Перейти до вмісту

Пан (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пан
Pan
Пан (фото апарата Кассіні
Дані про відкриття
Дата відкриття16 липня 1990
Відкривач(і)Марк Шоволтер
Місце відкриттяКА «Вояджер-2»
ПланетаСатурн
НомерXVIII
Орбітальні характеристики
Велика піввісь133 584,0±0,1 км
Перицентр133 579±1 км
Апоцентр133 589±1 км
Орбітальний період0,575050718 діб
Ексцентриситет орбіти0,000035±0,000007
Нахил орбіти0,0010±0,0006° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Діаметр35 × 35 × 23 км
Середній радіус15 ± 2 км
Маса4,9 ± 0,7× 1021 кг
Густина0,36 ± 0,16 г/см³
Прискорення вільного падіння0,001 м/с²
Друга космічна швидкість~0,006 км/с
Період обертання навколо своєї осі0,575050718 діб
Нахил осі обертання
Альбедо0,5
Температура поверхні~78 К
Атмосферавідсутня
Інші позначення
S/1981 S13, Сатурн XVIII

Пан у Вікісховищі

Пан — найвнутрішніший із іменованих супутників Сатурна[1]. Його діаметр становить приблизно 35 км, а ширина — близько 23 км. Супутник обертається всередині Пробілу Енке у кільці А Сатурна. Пан виконує роль «пастуха» кільця, утримуючи Пробіл Енке вільним від частинок кільця. За формою його іноді порівнюють із горіхом або равіолі[2].

Пан було відкрито Марком Р. Шоволтером у 1990 році шляхом аналізу старих фотографій з апарата «Вояджер‑2». Оскільки відкриті знімки датувалися 1981 роком, супутнику спочатку було присвоєно тимчасове позначення S/1981 S 13[3].

Передбачення та відкриття

[ред. | ред. код]

У 1985 році Джеффрі Куцці (Jeffrey Cuzzi) та Джеффрі Скаргл (Jeffrey Scargle), спираючись на наявність хвилястих країв прогалини, які свідчили про гравітаційне збурення, запідозрили існування супутника в прогалині Енке[4]. У 1986 році Марк Шоволтер зі співавторами визначили орбіту й масу супутника, моделюючи його гравітаційний слід. Вони отримали точне прогнозне значення великої півосі — 133 603 ± 10 км, масу — 5–10·10−12 маси Сатурна та дійшли висновку, що всередині прогалини Енке є лише один супутник[5]. Фактична велика піввісь відрізняється на 19 км, а маса супутника становить 8,6·10−12 маси Сатурна. Супутник пізніше був виявлений на відстані менше 1° від прогнозованого положення. Пошук проводився шляхом аналізу всіх знімків «Вояджера‑2» і комп'ютерного моделювання того, чи буде супутник видимим за достатньо сприятливих умов на кожному знімку. Кожне зображення «Вояджера‑2» із роздільною здатністю кращою за ≈50 км/піксель чітко показує Пан. Загалом він помітний на 11 знімках «Вояджера‑2»[6][7].

Назва

[ред. | ред. код]

Супутник отримав назву 16 вересня 1991 року на честь міфологічного грецького бога Пана, який, серед іншого, вважався богом пастухів. Назва відображає роль Пана як супутника-пастуха кілець. Також йому присвоєно позначення Сатурн XVIII[8][9].

Орбіта

[ред. | ред. код]

Ексцентриситет орбіти Пана спричиняє зміну його відстані від Сатурна приблизно на 4 км. Нахил орбіти, який міг би спричиняти рух супутника вгору та вниз, за сучасними даними, не відрізняється від нуля. Ширина прогалини Енке, усередині якої обертається Пан, становить близько 322 км[10].

Географія

[ред. | ред. код]

Вчені місії «Кассіні» описують Пан як «волоський горіх» через наявність екваторіального гребеня, подібного до того, що спостерігається на Атласі, який чітко видно на знімках. Цей гребінь утворився з частинок кілець, які Пан зібрав у прогалини Енке. Журналісти іноді порівнюють його з «космічною емпанадою» — різновидом начиненого хліба або випічки — а також із равіолі[11][12]. Нове дослідження припускає, що незвичайна форма Пана могла утворитися внаслідок зіткнень між дрібними супутниками, які об'єднувалися, формуючи супутник[13].

Кільце Пана

[ред. | ред. код]

У прогалині Енке розташоване кільце, яке збігається з орбітою Пана. Його існування вказує на те, що Пан утримує частинки на підковоподібних орбітах[14]. Пан періодично руйнує друге кільце — так само як Прометей періодично руйнує кільце F[15].

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Saturn - Moons. NASA. Архів оригіналу за 7 вересня 2015. Процитовано 5 жовтня 2017.
  2. Saturn's Tiny Moon Pan Looks Like a Ravioli. CNET. Процитовано 8 січня 2020.
  3. IAUC 5052: Saturn July 16, 1990 (discovery)
  4. Cuzzi, J. N.; and Scargle, J. D.; Wavy Edges Suggest Moonlet in Encke's Gap, Astrophysical Journal, Vol. 292 (May 1, 1985), pp. 276—290
  5. Showalter, M. R. та ін. (1986). Satellite "wakes" and the orbit of the Encke Gap moonlet. Icarus. 66 (2): 297—323. Bibcode:1986Icar...66..297S. doi:10.1016/0019-1035(86)90160-0.
  6. Showalter, M. R. (1990). Visual Detection of 1981 S 13, the Encke Gap Moonlet. Bulletin of the American Astronomical Society. 22: 1031.
  7. Showalter, M. R. (1991). Visual detection of 1981 S 13, Saturn's eighteenth satellite, and its role in the Encke gap. Nature. 351 (6329): 709—713. Bibcode:1991Natur.351..709S. doi:10.1038/351709a0. S2CID 4317496.
  8. IAUC 5347: Satellites of Saturn and Neptune 1991 September 16 (naming the moon)
  9. Planet and Satellite Names and Discoverers. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 21 липня 2006. Процитовано 7 серпня 2006.
  10. Ring-Moon Systems Node - /saturn/saturn_tables. pds-rings.seti.org (англ.). Процитовано 1 жовтня 2025.
  11. Chang, Kenneth (10 березня 2017). Pan, Moon of Saturn, Looks Like a Cosmic Ravioli (or Maybe a Walnut). The New York Times. Процитовано 11 березня 2017.
  12. Perkins, Sid (9 березня 2017). Stunning close-up of Saturn's moon, Pan, reveals a space empanada. Science.
  13. Here's Why Saturn's Inner Moons Are Shaped Like Ravioli and Potatoes. Space.com. 22 травня 2018. Процитовано 8 лютого 2021.
  14. Hedman, M. M.; Burns, J. A.; Hamilton, D. P.; Showalter, M. R. (1 березня 2013). Of horseshoes and heliotropes: Dynamics of dust in the Encke Gap. Icarus. 223 (1): 252—276. doi:10.1016/j.icarus.2012.11.036. ISSN 0019-1035.
  15. Porco, C. C.; Baker, E.; Barbara, J.; Beurle, K.; Brahic, A.; Burns, J. A.; Charnoz, S.; Cooper, N.; Dawson, D. D. (25 лютого 2005). Cassini Imaging Science: Initial Results on Saturn's Rings and Small Satellites. Science. 307 (5713): 1226—1236. doi:10.1126/science.1108056.

Посилання

[ред. | ред. код]