Добра стаття

Ейбелл 1835

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Abell 1835)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Abell 1835
Скупчення Галактик Ейбелл 1835, знімок зроблено космічною обсерваторією Габбл
Дані спостереження (Епоха )
Сузір'я Діва
Пряме піднесення 14h 01m32s
Схилення +2° 51'
Червоний зсув 0.2532
Променева швидкість 65 945 км/сек
Відстань
(спільного віддалення)		 1023 Мпк
Інші назви
Abell 1835, ACO 1835, RXC J1401.0+0252, 1RXS J140102.1+025249, BAX 210.2585+02.8588, RX J1401.0+0253, XSS J13598+0319, RBS 1336, RX J1401.0+0252, AM2011 38
Див.також: група галактик, скупчення галактик, список груп та скупчень галактик

Ейбелл 1835 (англ. Abell 1835, також відоме під кодом ACO 1835) — скупчення галактик в сузір'ї Діви, один з об'єктів каталогу Ейбелла[1][2]. Скупчення стало відомим в 2004 році завдяки ефекту гравітаційного лінзування. При спостереженнях на фоні скупчення було виявлено галактику, що пізніше отримала кодову назву Abell 1835 IR1916 і почала вважатися найвіддаленішою галактикою, яку на той момент спостерігало людство (відстань оцінювали в 13.2 мільярди світлових років). Однак пізніші спостереження, зокрема телескопом Spitzer, не підтвердили відкриття[3].

Також це скупчення здобуло широке висвітлення в музиці — про нього та галактику Abell 1835 IR1916 існує щонайменше 8 пісень.

Характетистики скупчення[ред. | ред. код]

Скупчення розташоване в сузір'ї Діви. Червоний зсув складає від 0.24 до 0.27, що відповідає відстані в приблизно 1 гігапарсек (3.35 мільярдів світлових років)[4]. Видимий кутовий розмір скупчення — близько 2.5 кутових мінут[5].

Скупчення є дуже масивним, воно складається щонайменше з 630 галактик[4]. Більш пізнє дослідження, яке мало значно вищу граничну зоряну величину та знайшло нові, тьмяніші галактики, розширило цей перелік до 1427 об'єктів[6]. Також воно є найяскравішим скупченням, що входить в ROSAT Brightest Cluster Sample[4].

Історія дослідження[ред. | ред. код]

Станом на кінець грудня 2023 року існує щонайменше 72 наукові публікації, в яких скупчення Ейбелл 1835 є основним або одним з основних об'єктів дослідження[7].

Відкриття[ред. | ред. код]

Точна дата відкриття скупчення Ейбелл 1835 та першовідкривач невідомі. Однак в оригінальній статті Джорджа Ейбелла[en] (де-факто першій редакції пізніше названого на його честь каталогу), опублікованій в 1958 році, скупчення та його координати вже було вказано[8].

Ранні публікації (1996—2004)[ред. | ред. код]

Два найбільш ранні (з наявних у відкритому доступі) дослідження саме цього скупчення припадають на 1996 та 1997 роки, причому на той час деякі його параметри вже були відомі[9][10]. В першому з них вчені проводили дослідження охолодження скупчень галактик[en] через рентгенівське випромінювання (англ. cooling flow), аналізуючи спостереження космічних телескопів ASCA та ROSAT. Було виявлено, що це скупчення щороку втрачає еквівалент близько 2300 мас Сонця на випромінювання[9]. В другому дослідженні, яке є дисертацією американського астронома Філіпа Даніеля Маускофа, спостереження проводилися «на протилежному кінці» електромагнітного спектру — в радіодіапазоні. В ньому вимірювалася та аналізувалася анізотропія реліктового випромінювання, зокрема вплив скупчень галактик (ефект Сюняєва-Зельдовича). В якості основного об'єкту також було обране саме скупчення Ейбелл 1835[10].

Наступне дослідження 2000 року вперше було присвячене ефекту гравітаційного лінзування і пошуку об'єктів, які можна спостерігати завдяки цьому ефекту, спричиненому скупченням Ейбелл 1835. Було виявлено 4 галактики, які мали червоний зсув понад одиницю, вчені розрахували низку фізичних параметрів. Спостереження проводилися в субміліметровому діапазоні[11].

Подальші дослідження, проведені з 2000 по 2003 роки, фокусувалися переважно на дослідженні розподілу температури, охолодженню через рентгенівське випромінювання[12][13][14][15][16][17][18][19][20], вимірюванні сталої Габбла (отримане значення склало 59+38
−28 км/(с·Мпк)[21]), а також в 2003 році група французьких вчених знов звернула увагу на далекі галактики, що спостерігаються завдяки гравітаційному лінзуванню Ейбелл 1835. Було проведено спектроскопічне дослідження окремих емісійних ліній віддаленої галактики з червоним зсувом 1.68. Оскільки ця галактика на той момент була найтьмянішою серед відомих галактик з середнім червоним зсувом, вченим довелося задіювати, зокрема, Дуже великий телескоп (VLT) та космічну обсерваторію «Габбл»[22].

