола (1922) • Карл Йохан Енкель (1924) • Йохан Прокопе (1924—1925) • Карл Густав Ідман (1925) • Еміль Нестор Сетяля (1926) • Каарле Вяйньо Войонмаа (1926) • Йохан Прокопе (1927) • Аарно Юрьйо-Коскінен (1931=1932) • Антті Гакцелль (1932) • Ейно Рудольф Голсті (1936) • Каарле Вяйньо Войонмаа (1937) • Юго Еліас Еркко (1938) • Вяйньо Таннер (1939) • Рольф Юган Віттінґ (1940) • Карл Генрік Вольтер Рамсай (1943) • Карл Йохан Енкель (1944) • Оке Генрік Ґарц (1950) • Сакарі Туоміоя (1951) • Урго Кекконен (1952) • Ральф Торнгрен (1953) • Урго Кекконен (1954) • Йоганнес Віролайнен (1954—1956) • Ральф Торнгрен (1956) • Йоганнес Віролайнен (1957) • Пааво Йоганнес Гюннінен (1957—1958) • Йоганнес Віролайнен (1958) • Карл-Август Фаґергольм (1958) • Ральф Торнгрен (1959) • Вієно Сукселяйнен (1961) • Агті Кар'ялайнен (1962) • Велі Мерікоскі (1962) • Яакко Галлама (1963) • Агті Кар'ялайнен (1964) • Вяйньо Лескінен (1970) • Олаві Йоганнес Маттіла (1971) • Калеві Сорса (1972) • Агті Кар'ялайнен (1973) • Олаві Йоганнес Маттіла (1975) • Калеві Сорса (1975) • Кеійо Коргонен (1976) • Пааво Вяюрюнен (1977) • Пер Стенбек (1982) • Пааво Вяюрюнен (1983) • Калеві Сорса (1987) • Пертті Паасіо (1989) • Пааво Вяюрюнен (1991) • Гейккі Гаавісто (1993—1995) • Пааво Рантанен (1995) • Тар'я Галонен (1995) • Ерккі Туоміоя (2000) • Ілкка Канерва (2007) • Александр Стубб (2008) • Ерккі Туоміоя (2011—2015) • Тімо Сойні (2015—2019) • Пекка Гаавісто (2019—2023) • Еліна Валтонен (з 2023)
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рудольф_Голсті&oldid=32974650