Аденозинтрифосфат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
АТФ (аденозинтрифосфат)

Структурна формула АТФ
Інші назви ATP
Ідентифікатори
Абревіатури АТФ
Номер CAS 56-65-5
PubChem 5957
Номер EINECS 200-283-2
DrugBank 00171
KEGG D08646 і C00002
Назва MeSH D03.633.100.759.646.138.236, D13.695.667.138.236 і D13.695.827.068.236
ChEBI 15422
SMILES Nc1ncnc2c1ncn2C3OC(OP(=O)(O)OP(=O)(O)OP(=O)(O)O)C(O)C3O
InChI InChI=1S/C10H16N5O13P3/c11-8-5-9(13-2-12-8)15(3-14-5)10-7(17)6(16)4(26-10)1-25-30(21,22)28-31(23,24)27-29(18,19)20/h2-4,6-7,10,16-17H,1H2,(H,21,22)(H,23,24)(H2,11,12,13)(H2,18,19,20)/t4-,6-,7-,10-/m1/s1
Номер Бельштейна 73010
Номер Гмеліна 34857
Властивості
Молекулярна формула C10H16N5O13P3
Молярна маса 507,18 г/моль
Густина 1.04 г/см3
Тпл 187 °C
Кислотність (pKa) 6.5
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Аденозинтрифосфат (АТФ) або аденозинтрифосфорна кислотануклеотид, який містить аденін, рибозу та три фосфатні групи.[1]

У реакціях, що протікають в клітині, АТФ бере участь у вигляді Mg2+-комплексу. АТФ є головним донором енергії, яка використовується безпосередньо, а не є формою запасання енергії

Молекула АТФ вважається носієм енергії, оскільки її трифосфатний компонент містить два фосфоангідридні зв'язки. При гідролізі АТФ до аденозиндифосфату (АДФ) та ортофосфату або до аденозинмонофостату (АМФ) та пірофосфату виділяється велика кількість енергії. Реакцію взаємодії АТФ з АМФ з утворенням 2 молекул АДФ каталізує аденілаткіназа (інша назва — міокіназа).[2] АТФ бере участь в енергетичному обміні у всіх живих організмах, у процесах росту, руху та відтворення. Зелені рослини використовують світлову енергію для виробництва АТФ у процесі фотосинтезу.

Центральну роль АТФ в обміні енергії у біологічних системах відкрили Фріц Ліпман та Герман Калькар у 1941 році.

АТФ — універсальне джерело енергії для багатьох біохімічних процесів.

Хімічна формула: C10H16N5O13P3

Див. також

Примітки

  1. Марри Р., Греннер Д., Мейес П., Родуэлл В. Биохимия Человека: В 2-х томах. Т.1. Пер. с англ.: — М.:Мир, 1993.
  2. Страйер Л. Биохимия: В 3-х т. Т.2. Пер. с англ. — М.:Мир, 1985.

Джерела