Відкриття Abell 1835 IR1916[ред. | ред. код]

Відоме відкриття, пов'язане з цим скупченням, було опубліковане в березні 2004 року, коли та сама група французьких дослідників відкрила об'єкт, який пізніше отримав код Abell 1835 IR1916 та мав червоний зсув 10[23]. На момент відкриття отримані значення червоного зсуву, навіть з врахуванням похибок, зробили цю галактику найвіддаленішим об'єктом (~13 мільярдів світлових років), відомим людству[23]. Відкриття отримало значне поширення в медіа[24][25][26][27][28][29][30]. Після цього відкриття акцент значного відсотка досліджень змістився саме на пошук аналогічних галактик зі значним червоним зсувом, а також на підтвердження (або спростування) цього відкриття.

Спроби підтвердити відкриття (2004—2010)[ред. | ред. код]

Відкриття одразу ж спричинило жваву дискусію серед астрономічної спільноти. Вже незабаром вийшла стаття-спростування від британських вчених на чолі з Семом Везерлі (англ. Sam Weatherley) під назвою «Reanalysis of the spectrum of the z = 10 galaxy»[31], заперечивши той факт, що галактика є найбільш віддаленою з усіх відомих, спираючись на результати власного спектрального аналізу. Після цього послідувала відповідь від їх французьких колег, які зазначили відмінність у методах, нехтування одним з ефектів і, як наслідок, некоректність твердження про спростування відкриття[32]. В рамках тієї ж статті було опубліковане посилання на окремий сайт під назвою «Z-10 Spectroscopy Discussion» та був заклик до інших груп дослідників незалежно від них проаналізувати результати спостережень[32].

Таким чином почалася серія досліджень, в яких астрономи намагалися підтвердити або спростувати результати вимірювання червоного зсуву для Abell 1835 IR1916. Фактором, який підвищував шанси на успішність спостережень, стало задіювання одразу кількох космічних телескопів — Чандра, Габбл, Спітцер та наземного комплексу Дуже великого телескопу[33]. В 2005 році тією ж групою французьких астрономів було аносовано отримання певних результатів, втім, без конкретики[34]. В 2006 році вийшли дві контроверсійні статті, висновки яких протирічили одна одній. В першій статті, яка була опублікована на початку року, прямо спростовувалося відкриття Abell 1835 IR1916[35]. Попри це, вже в серпні, в іншій публікації, яка була включена в збірник тез конференції Міжнародного астрономічного союзу, зазначалося, що було ідентифіковано 13 об'єктів з червоним зсувом більше 7 (хоча і назва IR1916 серед них не фігурувала)[36]. В 2007—2008 роках були опубліковані результати ще кількох досліджень галактик з великими значеннями червогого зсуву (англ. high-z candidates)[37][38][39][40]. Чергове дослідження, присвячене пошуку галактик з z>9, також спростувало наявність біля скупчення Ейбелл 1835 галактики з червоним зсувом близько 10, тобто не підтвердило рекордне значення відстані до Abell 1835 IR1916[41].

В процесі була виявлена інша галактика, SMM J14011+0252, що має значно менший червоний зсув — 2.565 — та також зазнає ефекту лінзування від зоряного скупчення. Виявилося, що ця галактика візуально складається з двох компонентів (позначених, як J1 та J2) і вдалося навіть оцінити масу цих «шматочків» галактики, що склали ~108M☉ та ~109M☉ відповідно[42].

Паралельно з дослідженнями, направленими на пошук галактик з надзвичайно великим червоним зсувом, в 2004 році були опубліковано узагальнення результатів спостережень масивних скупчень галактик за допомогою космічного телескопу Чандра[43]. Також в 2004 була розрахована кількість галактик, що входять до Ейбелл 1835, яка склала 630 об'єктів[4]. Продовжилися дослідження, пов'язані з охолодженням через випромінювання[44][45][46][47][48]; була повторно виміряна стала Габбла, вже зі значно меншою похибкою, ніж в дослідженні 2000 року, результат склав 69±9 км/(с·Мпк)[49]. В вересні 2006 року в скупченні була відкрита надмасивна чорна діра, яка знаходиться в активному ядрі однієї з галактик скупчення. За розрахунками, ця чорна діра поглинала близько 0.3 M☉ на рік, що є малим показником порівняно з кількістю речовини, що викидається за рахунок спалахів, яка складає близько 100—180 M☉ на рік[50]. Масу чорної діри оцінили за її інтенсивністю випромінювання у ~107M☉, однак спостереження в інших фільтрах дали значно вищу оцінку, що склала ~109M☉[50]. В 2007 році була побудована спектральна світлова ефективність для галактик цього скупчення і було виявлено, що вона не співпадає з теоретичними моделями[51]. В 2009 році вчені спробували дослідити гало з темної матерії, яке мало сформуватися навколо цього масивного скупчення і в результаті оцінили значення параметрів розподілу та загальну масу[52]. В 2009 році спостереження трьох скупчень, серед яких було Ейбелл 1835, дозволило побудувати нові, більш точні теоретичні моделі для оцінки мас галактичних скупчень[53].

