Каланхое
| Каланхое | |
|---|---|
| |
| Каланхое Дегремона (Kalanchoe daigremontiana) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Ломикаменецвіті (Saxifragales) |
| Родина: | Товстолистові (Crassulaceae) |
| Підродина: | Kalanchoideae |
| Рід: | Каланхое (Kalanchoe) Adans., 1763 |
| Види | |
|
від 120 до 200 | |
| Синоніми | |
 Вікісховище: Kalanchoe
| |
Каланхое[1][2] (Kalanchoe Adans.) — рід трав'янистих сукулентів з родини товстолистих.
Багато-, дво-, рідше однорічні сукулентні рослини. Має соковиті, прямостоячі, іноді вилягаючі, звисаючі або виткі стебла, які у деяких видів з віком дерев'яніють. Листки — м'ясисті, черешкові чи сидячі, суцільні, рідше лопатеві, перисторозсічені з гладенькою або рівномірно запушеною поверхнею, у деяких видів з воскоподібним налітом. Забарвлення варіює від зеленого до червоного. Існують види з краплистими листям. Деяким видів цього роду притаманне явище вівіпарії — виводкові бруньки утворюються по краю листка між зубчиками, по головній жилці листка або в суцвіттях. Квітки — невеликі, приблизно 1 см в діаметрі, 4-членні, спрямовані догори або звисаючі, зібрані в зонтико-, щитко- і волотеподібні цимозні суцвіття, зрідка одиночні. Віночок — зрослопелюстковий, забарвлений у білий, рожевий, жовтий, помаранчевий, червоний кольори. Плід — багатолистянка.
Рослини цього роду поширені у тропічній та субтропічній Африці, на островах Мадагаскар, Сокотра та Кіпр, в Індокитаї та на Малайському архіпелазі, в тропічних районах Південної Америки.
Зростають на кам'янистих нагір'ях, виходах гнейсів та пісковиків, на схилах гір поблизу річок, деякі види — у вологих тропічних лісах на стовбурах дерев і в щілинах кори.
Два види каланхое: Kalanchoe farinacea і Kalanchoe robusta занесені до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи.[3]
Як декоративні рослини каланхое були відомі ще наприкінці 19 — початку 20 століття. Вперше ця рослина була доставлена до Європи в 1927 році німецьким торговцем насінням Робертом Блоссфельдом, який згодом представив як кімнатну рослину каланхое Блоссфельда (Kalanchoe blossfeldiana). Завдяки зусиллям данських, американських і голландських селекціонерів, каланхое набув широкої популярності у вісімдесятих роках 20 століття.[4] Їх використовують в поєднанні з іншими сукулентами для створення пейзажних композицій у різноманітних ємностях у зимових садах, а також мініатюрних композицій у керамічному посуді, деякі види вирощують як ампельні рослини у підвісних кашпо. Останнім часом у квіткових магазинах можна зустріти багато сортів красивоквітучих видів каланхое Блоссфельда і Каланхое Мангіна (Kalanchoe manginii). Вони різняться за габітусом та забарвленням квіток, яке варіює від темно-червоного до золотисто-жовтого.
В Україні вирощують каланхое для озеленення приміщень. Найпоширеніші види: Каланхое Блоссфельда (Kalanchoe blossfeldiana), Каланхое повстисте (Kalanchoe tomentosa), Каланхое червоне (Kalanchoe carnea), Каланхое мармурове (Kalanchoe marmorata).
В народній медицині багатьох країн здавна використовують сік із свіжих листків каланхое Дегремона (Kalanchoe daigremontiana). Ним лікували екзему, різні висипи, нариви, зупиняли кровотечі. Підсушені листки каланхое пірчастого (Kalanchoe pinnata) застосовували при трофічних виразках, опіках та укусах комах.
Деякі види каланхое отруйні для тварин. Відомі випадки загибелі дрібної рогатої худоби після вживання в їжу рослин каланхое трубкоквіткового (Kalanchoe tubiflora).
