Китайська програма дослідження Місяця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Китайська програма дослідження Місяця
логотип програми
Емблема програми: півмісяць із двома слідами в центрі. Логотип нагадує китайський ієрогліф , який означає "Місяць"
Країна КНР КНР
Керуюча організація Китайське національне космічне управління (КНКУ)
Мета Роботизовані місії на Місяць для дослідження та повернення зразків на Землю
Статус Триває
Історія програми
Тривалість 2004 — дотепер
Перший політ «Чан'е-1», 24 жовтня 2007, 10:05 UTC
Останній політ «Чан'е-5», 23 литстопада 2020, 20:30 UTC
Успішні запуски 7
Невдалі запуски 0
Місця запуску КНР Січан
КНР Веньчан
Інформація про носій
Тип носія Великий похід
Носій(/ї) запуску Великий похід 3A,
Великий похід 3B,
Великий похід 3C

Китайська програма дослідження Місяця (кит.: 中国探月; піньїнь: Zhōngguó Tànyuè англ. Chinese Lunar Exploration Program), також відома як «Проєкт Чан'е» (кит.: 嫦娥工程;; піньїнь: Cháng'é Gōngchéng англ. Chang'e Project), названа на честь богині Місяця з китайської міфології, Чан'е — це триваюча програма з дослідження Місяця під егідою Китайського національного космічного управління (КНКУ). Програма включає місячні орбітальні апарати, посадкові модулі, місяцеходи та космічні кораблі для повернення зразків, запущені за допомогою ракет «Великий похід». Запуски та польоти контролюються системою телеметрії, відстеження та командування англ. telemetry, tracking, and command (TT&C), яка використовує 50-метрові радіоантени в Пекіні та 40-метрові антени в Куньміні, Шанхаї та Урумчі, щоб утворюють 3000-кілометрову VLBI антену[1]. Запатентована наземна прикладна система відповідає за прийом даних по низхідній лінії зв'язку.

Головний розробник китайської місячної програми — Ву Вейрен[zh].

Структура програми[ред. | ред. код]

Китайська програма дослідження Місяця розділена на чотири основні етапи, кожен з яких служить демонстрацією технологій для підготовки до майбутніх місій[2].

Перша етап — орбітальні місії[ред. | ред. код]

Перший етап передбачав запуск двох місячних орбітальних апаратів, і станом на 2012 рік цей етап вважається завершеним.

  • «Чан'е-1», запущений 24 жовтня 2007 року на борту ракети «Великий похід-3A»[3][4], просканував увесь Місяць у деталях, створивши 3D-карту високої чіткості, яка стане орієнтиром для майбутніх м'яких посадок. Зонд також склав карту кількості та розподілу різних хімічних елементів на поверхні Місяця в рамках оцінки потенційно корисних ресурсів.
  • «Чан'е-2», запущений 1 жовтня 2010 року на борту ракети «Великий похід 3C»[5], досяг Місяця менш ніж за 5 днів, порівняно з 12 днями для «Чан'е-1» та створив більш детальну карту Місяця[6]. Потім він покинув місячну орбіту та попрямував до точки Лагранжа Земля–Сонце L2, щоб перевірити роботу мережі TT&C. Зробивши це, він завершив обліт астероїда 4179 Тоутатіс 13 грудня 2012 року, перш ніж вирушити у глибокий космос для подальшого тестування мережі TT&C.

Другий етап — м'яка посадка місяцеходів[ред. | ред. код]

Другий етап включає в себе м'яку посадку космічних апаратів на поверхню Місяця та розгорнення місяцеходів для проведення досліджень. Станом на січень 2023 року, цей етап триває.

Третій етап — місія з повернення зразків[ред. | ред. код]

Третій етап включатиме в себе місію з повернення зразків з поверхні Місяця на Землю[2].

  • «Чан'е-5Т1» був запущений 23 жовтня 2014 року[12]. Він був розроблений для випробування космічного корабля для його повернення з Місяця.
  • «Чан'е-5» запустили 23 листопада 2020 року[13]. Модуль приземлився поблизу гори Рюмкера у Океані Бур 1 грудня 2020 року[14] та повернувся на Землю з 2 кілограмами місячного ґрунту 16 грудня 2020 року і приземлився у районі Внутрішня Монголія[15].

Четвертий етап — місячна роботизована дослідницька станція[ред. | ред. код]

Після завершення перших трьох етапів розпочнеться фаза розробки автономної місячної дослідницької станції поблизу південного полюса Місяця[2][16].