Подальші дослідження (2010—2021)[ред. | ред. код]

На початку 2010-х років інтерес вчених до скупчення Ейбелл 1835 почав згасати, що очевидно із кількості статей на рік, присвячених його дослідженню. Після кількох років суперечок вимірювання відстані до Abell 1835 IR1916 були припинені. Подальші дослідження сфокусувалися переважно на поглибленні знань про ефект Сюняєва-Зельдовича (зокрема на його прояви в цьому скупченні)[54][55][56][57][58][59][60] та інших ефектах, пов'язаних з розподілом та динамікою газу в скупченні[61][62][63][64][65][66], зокрема з так званим «осіданням» гелію (англ. helium sedimentation)[67][68]. Були окремі дослідження, спрямовані на пошук областей активного зореутворення в скупченні[69][70] та побудові нових теоретичних моделей скупчення і процесів в ньому[71][72].

Крайня наукова стаття про Ейбелл 1835, присвячена моделюванню гравітаційного лінзування в скупченні, була опублікована в червні 2021 року[73].

У культурі[ред. | ред. код]

Саме про Ейбелл 1835 існує одразу шість однойменних пісень різних маловідомих виконавців:

  1. Американського пост-рок гурту Lights Out Asia[en][74][75];
  2. 1000mods[76];
  3. CL Parsec[77];
  4. Wanda Wulz[78];
  5. Uncle Shredded Wheat[79];
  6. Astra X[80];

