Пан (супутник)
| Пан | |
|---|---|
| Pan | |
 Пан (фото апарата Кассіні | |
| Дані про відкриття | |
| Дата відкриття | 16 липня 1990 |
| Відкривач(і) | Марк Шоволтер |
| Місце відкриття | КА «Вояджер-2» |
| Планета | Сатурн |
| Номер | XVIII |
| Орбітальні характеристики | |
| Велика піввісь | 133 584,0±0,1 км |
| Перицентр | 133 579±1 км |
| Апоцентр | 133 589±1 км |
| Орбітальний період | 0,575050718 діб |
| Ексцентриситет орбіти | 0,000035±0,000007 |
| Нахил орбіти | 0,0010±0,0006° до площини екватора планети |
| Фізичні характеристики | |
| Діаметр | 35 × 35 × 23 км |
| Середній радіус | 15 ± 2 км |
| Маса | 4,9 ± 0,7× 1021 кг |
| Густина | 0,36 ± 0,16 г/см³ |
| Прискорення вільного падіння | 0,001 м/с² |
| Друга космічна швидкість | ~0,006 км/с |
| Період обертання навколо своєї осі | 0,575050718 діб |
| Нахил осі обертання | 0° |
| Альбедо | 0,5 |
| Температура поверхні | ~78 К |
| Атмосфера | відсутня |
| Інші позначення | |
| S/1981 S13, Сатурн XVIII | |
 Пан у Вікісховищі | |
Пан — найвнутрішніший із іменованих супутників Сатурна[1]. Його діаметр становить приблизно 35 км, а ширина — близько 23 км. Супутник обертається всередині Пробілу Енке у кільці А Сатурна. Пан виконує роль «пастуха» кільця, утримуючи Пробіл Енке вільним від частинок кільця. За формою його іноді порівнюють із горіхом або равіолі[2].
Пан було відкрито Марком Р. Шоволтером у 1990 році шляхом аналізу старих фотографій з апарата «Вояджер‑2». Оскільки відкриті знімки датувалися 1981 роком, супутнику спочатку було присвоєно тимчасове позначення S/1981 S 13[3].
У 1985 році Джеффрі Куцці (Jeffrey Cuzzi) та Джеффрі Скаргл (Jeffrey Scargle), спираючись на наявність хвилястих країв прогалини, які свідчили про гравітаційне збурення, запідозрили існування супутника в прогалині Енке[4]. У 1986 році Марк Шоволтер зі співавторами визначили орбіту й масу супутника, моделюючи його гравітаційний слід. Вони отримали точне прогнозне значення великої півосі — 133 603 ± 10 км, масу — 5–10·10−12 маси Сатурна та дійшли висновку, що всередині прогалини Енке є лише один супутник[5]. Фактична велика піввісь відрізняється на 19 км, а маса супутника становить 8,6·10−12 маси Сатурна. Супутник пізніше був виявлений на відстані менше 1° від прогнозованого положення. Пошук проводився шляхом аналізу всіх знімків «Вояджера‑2» і комп'ютерного моделювання того, чи буде супутник видимим за достатньо сприятливих умов на кожному знімку. Кожне зображення «Вояджера‑2» із роздільною здатністю кращою за ≈50 км/піксель чітко показує Пан. Загалом він помітний на 11 знімках «Вояджера‑2»[6][7].
Супутник отримав назву 16 вересня 1991 року на честь міфологічного грецького бога Пана, який, серед іншого, вважався богом пастухів. Назва відображає роль Пана як супутника-пастуха кілець. Також йому присвоєно позначення Сатурн XVIII[8][9].
Ексцентриситет орбіти Пана спричиняє зміну його відстані від Сатурна приблизно на 4 км. Нахил орбіти, який міг би спричиняти рух супутника вгору та вниз, за сучасними даними, не відрізняється від нуля. Ширина прогалини Енке, усередині якої обертається Пан, становить близько 322 км[10].