  • «Чан'е-6», запуск якого очікується в 2024 році[17], досліджуватиме топографію, склад і структуру надр Басейну Південного полюса — Ейткена. Місія також передбачає повернення зразків на Землю.
  • «Чан'е-7» запустять у 2026 році[18] — це місія, під час якої досліджуватиметься південний полюс Місяця на предмет пошуків ресурсів. Місія включатиме орбітальний апарат, супутник-ретранслятор, посадковий модуль, міні-зонд і місяцехід «Рашид 2», наданий Об'єднаними Арабськими Еміратами[19].
  • «Чан'е-8», запуск якого очікується у 2028 році, перевірить технології розробки та використання ресурсів на місці[18]. Він може включати посадковий модуль, марсохід і літаючий детектор, а також проведення експерименту із 3D-друком з використанням технології «Використання ресурсів in situ» для випробування побудови конструкції[2]. Він також транспортуватиме невеликий запечатаний екосистемний експеримент. Це буде випробовування технології, необхідної для будівництва місячної наукової бази[20].

Етап місії з екіпажем[ред. | ред. код]

Станом на 2019 рік Китай розглядав можливість підготовки екіпажу для висадки на Місяць у 2030-х роках та можливої побудуви форпосту поблизу південного полюса Місяця у міжнародній співпраці[2][21].

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. “嫦娥奔月”地面主干工程基本完成 云南天文台巨型射电追踪望远镜年底投入使用. web.archive.org. 27 жовтня 2007. Архів оригіналу за 27 жовтня 2007. Процитовано 23 січня 2023. 
  2. а б в г д Live: Chang'e-4 mission press conference 国新办举行嫦娥四号任务有关情况新闻发布会 (uk-UA). Процитовано 23 січня 2023. 
  3. Китай запустив свій перший супутник Місяця. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 23 січня 2023. 
  4. Китай запустив у космос штучний супутник Місяця. VOA (укр.). Процитовано 23 січня 2023. 
  5. Китай запустив супутник до Місяця. 24 Канал (укр.). Процитовано 23 січня 2023. 
  6. Отримано перші знімки Місяця з китайського зонда. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 23 січня 2023. 
  7. Перший китайський місяцехід приземлився на супутнику Землі. ТСН.ua (укр.). 14 грудня 2013. Процитовано 23 січня 2023. 
  8. Місячна Одіссея: чи може Китай стати новим лідером космічних перегонів. tsn.ua. Процитовано 23 січня 2023. 
  9. Ramzy, Austin (16 грудня 2013). China Celebrates Lunar Probe and Announces Return Plans. Sinosphere Blog (англ.). Процитовано 23 січня 2023. 
  10. Амбітна місія: навіщо Китай запустив зонд на зворотний бік місяця. BBC News Україна (укр.). Процитовано 23 січня 2023. 
  11. Jiang, Matt Rivers,Helen Regan,Steven (3 січня 2019). China lunar rover touches down on far side of the moon, state media announce. CNN (англ.). Процитовано 23 січня 2023. 
  12. Китай запустив до Місяця орбітальний модуль. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 23 січня 2023. 
  13. Перший після СРСР: Китай запустив ракету на Місяць – відео. 
  14. На Місяці вперше в історії розгорнули прапор Китаю. Аерокосмічний портал (ru-RU). 4 грудня 2020. Процитовано 23 січня 2023. 
  15. Jones, Andrew (16 грудня 2020). China recovers Chang’e-5 moon samples after complex 23-day mission. SpaceNews (амер.). Процитовано 23 січня 2023. 
  16. Zou, Yongliao; Xu, Lin; Jia, Yingzhuo (1 липня 2018). A Tentative Plan of China to Establish a Lunar Research Station in the Next Ten Years. Т. 42. с. B3.1–34–18. Процитовано 23 січня 2023. 
  17. Andrew Jones published (8 липня 2021). China's Chang'e 6 mission will collect lunar samples from the far side of the moon by 2024. Space.com (англ.). Процитовано 23 січня 2023. 
  18. а б Jones, Andrew (28 листопада 2022). China outlines pathway for lunar and deep space exploration. SpaceNews (амер.). Процитовано 23 січня 2023. 
  19. Jones, Andrew (19 вересня 2022). UAE rover to fly on China’s Chang’e-7 lunar south pole mission. SpaceNews (амер.). Процитовано 23 січня 2023. 
  20. Future Chinese Lunar Missions. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 23 січня 2023. 
  21. Huang, Echo (26 квітня 2018). China lays out its ambitions to colonize the moon and build a “lunar palace”. Quartz (англ.). Процитовано 23 січня 2023.