Також є 2 пісні про Abell 1835 IR1916 (також однойменні): від Natijah[81] та C. Layne[82].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Abell 1835. simbad.u-strasbg.fr. Процитовано 31 грудня 2023.
  2. ↑ Your NED Search Results. ned.ipac.caltech.edu. Процитовано 31 грудня 2023.
  3. ↑ Imagine the Universe!. imagine.gsfc.nasa.gov. Процитовано 31 грудня 2023.
  4. ↑ а б в г Czoske, Oliver (2004-03). Wide–field spectroscopy of A1689 and A1835 with VIMOS: first results. Proceedings of the International Astronomical Union (англ.). Т. 2004, № IAUC195. doi:10.1017/S1743921304000390. ISSN 1743-9213. Процитовано 31 грудня 2023.
  5. ↑ information@eso.org. Galaxy Cluster Abell 1835. www.spacetelescope.org (англ.). Процитовано 31 грудня 2023.
  6. ↑ Czoske, Oliver (9 жовтня 2004). A wide-field spectroscopic survey of Abell 1689 and Abell 1835 with VIMOS (англ.). Sissa Medialab. с. 099. doi:10.22323/1.014.0099. Процитовано 31 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  7. ↑ NASA/ADS. ui.adsabs.harvard.edu. Процитовано 31 грудня 2023.
  8. ↑ Abell, George O. (1958-05). The Distribution of Rich Clusters of Galaxies. The Astrophysical Journal Supplement Series (англ.). Т. 3. с. 211. doi:10.1086/190036. ISSN 0067-0049. Процитовано 8 січня 2024.
  9. ↑ а б Dietrich, J. P. (2008-02). The Importance of Being First: Position Dependent Citation Rates on arXiv:astro-ph. Publications of the Astronomical Society of the Pacific. Т. 120, № 864. с. 224—228. doi:10.1086/527522. ISSN 0004-6280. Процитовано 31 грудня 2023.
  10. ↑ а б Mauskopf, Philip Daniel (1997). Measurements of Anisotropies in the Cosmic Microwave Background at Small and Intermediate Angular Scales with Bolometric Receivers at MM Wavelengths (PhD Thesis) (англійською) . Berkley: University of California, Berkley. с. 166.
  11. ↑ Ivison, R. J.; Smail, I.; Barger, A. J.; Kneib, J.- P.; Blain, A. W.; Owen, F. N.; Kerr, T. H.; Cowie, L. L. (21 червня 2000). The diversity of SCUBA-selected galaxies. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 315, № 2. с. 209—222. doi:10.1046/j.1365-8711.2000.03376.x. ISSN 0035-8711. Процитовано 31 грудня 2023.
  12. ↑ Schmidt, R. W.; Allen, S.W.; Fabian, A. C. (2000). Chandra observations of the cooling flow cluster Abell 1835 (American Astronomical Society, HEAD Meeting #5, id.13.17). Т. 32. Bulletin of the American Astronomical Society. с. 1200.
  13. ↑ Peterson, J. R.; Paerels, F. B. S.; Kaastra, J. S.; Arnaud, M.; Reiprich, T. H.; Fabian, A. C.; Mushotzky, R. F.; Jernigan, J. G.; Sakelliou, I. (2001-01). X-ray imaging-spectroscopy of Abell 1835. Astronomy & Astrophysics. Т. 365, № 1. с. L104—L109. doi:10.1051/0004-6361:20000021. ISSN 0004-6361. Процитовано 31 грудня 2023.
  14. ↑ Reiprich, Thomas H. (2001). H. Inoue та H. Kunieda (ред.). Gas Temperature Profile of the Medium-Distant Galaxy Cluster Abell 1835 Observed with XMM-Newton (New Century of X-ray Astronomy, ASP Conference Proceedings) (англійською) . Astronomical Society of the Pacific. с. 480. ISBN 1-58381-091-9.
  15. ↑ Reiprich, Thomas H. (2001). Cosmological Implications and Physical Properties of an X-Ray Flux-Limited Sample of Galaxy Clusters (англ.). doi:10.5282/edoc.423. Процитовано 31 грудня 2023.
  16. ↑ Schmidt, R. W.; Allen, S. W.; Fabian, A. C. (11 листопада 2001). Chandra observations of the galaxy cluster Abell 1835. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 327, № 4. с. 1057—1070. doi:10.1046/j.1365-8711.2001.04809.x. ISSN 0035-8711. Процитовано 31 грудня 2023.
  17. ↑ Voigt, L. M.; Schmidt, R. W.; Fabian, A. C.; Allen, S. W.; Johnstone, R. M. (2002-09). Conduction and cooling flows. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 335, № 1. с. L7—L11. doi:10.1046/j.1365-8711.2002.05741.x. Процитовано 31 грудня 2023.
  18. ↑ Majerowicz, S.; Neumann, D. M.; Reiprich, T. H. (2002-10). XMM–NEWTON observation of Abell 1835: Temperature, mass and gas mass fraction profiles. Astronomy & Astrophysics. Т. 394, № 1. с. 77—87. doi:10.1051/0004-6361:20021140. ISSN 0004-6361. Процитовано 31 грудня 2023.
