Москаленко Віталій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віталій Анатолійович Москаленко
Народився31 жовтня 1955(1955-10-31) (69 років)
Київ
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
ДіяльністьДипломат
Відомий завдякиГенеральний консул України в місті Ростов-на-Дону.
Alma materННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
ТитулНадзвичайний і Повноважний Посланник
Посадапосол України в Болгаріїd
ДітиМоскаленко Тарас Віталійович
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня

Віталій Анатолійович Москаленко (нар. 31 жовтня 1955, Київ) — український дипломат. Надзвичайний та Повноважний Посол України. Посол України в Болгарії (з 2018).

Життєпис

У 1978 році закінчив факультет журналістики Київського університету. Кандидат філологічних наук. Володіє англійською, сербською, словацькою, болгарською та македонською мовами.

У 1978—1980 рр. — кореспондент «Останніх вістей» українського радіо, іномовлення «Радіо-Київ»

У 1980—1983 рр. — аспірант Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України

У 1983—1993 рр. — науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України, заступник Головного редактора журналу «Слово і час»

У 1993 році виконувач обов'язків начальника відділу Управління кадрами Міністерства закордонних справ України

У 1994—1998 рр. — перший секретар Посольства України в Болгарії

У 1998—2000 рр. — завідувач відділом Балканських країн Третього територіального управління МЗС України

У 2000—2001 рр. — керівник Дипломатичної Місії України в Республіці Македонія

У 2001—2003 рр. — радник Посольства України в Словацькій Республіці

У 2003—2004 рр. — начальник Третього територіального управління МЗС України

У 2004—2005 рр. — керівник Дипломатичної Місії України в Боснії та Герцеговині

Від 3 листопада 2005[1] до 3 червня 2009[2] року — Надзвичайний та Повноважний Посол України в Македонії.

У 2009—2011 рр. — Заступник директора Департаменту інформаційної політики, Посол з особливих доручень — начальник Управління технічного забезпечення МЗС України

З 2011 року — Генеральний консул Генерального консульства України в місті Ростов-на-Дону.

23 липня 2014 доклав зусиль до процесу виписки та відправки поранених прикордонників в Україну з Ростова-на-Дону. При цьому, зауважив російським засобам масової інформації про ситуацію на сході України:[3]

У мене немає слів, щоб описати те, що відбувається, - йде війна між Росією та Україною

.

13 липня 2018 року — призначений Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Болгарія.[4]

Темою дисертаційного дослідження було вивчення впливу Михайла Драгоманова на українсько-болгарські культурні зв’язки у другій половині ХIХ століття. В науковому дослідженні В.Москаленко довів, що ідеї Драгоманова сприяли зближенню культур українського й болгарського народів. Посольство України в Болгарії  за підтримки МЗС Болгарії регулярно проводить у Софії «Драгоманівські читання» [5]

Був серед українських дипломатів, які працювали в першому складі української місії у Софії після проголошення Незалежності України і відновлення дипломатичних відносин з цією братньою країною. Болгарія однією з перших визнала Незалежність України.

Віталій Москаленко налагодив випуск друкованого видання, яке знайомило болгар і українців з новою Україною, ініціював видання у Болгарії «Історії України» Ореста Субтельного.[5]

Родина

Дипломатичний ранг

Нагороди

Див. також

Примітки

  1. Указ Президента України № 1535/2005
  2. Указ Президента України № 391/2009
  3. ГЕНКОНСУЛ УКРАИНЫ В РОССИИ ЗАЯВИЛ О ВОЙНЕ МЕЖДУ СТРАНАМИ 24.07.2014
  4. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 202/2018 Про призначення В.Москаленка Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Болгарія
  5. а б Земляки, якими пишається діаспора. www.golos.com.ua (укр.). Процитовано 9 березня 2021.
  6. Декларації: Москаленко Тарас Віталійович від НАЗК. declarations.com.ua (укр.). Процитовано 9 березня 2021.
  7. Указ Президента України від 21 грудня 2019 року № 934/2019 «Про присвоєння дипломатичних рангів»
  8. Указ Президента України № 818/1999. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 3 листопада 2010.

Посилання