S/2020 S 5
| S/2020 S 3 | |
|---|---|
| Дані про відкриття | |
| Дата відкриття | 6 травня 2023 |
| Відкривач(і) | Едвард Ештон, Бретт Гледмен, Жан-Марк Петі, Майк Александерсен |
| Планета | Сатурн |
| Орбітальні характеристики | |
| Велика піввісь | 18 391 300 км |
| Орбітальний період | 933,88 діб |
| Ексцентриситет орбіти | 0,220 |
| Нахил орбіти | 48,2° до площини екватора планети |
| Фізичні характеристики | |
| Діаметр | 3 км |
| Атмосфера | відсутня |
S/2020 S 3 — природний супутник Сатурна. Відкритий Едвардом Ештоном та Бреттом Гледменом, Жан-Марком Петі та Майком Александерсеном 6 травня 2023 року на основі спостережень, зроблених між 3 липня 2019 року та 9 липня 2021 року.[1]
S/2020 S 3 має близько 3 кілометрів у діаметрі, обертається проградно навколо Сатурна на відстані — 18 391 300 км, орбітальний період — 933,88 земної доби, під кутом нахилу 48,2° до площини екліптики, ексцентриситет орбіти — 0,220.[1] S/2020 S 3 належить до інуїтської групи, можливо це уламок Сіарнака, який давно відколовся, оскільки має однакові елементи орбіти, а його орбіта є досить круговою через низький ексцентриситет, на відміну від інших неправильних супутників.[2]
- 1 2 MPEC 2023-J35 : S/2020 S 3. Minor Planet Electronic Circular. Minor Planet Center. Процитовано 5 травня 2023.
- ↑ S/2020 S 3. Tilmann's Web Site. Tilmann Denk. Процитовано 25 грудня 2023.
- Planetary Satellite Mean Elements. Jet Propulsion Laboratory. California Institute of Technology. Процитовано 5 травня 2023.
.svg){kind=small}