  19. ↑ Reiprich, Thomas H. (2003). Cosmological Implications and Physical Properties of an X-Ray Flux-Limited Sample of Galaxy Clusters. doi:10.48550/ARXIV.ASTRO-PH/0308137. Процитовано 31 грудня 2023.
  20. ↑ Peterson, John Russell (2003). X-ray spectroscopic constraints on cooling-flow models for clusters of galaxies (Thesis (PhD)). Columbia University. с. 2716—2902.
  21. ↑ Mauskopf, P. D.; Ade, P. A. R.; Allen, S. W.; Church, S. E.; Edge, A. C.; Ganga, K. M.; Holzapfel, W. L.; Lange, A. E.; Rownd, B. K. (2000-08). A Determination of the Hubble Constant Using Measurements of X‐Ray Emission and the Sunyaev‐Zeldovich Effect at Millimeter Wavelengths in the Cluster Abell 1835. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 538, № 2. с. 505—516. doi:10.1086/309137. ISSN 0004-637X. Процитовано 31 грудня 2023.
  22. ↑ Richard, J.; Schaerer, D.; Pelló, R.; Le Borgne, J.-F.; Kneib, J.-P. (2003-12). Discovery of a faint R -band drop-out: A strongly reddened lensed star forming galaxy at z = 1.68. Astronomy & Astrophysics. Т. 412, № 2. с. L57—L60. doi:10.1051/0004-6361:20034608. ISSN 0004-6361. Процитовано 31 грудня 2023.
  23. ↑ а б Pelló, R.; Schaerer, D.; Richard, J.; Le Borgne, J.-F.; Kneib, J.-P. (2004-03). ISAAC/VLT observations of a lensed galaxy at z = 10.0. Astronomy & Astrophysics. Т. 416, № 3. с. L35—L40. doi:10.1051/0004-6361:20040065. ISSN 0004-6361. Процитовано 31 грудня 2023.
  24. ↑ VLT detects farthest known galaxy. CERN Courier (en-GB) . 3 травня 2004. Процитовано 31 грудня 2023.
  25. ↑ information@eso.org. VLT Smashes the Record of the Farthest Known Galaxy - Redshift 10 Galaxy discovered at the Edge of the Dark Ages. www.eso.org (англ.). Процитовано 31 грудня 2023.
  26. ↑ Farthest. NASA Blueshift (амер.). Процитовано 31 грудня 2023.
  27. ↑ ESO's Very Large Telescope Smashes The Record Of The Farthest Known Galaxy. ScienceDaily (англ.). Процитовано 31 грудня 2023.
  28. ↑ News. astronomynow.com. Процитовано 31 грудня 2023.
  29. ↑ VLT Smashes the Record of the Farthest Known Galaxy. www.spacedaily.com. Процитовано 31 грудня 2023.
  30. ↑ #author.fullName}. Far-flung galaxy breaks record. New Scientist (амер.). Процитовано 31 грудня 2023.
  31. ↑ Dietrich, J. P. (2008-07). Disentangling Visibility and Self-Promotion Bias in the arXiv:astro-ph Positional Citation Effect. Publications of the Astronomical Society of the Pacific. Т. 120, № 869. с. 801—804. doi:10.1086/589836. ISSN 0004-6280. Процитовано 31 грудня 2023.
  32. ↑ а б Pello, R.; Richard, J.; Borgne, J. -F. Le; Schaerer, D. (2004). Response to "Reanalysis of the spectrum of the z=10 galaxy ISAAC/VLT observations of a lensed galaxy at z=10.0" by Weatherley et al. (astro-ph/0407150). doi:10.48550/ARXIV.ASTRO-PH/0407194. Процитовано 31 грудня 2023.
  33. ↑ Wise, Michael (1 вересня 2005). Characterizing the Nature of Optical Drop-Outs and z >= 6-10 Galaxies Behind the Lensing Cluster Abell 1835. Chandra Proposal. с. 2007. Процитовано 31 грудня 2023.
  34. ↑ Richard, J.; Pelló, R.; Schaerer, D.; Le Borgne, J. -F.; Kneib, J. -P. (1 грудня 2005). Very high redshift galaxies studied through Gravitational Telescopes.
  35. ↑ Smith, Graham P.; Sand, David J.; Egami, Eiichi; Stern, Daniel; Eisenhardt, Peter R. (1 січня 2006). Optical and Infrared Nondetection of the z = 10 Galaxy behind Abell 1835. The Astrophysical Journal. Т. 636. с. 575—581. doi:10.1086/497979. ISSN 0004-637X. Процитовано 31 грудня 2023.
  36. ↑ Schaerer, D.; Hempel, A.; Pello, R.; Egami, E.; Richard, J.; Kneib, J. P.; Wise, M. (1 серпня 2006). News from z ~ 6-10 galaxy candidates found behind gravitational lensing clusters. Т. 26. с. 28. Процитовано 31 грудня 2023.
  37. ↑ Hempel, A.; Schaerer, D.; Richard, J.; Egami, E.; Pelló, R. (2006-08). Extremely Red Galaxies in Abell 1835. Proceedings of the International Astronomical Union (англ.). Т. 2, № S235. с. 204—204. doi:10.1017/S1743921306006107. ISSN 1743-9213. Процитовано 8 січня 2024.
