Очікує на перевірку

ARIEL (обсерваторія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Емблема місії

ARIEL — космічна обсерваторія, що планується до запуску в 2029[1] ЄКА як місія М-класу за програмою Cosmic Vision. Цілі місії — спостереження понад 1000 відомих екзопланет, використовуючи транзитний метод, вивчення і отримання даних щодо хімічної структури і температурного діапазону планет.

Місія

[ред. | ред. код]

ARIEL спостерігатиме за 1000 планет, що обертаються навколо далеких зір, і проведе перше широкомасштабне дослідження хімії атмосфер екзопланет[2]. Мета — відповісти на фундаментальні питання про те, як формуються та еволюціонують планетні системи[3]. Спектрометр розкладатиме світло на спектр і визначатиме хімічні особливості газів в атмосферах планет. Це дозволить вченим зрозуміти, як хімічний склад планети пов'язаний із середовищем, в якому вона формується, і як на її формування та еволюцію впливає її материнська зоря. ARIEL вивчатиме різноманітну популяцію екзопланет у найрізноманітніших середовищах, але основна увага буде зосереджена на теплих і гарячих планетах на орбітах, близьких до їхніх зір[3].

Місія ARIEL розробляється консорціумом різних установ з одинадцяти країн-членів Європейського космічного агентства ( англ. European Space Agency (ESA))та міжнародних партнерів з чотирьох країн. Проєкт очолює головний дослідник Джованна Тінетті з Університетського коледжу Лондона, яка раніше очолювала невдалу пропозицію Обсерваторії з вивчення екзопланет для запуску ракети-носія M3 Cosmic Vision[4][5][6][7]. Операції місії та космічного апарату будуть здійснюватися спільно з Європейським космічним агентством та консорціумом, що стоїть за розробкою місії, через скоординований Центр управління інструментами та науковими даними. Центр управління місією буде створено в Європейському центрі космічних операцій в Дармштадті, Німеччина, а паралельний Центр наукових операцій ARIEL буде створено в Європейському центрі космічної астрономії (ЄЦКА) поблизу Мадрида, Іспанія. Центр управління інструментами та науковими даними допоможе опрацювати результати місії на основі даних, отриманих ЄЦКА[8].

У серпні 2017 року НАСА умовно обрало проєкт "Внесок у спектроскопію екзопланет ARIEL" (англ. Contribution to ARIEL Spectroscopy of Exoplanet (CASE)) партнерською місією Оппортьюніті, очікуючи на результати відбору проєкту Cosmic Vision від Європейського космічного агентства[9]. Згідно з пропозицією, НАСА надає два датчики точного наведення для космічного апарату ARIEL в обмін на участь американських вчених у місії[10]. CASE був офіційно обраний у листопаді 2019 року, а астрофізик JPL Марк Свейн став головним дослідником[11].

7 грудня 2021 року Європейське космічне агентство оголосило, що контракт на будівництво ARIEL вартістю 200 мільйонів євро було укладено з компанією Airbus Defence and Space[12].

6 грудня 2023 року ЄКА схвалило будівництво ARIEL із запланованою датою запуску на 2029 рік[13].

Космічний апарат

[ред. | ред. код]
Вигляд телескопа ARIEL

Корпус космічного апарату розділений на два окремі модулі, відомі як службовий модуль (англ. Service Module (SVM)) і модуль корисного навантаження (англ. Payload Module(PLM)).Службовий модуль має форму "сендвіча", що складається з трьох алюмінієвих V-подібних канавок і трьох пар низькопровідних склопластикових сошок, які підтримують модуль корисного навантаження. Для самого PLM використовується базова горизонтальна конфігурація телескопа, що містить усі наукові інструменти космічного апарата і його овальне головне дзеркало розміром 1,1 м × 0,7 м. На момент запуску космічний апарат матиме паливну масу 1300 кг, а суху масу 1000 кг (2200 фунтів). На PLM припадатиме близько 300 кг з цієї маси[14][15]. Якість зображень системи обмежена дифракцією для довжин хвиль понад 3 мкм, а його фокусне відношення (f) становить 13,4. Система отримуватиме зображення у видимому та ближньому інфрачервоному спектрі. Для роботи інфрачервоного спектроскопа в діапазоні від 1,95 мкм до 7,8 мкм телескоп буде пасивно охолоджуватися до температури 55 K (-218,2 °C; -360,7 °F)[8].