Вчені місії «Кассіні» описують Пан як «волоський горіх» через наявність екваторіального гребеня, подібного до того, що спостерігається на Атласі, який чітко видно на знімках. Цей гребінь утворився з частинок кілець, які Пан зібрав у прогалини Енке. Журналісти іноді порівнюють його з «космічною емпанадою» — різновидом начиненого хліба або випічки — а також із равіолі[11][12]. Нове дослідження припускає, що незвичайна форма Пана могла утворитися внаслідок зіткнень між дрібними супутниками, які об'єднувалися, формуючи супутник[13].
У прогалині Енке розташоване кільце, яке збігається з орбітою Пана. Його існування вказує на те, що Пан утримує частинки на підковоподібних орбітах[14]. Пан періодично руйнує друге кільце — так само як Прометей періодично руйнує кільце F[15].
- ↑ Saturn - Moons. NASA. Архів оригіналу за 7 вересня 2015. Процитовано 5 жовтня 2017.
- ↑ Saturn's Tiny Moon Pan Looks Like a Ravioli. CNET. Процитовано 8 січня 2020.
- ↑ IAUC 5052: Saturn July 16, 1990 (discovery)
- ↑ Cuzzi, J. N.; and Scargle, J. D.; Wavy Edges Suggest Moonlet in Encke's Gap, Astrophysical Journal, Vol. 292 (May 1, 1985), pp. 276—290
- ↑ Showalter, M. R. та ін. (1986). Satellite "wakes" and the orbit of the Encke Gap moonlet. Icarus. 66 (2): 297—323. Bibcode:1986Icar...66..297S. doi:10.1016/0019-1035(86)90160-0.
- ↑ Showalter, M. R. (1990). Visual Detection of 1981 S 13, the Encke Gap Moonlet. Bulletin of the American Astronomical Society. 22: 1031.
- ↑ Showalter, M. R. (1991). Visual detection of 1981 S 13, Saturn's eighteenth satellite, and its role in the Encke gap. Nature. 351 (6329): 709—713. Bibcode:1991Natur.351..709S. doi:10.1038/351709a0. S2CID 4317496.
- ↑ IAUC 5347: Satellites of Saturn and Neptune 1991 September 16 (naming the moon)
- ↑ Planet and Satellite Names and Discoverers. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 21 липня 2006. Процитовано 7 серпня 2006.
- ↑ Ring-Moon Systems Node - /saturn/saturn_tables. pds-rings.seti.org (англ.). Процитовано 1 жовтня 2025.
- ↑ Chang, Kenneth (10 березня 2017). Pan, Moon of Saturn, Looks Like a Cosmic Ravioli (or Maybe a Walnut). The New York Times. Процитовано 11 березня 2017.
- ↑ Perkins, Sid (9 березня 2017). Stunning close-up of Saturn's moon, Pan, reveals a space empanada. Science.
- ↑ Here's Why Saturn's Inner Moons Are Shaped Like Ravioli and Potatoes. Space.com. 22 травня 2018. Процитовано 8 лютого 2021.
- ↑ Hedman, M. M.; Burns, J. A.; Hamilton, D. P.; Showalter, M. R. (1 березня 2013). Of horseshoes and heliotropes: Dynamics of dust in the Encke Gap. Icarus. 223 (1): 252—276. doi:10.1016/j.icarus.2012.11.036. ISSN 0019-1035.
- ↑ Porco, C. C.; Baker, E.; Barbara, J.; Beurle, K.; Brahic, A.; Burns, J. A.; Charnoz, S.; Cooper, N.; Dawson, D. D. (25 лютого 2005). Cassini Imaging Science: Initial Results on Saturn's Rings and Small Satellites. Science. 307 (5713): 1226—1236. doi:10.1126/science.1108056.
- Циркуляр МАС № 5052: Оголошення про відкриття Пана[недоступне посилання з квітня 2019] (англ.)
- Циркуляр МАС № 5347: Назви нових супутників Сатурна і Нептуна (англ.)
- Пан на сайті Лабораторії реактивного руху НАСА (англ.)
- https://web.archive.org/web/20060927042138/http://www.planetary.org/explore/topics/our_solar_system/saturn/pan.html (англ.)
- Супутники Сонячної системи — Пан (англ.) (пол.)
.svg){kind=small}