  38. ↑ Hempel, A.; Schaerer, D.; Richard, J.; Egami, E.; Pelló, R. (2006-12). Stellar Population in Extremely Red Galaxies. Proceedings of the International Astronomical Union (англ.). Т. 2, № S241. doi:10.1017/S1743921307009131. ISSN 1743-9213. Процитовано 8 січня 2024.
  39. ↑ Hempel, A.; Schaerer, D.; Egami, E.; Pelló, R.; Richard, J. (1 грудня 2007). Extremely Red Galaxies in the Fields of Lensing Clusters. Т. 380. с. 347. Процитовано 8 січня 2024.
  40. ↑ Hempel, A.; Schaerer, D.; Egami, E.; Pelló, R.; Wise, M.; Richard, J.; Le Borgne, J.-F.; Kneib, J.-P. (2008-01). EROs found behind lensing clusters: II. Empirical properties, classification, and SED modelling based on multi-wavelength observations. Astronomy & Astrophysics. Т. 477, № 1. с. 55—66. doi:10.1051/0004-6361:20077591. ISSN 0004-6361. Процитовано 8 січня 2024.
  41. ↑ Willis, J. P.; Courbin, F.; Kneib, J.-P.; Minniti, D. (1 березня 2008). ZEN2: a narrow J -band search for z ∼ 9 Lyα emitting galaxies directed towards three lensing clusters. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 384, № 3. с. 1039—1044. doi:10.1111/j.1365-2966.2007.12404.x. Процитовано 8 січня 2024.
  42. ↑ Motohara, Kentaro; Takata, Tadafumi; Iwamuro, Fumihide; Eto, Shigeru; Shima, Takanori; Mochida, Daisaku; Maihara, Toshinori; Nakanishi, Kouichiro; Kashikawa, Nobunari (2005-01). Nature of the Strongly Lensed Submillimeter Galaxy SMM J14011+0252. The Astronomical Journal (англ.). Т. 129, № 1. с. 53—60. doi:10.1086/426557. ISSN 0004-6256. Процитовано 31 грудня 2023.
  43. ↑ Fabian, A. C.; Pounds, K.; Blandford, Roger D., ред. (2004). Frontiers of X-ray astronomy. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-53487-1.
  44. ↑ Jia, S. M.; Chen, Y.; Lu, F. J.; Chen, L.; Xiang, F. (2004-08). The analysis of Abell 1835 using a deprojection technique. Astronomy & Astrophysics. Т. 423, № 1. с. 65—73. doi:10.1051/0004-6361:20034006. ISSN 0004-6361. Процитовано 31 грудня 2023.
  45. ↑ Nevalainen, J.; Bonamente, M.; Kaastra, J. (20 лютого 2007). Revisiting the Soft X‐Ray Excess Emission in Clusters of Galaxies Observed with XMM‐Newton. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 656, № 2. с. 733—738. doi:10.1086/510325. ISSN 0004-637X. Процитовано 8 січня 2024.
  46. ↑ Sanders, Jeremy (2007). The X-ray coolest gas in cool core clusters (англійською) .
  47. ↑ de Messieres, Genevieve; O'Connell, R. W.; Donahue, M.; McNamara, B. R.; Nulsen, P. E. J.; Voit, M.; Wise, M. W. (1 грудня 2007). Spitzer Mid-Infrared Spectra of Selected Galaxy Cluster Cooling Flows. Т. 211. с. 96.16. Процитовано 8 січня 2024.
  48. ↑ Mroczkowski, Tony; Bonamente, Max; Carlstrom, John E.; Culverhouse, Thomas L.; Greer, Christopher; Hawkins, David; Hennessy, Ryan; Joy, Marshall; Lamb, James W. (1 квітня 2009). APPLICATION OF A SELF-SIMILAR PRESSURE PROFILE TO SUNYAEV-ZEL'DOVICH EFFECT DATA FROM GALAXY CLUSTERS. The Astrophysical Journal. Т. 694, № 2. с. 1034—1044. doi:10.1088/0004-637X/694/2/1034. ISSN 0004-637X. Процитовано 8 січня 2024.
  49. ↑ Schmidt, R. W.; Allen, S. W.; Fabian, A. C. (2004-08). An improved approach to measuring H 0 using X-ray and SZ observations of galaxy clusters. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 352, № 4. с. 1413—1420. doi:10.1111/j.1365-2966.2004.08032.x. Процитовано 31 грудня 2023.
  50. ↑ а б McNamara, B. R.; Rafferty, D. A.; Birzan, L.; Steiner, J.; Wise, M. W.; Nulsen, P. E. J; Carilli, C. L.; Ryan, R.; Sharma, M. (2006-09). The Starburst in the Abell 1835 Cluster Central Galaxy: A Case Study of Galaxy Formation Regulated by an Outburst from a Supermassive Black Hole. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 648, № 1. с. 164—175. doi:10.1086/505859. ISSN 0004-637X. Процитовано 31 грудня 2023.
