Чандра (телескоп)
 обсерваторія Чандра | |
| Загальна інформація | |
|---|---|
| Інші назви | Advanced X-ray Astrophysics Facility (AXAF) |
| Код NSSDC | 1999-040B |
| Організація | NASA, Смітсонівська астрофізична обсерваторія |
| Виготовлено з участю | TRW, Northrop Grumman |
| Дата запуску | 23 липня 1999 |
| Запущено з | Космічний центр Кеннеді |
| Засіб запуску | шатл Колумбія STS-93 |
| Тривалість місії | запланований час 5 років |
| Маса | 4.8 тонн |
| Тип орбіти | Висока еліптична орбіта |
| Орбітальний період | 64,2:00 |
| Розташування | Геоцентрична орбіта |
| Довжина хвилі | Рентгенівські промені |
| Інструменти | |
| AXAF CCD Imaging Spectrometer | ПЗС фотометр рентгенівського діапазону |
| High Energy Transmission Grating | Дифракційна решітка для рентгенівських променів |
| High Resolution Camera | мікроканальна камера високого просторового дозволу |
| Low Energy Transmission Grating | дифракційні ґрати для м'яких рентгенівських променів |
| Зовнішні посилання | |
| Інтернет-сторінка | Chandra X-ray Observatory Center |
Космічна рентгенівська обсерваторія «Чандра» (англ. Chandra X-ray Observatory, космічний телескоп «Чандра») — космічна обсерваторія, запущена НАСА 23 липня 1999 (за допомогою шатла «Колумбія») для дослідження космосу у рентгенівському діапазоні. Названа на честь американського фізика та астрофізика індійського походження Чандрасекара, який викладав у університеті міста Чикаго з 1937 до своєї смерті 1995 року і був відомий, переважно, своїми роботами про білих карликів.
Станом на 2017 рік телескоп продовжував працювати.
Опис[ред. | ред. код]
Чандра — третя обсерваторія з чотирьох запущених НАСА наприкінці 20 початку 21 століття. Першою був телескоп Габбл, другою — Комптон, а четвертою — Спітцер.
Обсерваторія була задумана та запропонована 1976 року Ріккардо Джакконі та Гарві Тананбаумом як розвиток обсерваторії HEAO-2 (Ейнштейн), яка запускалася тоді. 1992 року, зважаючи на зменшення фінансування, дизайн обсерваторії був значно змінений — було прибрано 4 з 12 запланованих рентгенівських дзеркал і 2 з 6 запланованих фокальних приладів.
Злітна маса AXAF/Чандра становила 22 753 кг, що є абсолютним рекордом маси, коли-небудь виведеної в космос шатлами. Основну масу комплексу «Чандра» становила ракета, що дозволила вивести супутник на орбіту, апогей якої становить приблизно третину відстані до Місяця.
Станція проектувалася на період роботи у 5 років, проте 4 вересня 2001 року в НАСА було прийнято рішення продовжити термін служби на 10 років, завдяки видатним результатами роботи.
Інструменти[ред. | ред. код]
HRC[ред. | ред. код]
Камера високої роздільної здатності (HRC) має широке поле зору і високу роздільну здатність. Прилад є розвитком реєструючого детектора, що працює на обсерваторії HEAO-2. Кутова/просторова роздільна здатність інструменту становить близько 0,2 кутової секунди, що трохи краще, ніж якість зображення, створювана рентгенівськими дзеркалами обсерваторії (0,3 — 0,4 кутової секунди). Додатковою перевагою приймача HRC є його здатність реєструвати багато фотонів за секунду, що дуже важливо для спостереження неяскравих об'єктів, таких як чорні діри або нейтронні зорі в нашій Галактиці.
ACIS[ред. | ред. код]
Спектрометри (ACIS, AXAF CCD Imaging Spectrometer) призначені для побудови зображень рентгенівських об'єктів з одночасним визначенням енергії кожного фотона. Принцип роботи спектрометрів заснований на приладах із зарядним зв'язком (ПЗС, CCD). Прилади є розвитком ПЗС-фотометрів, розроблених у Массачусетському технологічному інституті та вперше запущених у японській обсерваторії ASCA.
LETG/HETG[ред. | ред. код]
Для вирішення завдань спектроскопії високої роздільної здатності на обсерваторії використовуються дифракційні ґратки, які відхиляють рентгенівські промені на різні кути залежно від їх енергії. Відхилені рентгенівські промені потім реєструються детекторами HRC-S. Висока енергетична роздільна здатність, що досягається за допомогою дифракційних ґраток, дозволяє у деталях досліджувати, наприклад, властивості міжзоряного середовища у нашій та інших галактиках.
Відкриття[ред. | ред. код]
- Першим знімком Чандри був залишок наднової Кассіопея A, що надало астрономам можливість побачити в центрі утворення компактний об'єкт, імовірно — нейтронну зорю або чорну діру.
- У Крабоподібній туманності вдалося розрізнити ударні хвилі навколо центрального пульсара, які до того не були помічені іншими телескопами.
- Вдалося виявити рентгенівське випромінювання надмасивної чорної діри у центрі Чумацького Шляху.
- Виявлено великі обсяги холодного газу (більше, ніж очікувалося) у центрі Туманності Андромеди.
- Новий тип чорних дір було виявлено в галактиці M82. Вчені підозрюють, що це проміжна ланка між чорними дірами зоряних мас і надмасивними чорними дірами.
- Учні середньої школи за допомогою станції виявили нейтронну зорю в Туманності Медузи[1].
- З'ясовано, що майже всі зорі головної послідовності є джерелами рентгенівського випромінювання.
- Уточнено сталу Габбла.
- У 2006 відкрито докази існування темної матерії шляхом спостереження зіткнень надскупчень галактик.
- У 2021 р. повідомлено, що у галактиці М51 за допомогою рентгенівського телескопа Chandra, який належить NASA, виявити планету величиною з Сатурн.[2]
Галерея[ред. | ред. код]
Скупчення Персея
Турбулентність може перешкодити охолодженню скупчень
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Students Using NASA and NSF Data Make Stellar Discovery; Win Science Team Competition (пресреліз). NASA. 12 грудня 2000. Release 00-195. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 15 квітня 2013.
- ↑ Астрономи вперше виявили ознаки існування планет поза нашою галактикою. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 26 жовтня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чандра (телескоп)
- Офіційний сайт обсерваторії [Архівовано 25 лютого 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
| |||||||||||||||||||||||||||||