Запуск і траєкторія

[ред. | ред. код]

Очікується, що космічний апарат ARIEL буде запущений у 2029 році ракетою-носієм Ariane 62 компанії Arianespace (наразі розробляється). Він буде запущений з Центру космічних досліджень Гвіани в Куру, Французька Гвіана, зі стартового майданчика ELA-4 (Ariane Launch Area-4), спеціально побудованого для майбутніх запусків Ariane 6. ARIEL буде запущено до точки L2 Лагранжа, розташованої на відстані 1 500 000 км (930 000 миль) від Землі, де він зіткнеться з дуже стабільним тепловим середовищем, необхідним для виявлення екзопланет[16][17][18][19][20].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ariel moves from blueprint to reality. ESA. 12 листопада 2020.
  2. ↑ A Candidate for the ESA M4 Mission. Ariel Space Mission. 21 квітня 2019. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 12 червня 2021.
  3. ↑ а б ARIEL exoplanet mission selected as ESA's next medium-class science mission (PDF). Ariel Space Mission. 20 березня 2018. Процитовано 12 червня 2021.
  4. ↑ Amos, Jonathan (20 березня 2018). Discovering the nature of planets. BBC News. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 22 березня 2018.
  5. ↑ Gibney, Elizabeth (20 березня 2018). First space mission dedicated to exoplanet atmospheres gets green light. Nature. 555 (7698): 571. Bibcode:2018Natur.555..571G. doi:10.1038/d41586-018-03445-5.
  6. ↑ Gewin, Virginia (14 квітня 2011). Turning point: Giovanna Tinetti. Nature. 472 (7342): 251. doi:10.1038/nj7342-251a. ISSN 1476-4687.
  7. ↑ European Space Agency (21 лютого 2014). ESA selects planet-hunting PLATO mission. Astronomy (magazine). Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 22 березня 2018.
  8. ↑ а б Wayback Machine (PDF). web.archive.org. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 21 травня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  9. ↑ NASA Selects Proposals to Study Galaxies, Stars, Planets. Jet Propulsion Laboratory. NASA. Процитовано 28 квітня 2018. Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні.
  10. ↑ FINESSE and ARIEL + CASE: Dedicated Transit Spectroscopy Missions for the Post-TESS Era (PDF). Cosmic Origins Program Analysis Group (COPAG). NASA. Архів оригіналу (PDF) за 9 січня 2022. Процитовано 28 квітня 2018. Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні.
  11. ↑ Landau, Elizabeth (8 листопада 2019). NASA Instrument to Probe Planet Clouds on European Mission. NASA. Процитовано 12 листопада 2019. Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні.
  12. ↑ ESA award €200m contract to Airbus to build Ariel observatory. European Spaceflight. 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  13. ↑ ESA's Ariel Mission is Approved to Begin Construction. 6 грудня 2023. Процитовано 6 грудня 2023.
  14. ↑ ARIEL: Spacecraft. European Space Agency. 20 березня 2018. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 22 березня 2018.
  15. ↑ Facts & Figures. ARIEL Space Mission. May 2017. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 22 березня 2018.
  16. ↑ ESA award €200m contract to Airbus to build Ariel observatory. European Spaceflight. 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  17. ↑ Ariel moves from blueprint to reality. ESA. 12 листопада 2020. Процитовано 12 червня 2021.
  18. ↑ ESA's next science mission to focus on nature of exoplanets. ESA Science & Technology Portal. European Space Agency. 20 березня 2018. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 22 березня 2018.
  19. ↑ Warren, Melissa (20 березня 2018). UK part of ARIEL exoplanet project selected as ESA's next medium-class science mission. Science and Technology Facilities Council. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 22 березня 2018.
  20. ↑ Race to build Ariane 6 rocket launch pad. Euronews. 14 грудня 2017. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 22 березня 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=ARIEL_(обсерваторія)&oldid=43392828