Acacia pycnantha
| Acacia pycnantha | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
| Родина: | Бобові (Fabaceae) |
| Клада: | Mimosoideae |
| Рід: | Acacia |
| Вид: | A. pycnantha
|
| Біноміальна назва | |
| Acacia pycnantha Benth., 1813
| |
| Синоніми | |
|
Acacia falcinella Meisn. | |
Acacia pycnantha або австралійська акація — вид дерев з роду акація (Acacia) родини бобові (Fabaceae).
1 вересня 1988 року офіційно проголошена національною квіткою Австралії.[1]
Зустрічається в прибережних евкаліптових лісах. Вид досить морозостійкий і може рости практично на будь-якому ґрунті, головна умова — хороший дренаж. Перед посадкою насіння необхідно добре прогріти в гарячій воді для пом'якшення твердої оболонки.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
У природі ареал виду охоплює австралійські штати Новий Південний Уельс, Південна Австралія і Вікторія.[2]
Цей вид був натуралізований за межами свого первісного ареалу в Австралії. У Новому Південному Уельсі цей вид особливо поширений навколо Сіднея і уздовж Центрального узбережжя. На території Тасманії поширився на сході штату. У Західній Австралії він зустрічається на відрогах хребта Дарлінг і в західному пшеничному поясі, а також в районах міст Есперанс і Калгурлі.
За межами Австралії вид був натуралізований в ПАР, Танзанії, Італії, Португалії, Індії, Індонезії та Нової Зеландії, а також на острові Сардинія. Цей вид є на території Каліфорнії, але не вважається там натуралізованим. У Південній Африці, де це вид був висаджений в період між 1858 і 1865 роками для стабілізації дюн і виробництва танінів, він поширився по водних шляхах в лісові, гірські і рівнинні райони і став інвазивним шкідником.
Ботанічний опис[ред. | ред. код]
Acacia pycnantha зазвичай зростає як невелике дерево висотою до 3—8 метрів, хоча в Марокко були зафіксовані дерева висотою до 12 метрів.[3] Колір кори зазвичай від темно-коричневого до сірого, причому кора гладка в молодих рослин, а на старих вона може бути борознистою і шорсткою.
Гілочки можуть бути голими і гладкими або покритими білим нальотом. Зрілі дерева не мають справжніх листків, але мають філлодіуми (лат. phyllodium), плоскі і розширені черешки, які звисають з гілок. Вони блискучі, темно-зеленого кольору, довжиною від 9 до 15 см та шириною від 1 до 3,5 см. Новий приріст має бронзове забарвлення. Польові спостереження в заповіднику Гейл показують, що найбільший рост відбувається протягом весни і літа з жовтня по січень.[4]
Квіткові бруньки з'являються цілий рік на кінчиках нового приросту, але тільки ті, які з'явилися в період з листопада по травень, цвітуть кілька місяців по тому. Цвітіння зазвичай відбувається з липня по листопад (з кінця зими до початку літа в Австралії). Пізніші бруньки розвиваються швидше, тому пік цвітіння спостерігається в липні і серпні.[5][6] Яскраво-жовті суцвіття ростуть групами по 40-80 довгих кистей довжиною 2,5-9 см. Кожне суцвіття являє собою кульоподібну структуру, покриту 40-100 маленькими квітками з п'ятьма крихітними п'ятикутними пелюстками і довгими прямими тичинками, які надають квітці пухнастий вигляд.
Насіннєві коробочки мають пряму або злегка вигнуту форму, довжину 5-14 см і ширину 5-8 мм.[6][7] Вони спочатку мають яскраво-зелений колір, в процесі дозрівання темніють до темно-коричневого. Насіння має довжину від 5,5 до 6 мм.
Використання[ред. | ред. код]
.jpg)
Дерева Acacia pycnantha вирощували в помірних регіонах по всьому світу для отримання танінів з її кори, оскільки вона забезпечує найвищий урожай серед усіх акацій. Дерева для отримання дубильних речовин можуть бути використані у віці від семи до десяти років. Комерційне використання деревини обмежена невеликими розмірами дерев, але вона має високу цінність як паливо.[8] Ароматичні квіти використовують для виготовлення парфумів, а також для виробництва меду у вологих районах.
У Південній Європі це один з декількох видів, які вирощують для торгівлі зрізаними квітами і продають як «мімозу». Як і багато інших видів акації, Acacia pycnantha виділяє камедь при пошкодженні кори. Корінні австралійці вживають її як жуйку, тому камедь була досліджена як можлива альтернатива гуміарабіку, якій широко використовується в харчовій промисловості.[9]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Філлодіуми (псевдолистя) -
Початок розпускання квітки -
Кінець розпускання квітки -
Квіти (загальний вигляд) -
Насіння
.jpg)
.jpg)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Floral emblems of Australia. Архів оригіналу за 29 березня 2012. Процитовано 18 липня 2019.
- ↑ Taxon: Acacia pycnantha Benth. / U.S. National Plant Germplasm System. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 18 липня 2019.
- ↑ Baumer, Michel (1983). Notes on Trees and Shrubs in Arid and Semi-arid Regions. Food & Agriculture Org. с. 38—39. ISBN 978-92-5-101354-0. Архів оригіналу за 23 червня 2016. Процитовано 18 липня 2019.
- ↑ Vanstone, Vivien A.; Paton, David C. (1988). Extrafloral Nectaries and Pollination of Acacia pycnantha Benth by Birds. Australian Journal of Botany. 36 (5): 519—31. doi:10.1071/BT9880519.
- ↑ Buttrose, M.S.; Grant, W.J.R.; Sedgley, M. (1981). Floral Development in Acacia pycnantha Benth. In Hook. Australian Journal of Botany. 29 (4): 385—95. doi:10.1071/BT9810385.
- ↑ а б Acacia pycnantha Benth. PlantNET – New South Wales Flora Online. Royal Botanic Gardens & Domain Trust, Sydney Australia. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 1 вересня 2014.
- ↑ Costermans, Leon (1981). Native Trees and Shrubs of South-eastern Australia. Kent Town, South Australia: Rigby. с. 317. ISBN 978-0-7270-1403-0.
- ↑ Maslin, B.R.;Thomson, L.A.J.;McDonald. M.W.; Hamilton-Brown, S. (1998). Edible Wattle Seeds of Southern Australia: A Review of Species for Use in Semi-Arid Regions. CSIRO Publishing. с. 44. ISBN 978-0-643-10253-8. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 19 липня 2019.
- ↑ Annison, Geoffrey; Trimble Rodney P.; Topping, David L. (1995). Feeding Australian Acacia Gums and Gum Arabic Leads to Non-Starch Polysaccharide Accumulation in the Cecum of Rats (PDF). Journal of Nutrition. 125 (2): 283—92. doi:10.1093/jn/125.2.283. PMID 7861255.
Джерела[ред. | ред. код]
- Містерія австралійської весни / Станіславський натураліст [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.]