Галілео (супутникова навігація)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Логотип проекта

Галілéо (англ. Galileo) — проект супутникової системи навігації Європейського Союзу та Європейського космічного агентства,— як альтернатива американській системі GPS та російській ГЛОНАСС. Європейська система призначена для вирішення навігаційних завдань для будь-яких рухомих об'єктів з точністю менше одного метра. Крім країн європейського співтовариства, досягнуті домовленості на участь у проекті з державами — Китай, Ізраїль, Південна Корея й Україна. Крім того, ведуться переговори з представниками Аргентини, Австралії, Бразилії, Чилі, Індії, Малайзії та Росії. Очікувалося, що Галілео стане до ладу в 2013, коли на орбіту буде виведено всі 30 запланованих супутників (27 операційних і 3 резервних) і космічний сегмент буде доповнений наземною інфраструктурою, що має два центри управління й глобальну мережу передавальних і приймальних станцій.

На відміну від американської GPS і російської ГЛОНАСС, система Галілео не контролюється національними військовими відомствами, однак, у 2008 році парламент ЄС ухвалив резолюцію «Значення космосу для безпеки Європи», згідно з якою допускається використання супутникових сигналів для військових операцій, що проводяться в рамках європейської політики безпеки. Розробку системи здійснює Європейське космічне агентство. Загальні витрати оцінюються в 4,9 млрд євро.

Історія проекту[ред.ред. код]

Мережа Galileo, спочатку орієнтована на цивільні потреби (її офіційний старт був даний 1999 р.), замислювалася як GPS-сумісне рішення, що надає ще вищу точнісь визначення координат.

Створювалася система у відповідь на російську супутникову систему навігації, відому як «ГЛОНАСС» («Глобальна навігаційна супутникова система»), і американську GPS. Європейський Союз запустив власний проект такого роду — European Geostationary Navigation Overlay Service (EGNOS), в рамках якого буде розгорнуто мережу супутників Galileo. Для успішної роботи системи навігації Galileo потрібно вивести на орбіту Землі 27 супутників. Проте ЄС має намір запустити 32 супутники (з урахуванням резервних). При цьому наголошувалося, що програмою передбачено фінансування до 2013 року, яке мало забезпечити створення й запуск лише 22 супутників. Планувалося, що надалі фінансування програми буде розширено. Повноцінний запуск системи Galileo був запланований на 2014 рік.

Компанії Surrey Satellite Technology з Великобританії та OHB System з Німеччини виграли тендер на створення перших 14 супутників, які повинні сформувати європейську навігаційну систему Galileo. Всього на фінансування цієї програми виділено € 566 млн, при цьому Surrey Satellite Technology отримає 40% від цієї суми. Відзначається, що Surrey Satellite Technology (з персоналом близько 300 чоловік) розробляє навігаційне обладнання для супутників Galileo, яке включає атомний годинник і систему передачі сигналів. У той же час OHB System створює платформу супутників.

Слід зазначити, що запуск проекту Galileo кілька разів відкладався, а вартість його реалізації кілька разів переглядалася. Так, первісна калькуляція реалізації проекту склала € 1,8 млрд, тепер же ця сума збільшилася до € 5 млрд. За заявами розробників, Galileo значно перевершує систему GPS, засновану на технологіях 70-х років минулого століття. Для порівняння, точність позиціонування GPS становить 10 м, у той час як для Galileo цей показник — менше 1 м. Крім того, Galileo зможе надавати й деякі додаткові сервіси, які зараз недоступні в GPS.

Перший супутник системи Галілео був доставлений на Байконур 30 листопада 2005 року. 28 грудня 2005 о 8:19 за допомогою ракети-носія «Союз-ФГ» космічний апарат GIOVE-A (Galileo In-Orbit Validation Element) був виведений на розрахункову орбіту висотою понад 23000 км з нахилом 56°. Маса апарата — 700 кг, габаритні розміри: довжина — 1,2 м, діаметр — 1,1 м. Термін активного існування становить 2 роки.

Критика[ред.ред. код]

Закінчення робіт планувалося до 2013 року. Проте Європейська палата аудиторів (European Court of Auditors) відзначила в своїй доповіді 2009 року істотний вихід проекту за рамки як термінів виконання, так і бюджету. Звіт покриває період з 2003 по 2006 роки, коли проект управлявся спільним підприємством Єврокомісії і Європейського космічного агентства — Galileo Joint Undertaking (GUJ).

За висновками експертів, менеджмент проекту був неадекватний на різних рівнях, зокрема, наголошується на неспроможності GJU забезпечити ділові контакти для залучення приватних інвесторів, здатних у співпраці з європейськими структурами інвестувати в створення інфраструктури Galileo. Переговори з приватним сектором за угодою про концесію зупинилися на початку 2007 року.

Аудиторська перевірка виявила недоліки ще на стадії підготовки реалізації партнерської угоди. Як результат, залучення приватного сектора визнане нереалістичним. Роль GJU, що виконував функції контролю над технічними розробками, була серйозно ускладнена бюрократичними витратами й неадекватним бюджетом. Спочатку фінансування планувалося на рівні 3 млрд євро, але вже на 2009 кінцева сума оцінювалася в 14 млрд.

Також аудитори відзначили лише частковий успіх інтеграції Європейського геостаціонарного сервісу покриття (European Geostationary Navigation Overlay Service, Egnos) в Galileo. Egnos — це спільний проект США і Японії з використання наземної інфраструктури для відстежування супутників.

Посилання[ред.ред. код]

Офіційні сайти[ред.ред. код]