  51. ↑ Harsono, D.; De Propris, R. (15 серпня 2007). The cluster galaxy luminosity function at z= 0.3: a recent origin for the faint-end upturn?: Faint end upturn evolution at z < 0.3. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 380, № 3. с. 1036—1040. doi:10.1111/j.1365-2966.2007.12136.x. Процитовано 8 січня 2024.
  52. ↑ Corless, Virginia L.; King, Lindsay J.; Clowe, Douglas (11 березня 2009). A new look at massive clusters: weak lensing constraints on the triaxial dark matter haloes of A1689, A1835 and A2204. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 393, № 4. с. 1235—1254. doi:10.1111/j.1365-2966.2008.14294.x. Процитовано 8 січня 2024.
  53. ↑ Bulbul, Gul; Hasler, Nicole; Bonamente, Max; Joy, Marshall; Kolodziejczak, Jeff; Carlstrom, John; Nagai, Daisuke; Mroczkowski, Tony; Marrone, Daniel (1 вересня 2009). Physically Motivated Models of Galaxy Clusters Based on a Generalized NFW Profile and an Application to Chandra Observations.
  54. ↑ Horner, Piers Francis (1 січня 2010). 1.1mm Bolocam observations of the Sunyaev Zel'dovich increment in Abell 1835. Процитовано 8 січня 2024.
  55. ↑ Frank, Kari A.; Peterson, J. R.; Sanders, J. S.; Fabian, A. C.; Andersson, K. (1 березня 2010). Constraining the Temperature Distributions and ICM Velocities in Galaxy Clusters. Т. 11. с. 34.09. Процитовано 8 січня 2024.
  56. ↑ Christiansen, Kevin; O'Dea, C.; Noel-Storr, J.; Baum, S. (1 травня 2010). Chandra Observations Of Cooling Flows And Brightest Cluster Galaxies. Т. 216. с. 418.03. Процитовано 8 січня 2024.
  57. ↑ Horner, Piers; Mauskopf, Philip; Aguirre, James; Bock, Jamie; Egami, Eiichi; Glenn, Jason; Golwala, Sunil; Laurent, Glenn; Nguyen, Hien (2010). A high signal to noise ratio map of the Sunyaev-Zel'dovich increment at 1.1 mm wavelength in Abell 1835. doi:10.48550/ARXIV.1005.4699. Процитовано 8 січня 2024.
  58. ↑ Mauskopf, P. D.; Horner, P. F.; Aguirre, J.; Bock, J. J.; Egami, E.; Glenn, J.; Golwala, S. R.; Laurent, G.; Nguyen, H. T. (2012-01). A high signal-to-noise ratio map of the Sunyaev-Zel’dovich increment at 1.1-mm wavelength in Abell 1835: The SZ increment in Abell 1835 at 1.1 mm. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). с. no—no. doi:10.1111/j.1365-2966.2011.20295.x. Процитовано 8 січня 2024.
  59. ↑ Morandi, Andrea; Limousin, Marceau; Sayers, Jack; Golwala, Sunil R.; Czakon, Nicole G.; Pierpaoli, Elena; Jullo, Eric; Richard, Johan; Ameglio, Silvia (21 вересня 2012). X-ray, lensing and Sunyaev-Zel'dovich triaxial analysis of Abell 1835 out to R200: X-ray, lensing and Sunyaev-Zel'dovich analysis of A1835. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 425, № 3. с. 2069—2082. doi:10.1111/j.1365-2966.2012.21196.x. Процитовано 8 січня 2024.
  60. ↑ Morandi, Andrea; Nagai, Daisuke; Cui, Wei (1 грудня 2013). Non-parametric method for measuring gas inhomogeneities from X-ray observations of galaxy clusters. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 436, № 2. с. 1123—1129. doi:10.1093/mnras/stt1636. ISSN 1365-2966. Процитовано 8 січня 2024.
  61. ↑ Sanders, J. S.; Fabian, A. C.; Smith, R. K.; Peterson, J. R. (1 лютого 2010). A direct limit on the turbulent velocity of the intracluster medium in the core of Abell 1835 from XMM-Newton. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters (англ.). Т. 402, № 1. с. L11—L15. doi:10.1111/j.1745-3933.2009.00789.x. ISSN 1745-3933. Процитовано 8 січня 2024.
  62. ↑ Sanders, J. S. (1 січня 2011). Measuring turbulence in clusters with XMM-Newton RGS. Memorie della Societa Astronomica Italiana. Т. 82. с. 489. ISSN 0037-8720. Процитовано 8 січня 2024.
  63. ↑ McNamara, B. R.; Russell, H. R.; Nulsen, P. E. J.; Edge, A. C.; Murray, N. W.; Main, R. A.; Vantyghem, A. N.; Combes, F.; Fabian, A. C. (2014). A $10^{10}$ Solar Mass Flow of Molecular Gas in the Abell 1835 Brightest Cluster Galaxy. doi:10.48550/ARXIV.1403.4249. Процитовано 8 січня 2024.
