Епіметей (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Епіметей
Epimetheus

Epimetheus.jpg
Епіметей, сфотографований «Кассіні»

Дані про відкриття
Дата відкриття 18 грудня 1966
Відкривач(і) Річард Вокер
Планета Сатурн
Номер XI
Орбітальні характеристики [1]
Велика піввісь 151 410 ± 10 км
Перицентр 149 926±10 км
Апоцентр 152 894±10 км[2]
Орбітальний період 0,694333517 діб
Ексцентриситет орбіти 0,0098
Нахил орбіти 0,351 ± 0,004° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Діаметр 135×108×105 км[3]
Середній радіус 57 ± 3 км[3]
Площа поверхні ~40 000 км²
Об'єм ~760 000 км³
Маса 5,304 ± 0,013×1017 кг[1]
Густина 0,69 ± 0,11 г/см³
Прискорення вільного падіння ~0,0078 м/с²
Друга космічна швидкість ~0,032 км/с
Період обертання навколо своєї осі 0,694333517 діб
Нахил осі обертання
Альбедо 0,73 ± 0,03[4]
Температура поверхні ~78 К
Атмосфера відсутня
Інші позначення
S/1980 S 3, S/1980 S 4, S/1980 S 5, S/1980 S 8, S/1980 S 15, S/1980 S 16, S/1980 S 17, S/1980 S 19, Сатурн XI

Commons-logo.svg Епіметей у Вікісховищі

Епіметей (лат. Epimetheus, грец. Επιμηθεύς) — сьомий за віддаленістю від планети супутник Сатурна. Відкритий 18 грудня 1966 року.

15 грудня 1966 року французький астроном Одуен Дольфюс спостерігав супутник Сатурна, який він назвав Янусом[5]. У тому ж місяці (три дні по тому) Річард Вокер також спостерігав об'єкт на тій самій орбіті[6]. У той момент вважалося, що це один і той же супутник. Але через 12 років у жовтні 1978 року Стівен М. Ларсон і Джон Фунтейн відкрили, що насправді це два об'єкти, які рухаються по дуже близьких орбітах. Це було підтверджено даними «Вояджера-1». Янус справді виявився «дволиким». У 1983 році супутнику була присвоєна назва «Епіметей»[7].

Взаємодія Епіметея і Януса.

Відстань між орбітами супутників становить лише 50 км — істотно менше їх розмірів. У 1997 році астрофізики Лора Бетт і Пол Дервіз з Університету Маямі розрахували траєкторію руху унікальної пари супутників. Епіметей і Янус рухаються по своїх орбітах незалежно один від одного до того часу, поки внутрішній супутник не починає доганяти зовнішнього. При цьому під дією гравітаційних сил Епіметей виштовхується на вищу орбіту, а Янус переходить на ближчу до Сатурна, тобто вони міняються місцями. Цей маневр здійснюється приблизно один раз на чотири роки. Скоріш за все обидва супутники в минулому складали єдине ціле і на ранньому етапі формування системи Сатурна розділилися на два супутники.

У грецькій міфології Епіметей — син титана Япета, брат Атласа і Прометея, чоловік Пандори.

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Spitale, J. N.; et al. (2006). The orbits of Saturn's small satellites derived from combined historic and Cassini imaging observations. The Astronomical Journal 132. с. 692. 
  2. Перицентр і апоцентр обчислені за формулами , , де — довжина великої півосі орбіти, ексцентриситет орбіти; значення округлені до кілометрів.
  3. а б Porco, C. C.; et al. (2006). Physical Characteristics and Possible Accretionary Origins for Saturn's Small Satellites. Bulletin of the American Astronomical Society 37. с. 768. 
  4. Verbiscer, A.; French, R.; Showalter, M.; and Helfenstein, P.; Enceladus: Cosmic Graffiti Artist Caught in the Act, Science, Vol. 315, No. 5813 (February 9, 2007), p. 815
  5. Циркуляр МАС №1987(англ.)
  6. Циркуляр МАС №1991(англ.)
  7. Циркуляр МАС №3872(англ.)

Див. також[ред.ред. код]

Епіметей (вгорі) і Титан.



Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.