Парфум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Парфу́м (також парфуми[1] та парфюм[2][3]) чи пáхощі[4], чи духи[5] — речовина рослинного чи тваринного походження із сильним ароматом. Рослинні парфуми — ароматичні олії, отримані з різних частин рослин: коренів, кори, листя, смоли, квітів тощо. Парфуми тваринного походження — це продукти виділень певних тварин (кашалотів і бобрів). Такі аромати використовують у парфумерії як закріплювальні елементи. Олії разом із закріплювачем розчиняють у спирті та розливають у скляні флакони для подальшого застосування.[6]

Історична довідка[ред. | ред. код]

Виробництво парфумів, вапняк, фрагмент з гробниці IV століття до н. е. Стародавній Єгипет

Вперше парфумерія була використана в Стародавньому Єгипті. Більшість згадок про неї пов'язано з богами та жертвопринесеннями. Достеменно відомо, що парфумерією користувалися в Біблійні часи — в Біблії є кілька згадок про використання ароматичних олій.

Слово «парфум», що використовується нами сьогодні, походить від лат. per fumum, тобто "через дим".[7] Парфуми, або мистецтво створення парфумів, започатковане в стародавній Месопотамії та Єгипті і далі розвинене в Стародавньому Римі та Персії.[8]

Хоча парфуми та парфумерія існували також в Індії, велика частина їхніх ароматів були засновані на ладані. Найраніша дистиляція ефірної олії згадується в тексті «Харшачарита», написаному в VII ст. нашої ери в Північній Індії. Там же описано використання ароматної олії орлиного дерева.

Першим хіміком, чиє ім'я залишилося в історії, була, мабуть, жінка, яку звали Таппуті, яка виготовляла парфуми: вона згадана на клинописній табличці другого тисячоліття до н. е. в Месопотамії.[9] Таппуті проводила багаторазову дистиляцію квітів, олій і лепехи з іншим ароматичними речовинами.[10]

На Індійському субконтиненті парфумерія існувала в цивілізації Інду (3300 р. до н.е. — 1300 р. до н.е.).[11]

У 2003 році археологи виявили в Піргосі (Кіпр) те, що, як вважається, є найстарішими парфумами у світі. Виготовлені вони понад 4 000 років тому. Парфуми були виявлені в стародавній парфумерній майстерні. 60 знахідок, серед яких перегінні куби, місткості для змішування, трубки та флакончики парфумів, були знайдені в межах майстерні площею 4 000 м2.[12] Люди в давні часи використовували трави, квіти, а також спеції, мигдаль, коріандр, мирт, смоли хвойних дерев, бергамот. У травні 2018 року для ювілейного шоу Грецького національного археологічного музею «Незліченні аспекти краси» було відтворено старовинний парфум «Родо» (Троянда), що дало змогу відвідувачам наблизитися до античності через рецептори нюху.[13]

У ІХ ст. аравійський хімік Аль-Кінді (Алькіндус) написав книгу про парфуми, яку назвав «Книга хімії парфумів і дистиляції». Вона містить понад сто рецептів ароматних олій, бальзамів, ароматичних вод та імітацій дорогих ліків. Книга описує також 107 методів і рецептів для створення парфумів і обладнання для виробництва парфумерії, наприклад, перегінного куба аламбік, який досі має свою стародавню арабську назву[14][15] (від грецького ἄμβιξ — «чашка», «мензурка»),[16][17] описану Синезієм у IV ст.[18]

Перський лікар і хімік Авіценна (Ібн-Сіна) проводив процес вилучення олій з квітів за допомогою дистиляції, процедура, яка зазвичай найбільш використовується і сьогодні. Він спочатку експериментував з трояндами. До його відкриття рідкі парфуми були сумішами олій і потовчених трав або пелюсток, які давали сильний запах. Трояндова вода була тоншою, тому одразу стала популярною. І сировина, і технології дистиляції сильно вплинули на західну парфумерію і розвиток науки, зокрема хімії.

