Литвиненко Олександр Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:41, 26 листопада 2021, створена 95.158.41.37 (обговорення) (вікіфікація)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Литвиненко.


Олександр Валерійович Литвиненко
Голова Служби зовнішньої розвідки
На посаді
з 23 липня 2021
Президент Володимир Зеленський
Попередник(и) Валерій Кондратюк
Директор Національного інституту стратегічних досліджень
з 13 серпня 2019
Президент Володимир Зеленський
Заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України
4 квітня 2014 — 13 серпня 2019
Президент Петро Порошенко
Володимир Зеленський
Особові дані
Народився 27 квітня 1972(1972-04-27)
Місце народження Київ, Українська РСР, СРСР СРСР
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Заслужений діяч науки і техніки України
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»

Медіафайли у Вікісховищі

Олекса́ндр Вале́рійович Литвине́нко (нар. 27 квітня 1972(19720427), Київ) — український науковець, державний діяч. Доктор політичних наук (2002), професор (2011), генерал-майор запасу (08.2015). Державний службовець 2-го рангу (06.2015).

З 4 квітня 2014 до 13 серпня 2019 — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.[1][2] З 13 серпня 2019  до 23 липня 2021 — директор Національного інституту стратегічних досліджень.[3] З 23 липня 2021 призначенний головою Служби зовнішньої розвідки. З 27 липня 2021 року Член Ради національної безпеки і оборони України[4].

Життєпис

Народився 27 квітня 1972 в місті Києві. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «правознавство» (2009). В 1989 — 1994 роках — інженер-математик за спеціальністю прикладна математика, Інститут криптографії, зв'язку та інформатики[ru] Академії ФСБ РФ, м. Москва. В 1998 році — кандидат політичних наук за спеціальністю 24.00.04 — політичні проблеми міжнародних систем і глобального розвитку. Дисертація захищена в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У 2002 році — доктор політичних наук за спеціальністю 23.01.01 — основи національної безпеки держави. Дисертація захищена в Національному інституті стратегічних досліджень. У 2003 році — старший науковий співробітник за спеціальністю 23.01.01 — основи національної безпеки держави. У 2011 році — професор за спеціальністю 23.01.01 — основи національної безпеки держави.

Пройшов курси з підвищення кваліфікації у Йоркському університеті, м. Торонто, Канада (2002) та Маршалл-центр, Гарміш-Партенкірхен, Німеччина (2005). Закінчив Королівський коледж оборонних наук (the RCDS) у Лондоні, Велика Британія (2012).

З 1994 року по 1998 рік — офіцер, старший офіцер, головний спеціаліст Управління захисту інформації Головного управління урядового зв'язку СБ України.

З 1997 року по 2005 рік — асистент, доцент за сумісництвом Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

1998 — 2007 р.р. — старший консультант, завідувач відділу, заступник директора, перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.

З травня 2005 по грудень 2007 — керівник Управління з питань державної безпеки, керівник Експертної комісії, керівник Департаменту з питань державної безпеки Апарату РНБО України.

Грудень 2007 — серпень 2009 р. заступник начальника Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення СБ України. З серпня 2009 по 2010 рік — радник директора Інституту проблем національної безпеки при РНБО України.

З червня 2010 року по 26 березня 2014 року — заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.

З 27 березня по 4 квітня 2014 р. — радник генерального директора Державного концерну «Укроборонпром».

З 5 квітня 2014 року по 13 серпня 2019 року — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

З 13 серпня 2019 по 23 липня 2021 року — директор Національного інституту стратегічних досліджень.

З 23 липня 2021 р. — голова Служби зовнішньої розвідки[5].

Відзнаки та нагороди

Вибрані публікації

Примітки

  1. ↑ Указ Президента України № 376/2014 «Про призначення О. Литвиненка заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
  2. ↑ Указ Президента України від 13 серпня 2019 року № 598/2019 «Про звільнення О.Литвиненка з посади заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
  3. ↑ Указ Президента України від 13 серпня 2019 року № 599/2019 «Про деякі питання Національного інституту стратегічних досліджень»
  4. ↑ Указ Президента України №-318/2021 від 27.7.2021
  5. ↑ Зеленський змінив керівника Служби зовнішньої розвідки, УНІАН
  6. ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
  7. ↑ Указ Президента України від 1 грудня 2011 року № 1094/2011 "Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року". Процитовано 16 листопада 2019.
  8. ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2020 року № 335/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»

Джерела

Посилання

Декларація

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Литвиненко_Олександр_Валерійович&oldid=33886290