Acacia pycnantha

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Acacia pycnantha
Acacia pycnantha Golden Wattle.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові(Fabaceae)
Підродина: Мімозові (Mimosoideae)
Триба: Acacieae
Рід: Акація (Acacia)
Вид: Acacia pycnantha
Біноміальна назва
Acacia pycnantha
Benth., 1813
Синоніми
Acacia falcinella Meisn.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category: Acacia pycnantha
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Acacia pycnantha
EOL logo.svg EOL: 689739
IPNI: 471275-1
ITIS logo.svg ITIS: 506365
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 880440

Acacia pycnantha або австралійська акація — вид дерев з роду акація (Acacia) родини бобові (Fabaceae).

1 вересня 1988 року офіційно проголошена національною квіткою Австралії.[1]

Зустрічається в прибережних евкаліптових лісах. Вид досить морозостійкий і може рости практично на будь-якому ґрунті, головна умова — хороший дренаж. Перед посадкою насіння необхідно добре прогріти в гарячій воді для пом'якшення твердої оболонки.

Acacia pycnantha (загальний вигляд), Джилонзький ботанічний сад

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

У природі ареал виду охоплює австралійські штати Новий Південний Уельс, Південна Австралія і Вікторія.[2]

Цей вид був натуралізований за межами свого первісного ареалу в Австралії. У Новому Південному Уельсі цей вид особливо поширений навколо Сіднея і уздовж Центрального узбережжя. На території Тасманії поширився на сході штату. У Західній Австралії він зустрічається на відрогах хребта Дарлінг і в західному пшеничному поясі, а також в районах міст Есперанс і Калгурлі.

За межами Австралії вид був натуралізований в ПАР, Танзанії, Італії, Португалії, Індії, Індонезії та Нової Зеландії, а також на острові Сардинія. Цей вид є на території Каліфорнії, але не вважається там натуралізованим. У Південній Африці, де це вид був висаджений в період між 1858 і 1865 роками для стабілізації дюн і виробництва танінів, він поширився по водних шляхах в лісові, гірські і рівнинні райони і став інвазивним шкідником.

Ботанічний опис[ред. | ред. код]

Acacia pycnantha зазвичай зростає як невелике дерево висотою до 3—8 метрів, хоча в Марокко були зафіксовані дерева висотою до 12 метрів.[3] Колір кори зазвичай від темно-коричневого до сірого, причому кора гладка в молодих рослин, а на старих вона може бути борознистою і шорсткою.

Гілочки можуть бути голими і гладкими або покритими білим нальотом. Зрілі дерева не мають справжніх листків, але мають філлодіуми (лат. phyllodium), плоскі і розширені черешки, які звисають з гілок. Вони блискучі, темно-зеленого кольору, довжиною від 9 до 15 см та шириною від 1 до 3,5 см. Новий приріст має бронзове забарвлення. Польові спостереження в заповіднику Гейл показують, що найбільший рост відбувається протягом весни і літа з жовтня по січень.[4]

Квіткові бруньки з'являються цілий рік на кінчиках нового приросту, але тільки ті, які з'явилися в період з листопада по травень, цвітуть кілька місяців по тому. Цвітіння зазвичай відбувається з липня по листопад (з кінця зими до початку літа в Австралії). Пізніші бруньки розвиваються швидше, тому пік цвітіння спостерігається в липні і серпні.[5][6] Яскраво-жовті суцвіття ростуть групами по 40-80 довгих кистей довжиною 2,5-9 см. Кожне суцвіття являє собою кульоподібну структуру, покриту 40-100 маленькими квітками з п'ятьма крихітними п'ятикутними пелюстками і довгими прямими тичинками, які надають квітці пухнастий вигляд.

Насіннєві коробочки мають пряму або злегка вигнуту форму, довжину 5-14 см і ширину 5-8 мм.[6][7] Вони спочатку мають яскраво-зелений колір, в процесі дозрівання темніють до темно-коричневого. Насіння має довжину від 5,5 до 6 мм.

Використання[ред. | ред. код]

Камедь

Дерева Acacia pycnantha вирощували в помірних регіонах по всьому світу для отримання танінів з ії кори, оскільки вона забезпечує найвищий урожай серед усіх акацій. Дерева для отримання дубильних речовин можуть бути використані у віці від семи до десяти років. Комерційне використання деревини обмежена невеликими розмірами дерев, але вона має високу цінність як паливо.[8] Ароматичні квіти використовують для виготовлення парфумів, а також для виробництва меду у вологих районах.

У Південній Європі це один з декількох видів, які вирощують для торгівлі зрізаними квітами і продають як «мімозу». Як і багато інших видів акації, Acacia pycnantha виділяє камедь при пошкодженні кори. Корінні австралійці вживають її як жуйку, тому камедь була досліджена як можлива ​​альтернатива гуміарабіку, якій широко використовується в харчовій промисловості.[9]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Floral emblems of Australia
  2. Taxon: Acacia pycnantha Benth. / U.S. National Plant Germplasm System
  3. Baumer, Michel (1983). Notes on Trees and Shrubs in Arid and Semi-arid Regions. Food & Agriculture Org. с. 38–39. ISBN 978-92-5-101354-0. 
  4. Vanstone, Vivien A.; Paton, David C. (1988). Extrafloral Nectaries and Pollination of Acacia pycnantha Benth by Birds. Australian Journal of Botany 36 (5): 519–31. doi:10.1071/BT9880519. 
  5. Buttrose, M.S.; Grant, W.J.R.; Sedgley, M. (1981). Floral Development in Acacia pycnantha Benth. In Hook. Australian Journal of Botany 29 (4): 385–95. doi:10.1071/BT9810385. 
  6. а б Acacia pycnantha Benth.. PlantNET – New South Wales Flora Online. Royal Botanic Gardens & Domain Trust, Sydney Australia. Процитовано 1 September 2014. 
  7. Costermans, Leon (1981). Native Trees and Shrubs of South-eastern Australia. Kent Town, South Australia: Rigby. с. 317. ISBN 978-0-7270-1403-0. 
  8. Maslin, B.R.;Thomson, L.A.J.;McDonald. M.W.; Hamilton-Brown, S. (1998). Edible Wattle Seeds of Southern Australia: A Review of Species for Use in Semi-Arid Regions. CSIRO Publishing. с. 44. ISBN 978-0-643-10253-8. 
  9. Annison, Geoffrey; Trimble Rodney P.; Topping, David L. (1995). Feeding Australian Acacia Gums and Gum Arabic Leads to Non-Starch Polysaccharide Accumulation in the Cecum of Rats. Journal of Nutrition 125 (2): 283–92. PMID 7861255. doi:10.1093/jn/125.2.283. 

Джерела[ред. | ред. код]