В Україні в медичній практиці застосовують препарати із соку каланхое пірчастого — сік і мазь. Вони мають протизапальну дію, сприяють швидкому очищенню ран, ними лікують трофічні виразки, опіки, пролежні, хронічні гнійні отити та інші захворювання.
Культура каланхое не складна, рослини невибагливі, цвітуть взимку або навесні рясно і довго. Їм потрібні світлі, добре провітрювані приміщення, поживний та добре дренований ґрунт. Влітку — рясний полив та підживлення мінеральними та органічними добривами 1 раз на 2 тижні. Корисними будуть оприскування. Від сильного сонця потрібно притінення, тому що можуть з'явитися опіки. Взимку — утримання при температурі 10—15 °C з рідким поливом, але без пересушування, щоб листя не почало всихати. При поливі вода не повинна потрапляти в основу листя та в центр куща, тому що можуть завестись паразитні гриби.
Каланхое добре ростуть у землесуміші такого складу:
Розмножують насінням, стебловими та листковими живцями. Внаслідок швидкого росту, вимагають частого омоложення, коли зрізані верхушки пагонів заново вкорінюють.
Колекція Ботанічного саду імені академіка Олександра Фоміна в Києві представлена 70-ма видами, 5-ма різновидами і 12 сортами.
За різними джерелами, рід Каланхое налічує від 120 до 200 видів. Деякі з них[5]:
- ↑ Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
- ↑ Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи. Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 3 серпня 2013.
- ↑ Сайт, присвячений Каланхое [Архівовано 19 квітня 2013 у Wayback Machine.] (англ.), (рос.)
- ↑ Kalanchoe на сайті «The Plant List» (англ.)
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
- Рой Маккалистер. Все о суккулентах. — Санкт-Петербург: ООО "СЗКЭО"Кристалл", 2007. — 208с., ил. — ISBN 978-5-9603-0061-2 (рос.)
- Андреева Н. Г. Суккуленты и их секреты: справочная литература — Киев: Софія-А, 2007. — 96 с. — ISBN 978-966-8684-35-7
- Kalanchoe // Київський сайт про кактуси та кактусистів[недоступне посилання з листопадаа 2019] (рос.)
- Kalanchoe на сайті Germplasm Resources Information Network (GRIN) (англ.)
- Eggli, U. et al. 1995. Toward a consensus classification of the Crassulaceae. In: 't Hart, H. & U. Eggli, Evolution and systematics of the Crassulaceae. (Evol Syst Crass) 173–192. (англ.)
- Gehrig, H. et al. 2001. Molecular phylogeny of the genus Kalanchoe (Crassulaceae) inferred from nucleotide sequences of the ITS-1 and ITS-2 regions. Pl. Sci. (Elsevier) 160:827-835. (англ.)
- Freire Fierro, A. 2004. 73. Crassulaceae. 73: 5-16. In G. W. Harling & L. Andersson (eds.) Fl. Ecuador. University of Göteborg, Göteborg. (англ.)
- Morales, J. F. 2010. Crassulaceae. En: Manual de Plantas de Costa Rica. Vol. 5. B.E. Hammel, M.H. Grayum, C. Herrera & N. Zamora (eds.). Monogr. Syst. Bot. Missouri Bot. Gard. 119(5): 132–136. (ісп.)
- Каланхое // Енциклопедія рослин садових та кімнатних : довідкове видання / уклад. С. В. Ануфрієва. — Донецьк : Глорія Трейд, 2013. — С. 142. — 224 с.
- Каланхое // Нова енциклопедія кімнатних рослин / М. Цвєткова. — Харків : ВД «ШКОЛА», 2013. — С. 164. — ISBN 978-966-429-165-8.
- Каланхое: вирощування, догляд, розмноження
- Kalanchoe на сайті Desert-tropicals (англ.)
- Kalanchoe на сайті «Tropicos» (англ.)
- Kalanchoe на сайті «Plantsystematics»[недоступне посилання з листопадаа 2019]
- Сайт «О Каланхое» (рос.)
- Kalanchoe на сайті FloralWorld (рос.)