Знання про парфумерію прибуло до Європи вже в XIV ст. частково завдяки поширенню ісламу. Угорці були першими, хто почав виробляти перші сучасні парфуми. Зроблені з запашних олій в суміші з алкоголем, перші сучасні парфуми були зроблені 1370 року для угорської королеви Єлизавети та стали відомі всюди в Європі як «угорська вода». Мистецтво парфумерії процвітало в епоху Ренесансу в Італії, а в XVI ст. італійські продукти й розробки вивіз до Франції особистий парфумер Катерини Медичі Рене Флорентієць. Його лабораторія була пов'язана з апартаментами Катерини Медичі секретним ходом, щоб ніякі формули не могли вкрасти по дорозі. Франція швидко стала європейським центром парфумерного і косметичного виробництва. Культивування квітів для парфумерії, що розпочалося в XIV ст., перетворилося на провідну галузь на півдні Франції. У період Ренесансу парфуми використовували насамперед багаті люди, щоб приховувати запах тіла, сильно виражений, оскільки милися тоді зрідка. До XVIII ст. ароматичні рослини вирощували в околицях Грасса, щоб забезпечити сировиною наростальну парфумерну промисловість. І сьогодні Франція залишається центром виробництва парфумерної продукції та торгівлі нею.[19]

Класифікація ароматів[ред. | ред. код]

Піраміда аромату: початкова нота, нота серця та базова нота.

Технічна комісія Французького Товариства парфумерів встановила класифікацію парфумів за ароматом. Кожен аромат розкладають на 3 ноти: початкову, ноту серця та базову.

A. Цитрусові[ред. | ред. код]

Аромати мають в основі олію цитрусових рослин: лимона, апельсина, грейпфрута, бергамоту. Нерідко вони поєднані з трав'яними або квітковими ароматами. Це дуже свіжі й легкі парфуми.

До цієї родини належать перші одеколони, як чоловічі, так і жіночі.

  1. Цитрусові[20]
  2. Цитрусові квіткові шипрові
  3. Цитрусові пряні
  4. Цитрусові деревні
  5. Цитрусові ароматичні

B. Квіткові[ред. | ред. код]

У цих парфумах головна тема — квітка. Вона може поєднуватися в букеті з додатковими нотами: фруктовими, лісовими або свіжими. Це родина об'єднує парфуми, головною темою яких є :

  1. Одна квітка
  2. Квітка лаванди
  3. Квітковий букет
  4. Квітковий, зелені
  5. Квітковий, альдегідний
  6. Квітковий, деревний
  7. Квітковий, деревний, фруктовий

C. Папороті (фужери)[ред. | ред. код]

Ця назва не має ніякого стосунку до запаху папоротей. Назва цієї родини пішло від створеного 1882 року парфуму Fougère Royale (буквально — «Королівська папороть»), в основу якого була покладена штучно синтезована речовина кумарин (має запах свіжого сіна). У таких парфумів є нотки лаванди, бергамоту, кумарину з ароматами деревних нот і дубового моху. Вони мають свіжий, трохи гіркуватий запах.

  1. Фужерний
  2. Фужерний, амбровий, м'який
  3. Фужерний, квітковий, амбровий
  4. Фужерний, пряний
  5. Фужерний, ароматичний

D. Шипри[ред. | ред. код]

Назва цієї родини йде від парфумів, які Франсуа Коті назвав так при їх випуску 1917 року. Він зібрав у букет запах пачулі, дубового моху, ладан камеді й бергамота. Це аристократичний і багатий аромат, основу якого становлять деревні, цитрусові та квіткові ноти, нерідко з ними поєднуються жасмин, сандал, бергамот і троянда.

Успіх цього шипра був таким, що він став головою великої родини.

  1. Шипр
  2. Шипр, квітковий
  3. Шипр, квітковий, альдегідний
  4. Шипр, фруктовий
  5. Шипр, зелені
  6. Шипр, ароматичний
  7. Шипр, шкіри

E. Деревні[ред. | ред. код]

Такі аромати створюються на основі олії сандалу, кедра, ветівера, пінії, пачулі, мирта. Це дуже терпкі й екзотичні запахи, які використовують здебільшого в чоловічих парфумах.

До цієї родини входять пахощі з теплими відтінками, такими як сандал і пачулі, іноді сухими, як кедр і ветівер. У чоловічих композиціях поряд з деревними є лавандові й цитрусові ноти.