  64. ↑ Okabe, Nobuhiro; Umetsu, Keiichi; Tamura, Takayuki; Fujita, Yutaka; Takizawa, Motokazu; Zhang, Yu-Ying; Matsushita, Kyoko; Hamana, Takashi; Fukazawa, Yasushi (1 жовтня 2014). Universal profiles of the intracluster medium from Suzaku X-ray and Subaru weak-lensing observations. Publications of the Astronomical Society of Japan (англ.). Т. 66, № 5. doi:10.1093/pasj/psu075. ISSN 2053-051X. Процитовано 8 січня 2024.
  65. ↑ Romero, Charles E.; Mason, Brian S.; Sayers, Jack; Young, Alexander H.; Mroczkowski, Tony; Clarke, Tracy E.; Sarazin, Craig; Sievers, Jonathon; Dicker, Simon R. (7 липня 2015). GALAXY CLUSTER PRESSURE PROFILES, AS DETERMINED BY SUNYAEV-ZELDOVICH EFFECT OBSERVATIONS WITH MUSTANG AND BOLOCAM. I. JOINT ANALYSIS TECHNIQUE. The Astrophysical Journal. Т. 807, № 2. с. 121. doi:10.1088/0004-637X/807/2/121. ISSN 1538-4357. Процитовано 8 січня 2024.
  66. ↑ Ueda, Shutaro; Kitayama, Tetsu; Dotani, Tadayasu (28 лютого 2017). Embedded Spiral Patterns in the Cool Core of the Massive Cluster of Galaxies Abell 1835. The Astrophysical Journal. Т. 837, № 1. с. 34. doi:10.3847/1538-4357/aa5c3e. ISSN 1538-4357. Процитовано 8 січня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  67. ↑ Bulbul, Gul Esra (1 січня 2010). The effect of helium sedimentation on cluster mass scaling relations. Процитовано 8 січня 2024.
  68. ↑ Bulbul, Gul E.; Hasler, N.; Bonamente, M.; Carlstrom, J.; Joy, M.; Marrone, D.; Miller, A.; Mroczkowski, T.; Nagai, D. (1 березня 2010). The Effect of Helium Sedimentation on Chandra X-ray Observations of Galaxy Clusters Abell 1835 and Abell 2204. Т. 11. с. 34.16. Процитовано 8 січня 2024.
  69. ↑ Pereira, M. J.; Haines, C. P.; Smith, G. P.; Egami, E.; Moran, S. M.; Finoguenov, A.; Hardegree-Ullman, E.; Okabe, N.; Rawle, T. (2010-07). LoCuSS: A Herschel view of obscured star formation in Abell 1835. Astronomy and Astrophysics. Т. 518. с. L40. doi:10.1051/0004-6361/201014695. ISSN 0004-6361. Процитовано 8 січня 2024.
  70. ↑ Loubser, S. I.; Babul, A.; Hoekstra, H.; Mahdavi, A.; Donahue, M.; Bildfell, C.; Voit, G. M. (21 лютого 2016). The regulation of star formation in cool-core clusters: imprints on the stellar populations of brightest cluster galaxies. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 456, № 2. с. 1565—1578. doi:10.1093/mnras/stv2784. ISSN 0035-8711. Процитовано 8 січня 2024.
  71. ↑ Bulbul, G. Esra; Hasler, Nicole; Bonamente, Massimiliano; Joy, Marshall (10 вересня 2010). AN ANALYTIC MODEL OF THE PHYSICAL PROPERTIES OF GALAXY CLUSTERS. The Astrophysical Journal. Т. 720, № 2. с. 1038—1044. doi:10.1088/0004-637X/720/2/1038. ISSN 0004-637X. Процитовано 8 січня 2024.
  72. ↑ Bonamente, M.; Landry, D.; Maughan, B.; Giles, P.; Joy, M.; Nevalainen, J. (1 лютого 2013). Chandra X-ray observations of Abell 1835 to the virial radius. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 428, № 4. с. 2812—2823. doi:10.1093/mnras/sts202. ISSN 0035-8711. Процитовано 8 січня 2024.
  73. ↑ Nieuwenhuizen, Theodorus M.; Limousin, Marceau; Morandi, Andrea (2021-06). Accurate modeling of the strong and weak lensing profiles for the galaxy clusters Abell 1689 and 1835. The European Physical Journal Special Topics (англ.). Т. 230, № 4. с. 1137—1148. doi:10.1140/epjs/s11734-021-00101-4. ISSN 1951-6355. Процитовано 8 січня 2024.
  74. ↑ Lights Out Asia. n5md.com (англ.). Процитовано 31 грудня 2023.
  75. ↑ Abell 1835 (укр.), 6 травня 2012, процитовано 31 грудня 2023
  76. ↑ Abell 1835 (укр.), 29 вересня 2011, процитовано 8 січня 2024
  77. ↑ Abell 1835 (укр.), 30 липня 2021, процитовано 8 січня 2024
  78. ↑ Abell 1835 (укр.), 6 серпня 2016, процитовано 8 січня 2024
  79. ↑ Abell 1835 (укр.), 1 січня 2020, процитовано 8 січня 2024
  80. ↑ Towards Abell 1835 (укр.), 29 листопада 2022, процитовано 8 січня 2024
  81. ↑ Abell 1835 IR 1916 (укр.), 16 червня 2021, процитовано 8 січня 2024
  82. ↑ Abell 1835 IR 1916 (укр.), 26 липня 2008, процитовано 8 січня 2024
Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ейбелл_1835&oldid=42335439