  1. Деревний
  2. Деревний хвойний, цитрусовий
  3. Деревний, ароматичний
  4. Деревний, пряний
  5. Деревний, пряний, шкіри
  6. Деревний, амбровий

F. Амброві[ред. | ред. код]

Ці аромати, які ще називають «східними парфумами», мають солодкі запахи, що несуть у собі тепло й таємницю. В їх основі зазвичай мускус, амбра, ваніль, сандал, пачулі, ветівер. Східні парфуми — яскраві, пряні й екзотичні. Їхній запах важкуватий, густий, іноді навіть пронизливий. Мабуть, це найчуттєвіші аромати.

Вони групуються в композиції з м'якими, пудровими, ванільними, ладанними і яскраво вираженими тваринними нотами. Підродина з м'яким амбровим запахом найбільш представницька в цій категорії.

  1. Амбровий, квітковий, деревний
  2. Амбровий, квітковий, пряний
  3. Амбровий, м'який
  4. Амбровий, цитрусовий
  5. Напівамброві, квітковий

G. Шкірні[ред. | ред. код]

В основі цих парфумів — аромат димчастої берези. Дуже дорогий, вишуканий і респектабельний запах.

Своєрідна родина об'єднала парфуми з сухими нотами, в яких намагалися відтворити характерний запах шкіри (дим, спалене дерево, тютюн) із «головними» квітковими відтінками. Існує небагато парфумів цього типу.

  1. Шкіра
  2. Шкіра, квіткові
  3. Шкіра, тютюн

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Парфум
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (жовтень 2016)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ПАРФУМИ – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 11 листопада 2020. 
  2. ↑ парфюм — Словник чужослів Павло Штепа. Slovnyk.me (укр.). Процитовано 11 листопада 2020. 
  3. ↑ ПАРФЮМ — СИНОНІМІЯ | Горох — українські словники. goroh.pp.ua (ua). Процитовано 11 листопада 2020. 
  4. ↑ Пахощі. Російсько-українські словники (uk-UA). 27 жовтня 2009. Процитовано 14 листопада 2018. 
  5. ↑ ДУХИ – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 11 листопада 2020. 
  6. ↑ Як відкрити інтернет магазин парфумерії?. 
  7. ↑ perfume. Online Etymology Dictionary. Процитовано 11 жовтня 2020. 
  8. ↑ Balasubramanian, Narayanaganesh (20 листопада 2015). Scented Oils and Perfumes. American Chemical Society. ACS Symposium Series 1211: 219–244. ISBN 9780841231122. doi:10.1021/bk-2015-1211.ch008. 
  9. ↑ Strathern, Paul (2000). Mendeleyev's Dream – The Quest For the Elements. New York: Berkley Books. ISBN 0-425-18467-6. 
  10. ↑ Levey, Martin (1973). Early Arabic Pharmacology: An Introduction Based on Ancient and Medieval Sources. Brill Archive. с. 9. ISBN 90-04-03796-9. 
  11. ↑ A.K. Sharma; Seema Wahad; Raśmī Śrīvāstava (2010). Agriculture Diversification: Problems and Perspectives. I. K. International Pvt Ltd. с. 140. 
  12. ↑ Roach, John (29 березня 2007). Oldest Perfumes Found on "Aphrodite's Island". Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 21 червня 2014. 
  13. ↑ Elis, Kiss (2 червня 2018). Ancient perfume recreated for anniversary show. Kathimerini English Edition. Процитовано 6 червня 2018. 
  14. ↑ al-Hassani, Woodcok and Saoud (2006) 1001 Inventions; Muslim Heritage in Our World, FSTC, p.22.
  15. ↑ M. Ullmann (1986). AL-KĪMIYĀ. The Encyclopaedia of Islam 5 (вид. 2nd). Brill. с. 111b. 
  16. ↑ E. Wiedemann; M. Plessner (1986). AL-ANBĪḲ. The Encyclopaedia of Islam 1 (вид. 2nd). Brill. с. 486a. 
  17. ↑ Henry George Liddell; Robert Scott, ред. (1897). ἄμβιξ. Greek-English Lexicon (вид. 8th). Harper & Brothers. с. 73. 
  18. ↑ Marcellin Berthelot (1889). Introduction à l'étude de la chimie des anciens et du moyen âge. Steinheil. с. 164. 
  19. ↑ Великі парфумери, які створили Легендарні аромати. 
  20. ↑ Топ-10 парфумів з ароматом цитрусових: найкращі цитрусові парфуми в добірці від Parfum Aroma. Parfum Aroma (ua). Процитовано 23 грудня 2022. 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Парфум&oldid=38203458