Перейти до вмісту

Пандора (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пандора
Pandora
Пандора, сфотографована «Кассіні»
Дані про відкриття
Дата відкриттяжовтень 1980
Відкривач(і)Стюарт Коллінз, «Вояджер-1»
ПланетаСатурн
НомерXVII
Орбітальні характеристики[3]
Велика піввісь141 720 ± 10 км
Перицентр141 125±10 км
Апоцентр142 315±10 км[1]
Орбітальний період0,628504213 діб
Ексцентриситет орбіти0,0042
Нахил орбіти0,050 ± 0,004° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Діаметр103×80×64 км[2]
Середній радіус40,3 ± 2,2 км[2]
Площа поверхні~21 000 км²
Об'єм~270 000 км³
Маса1,356 ± 0,022 × 1017 кг[3]
Густина0,49 ± 0,08 г/см³
Прискорення вільного падіння0,0034 м/с²
Друга космічна швидкість~0,019 км/с
Період обертання навколо своєї осі0,628504213 діб
Нахил осі обертання
Альбедо0,6
Температура поверхні~78 К
Атмосферавідсутня
Інші позначення
S/1980 S 26, Сатурн XVII[4]

Пандора у Вікісховищі

Пандора — внутрішній супутник Сатурна. Його було відкрито в 1980 році за фотографіями, зробленими зондом «Вояджер-1», і попередньо позначено як S/1980 S 26[5]. Наприкінці 1985 року його офіційно назвали на честь Пандори з грецької міфології[6]. Його також позначають як Saturn XVII[7].

Вважалося, що Пандора є зовнішнім супутником-пастухом кільця F. Однак нещодавні дослідження показують, що вона не відіграє такої ролі, і що обмеженню вузького кільця сприяє лише Прометей, внутрішній пастух[8][9]. На Пандорі більше кратерів, ніж на сусідньому Прометеї. На ній є щонайменше два великі кратери діаметром 30 км. Більшість кратерів на Пандорі неглибокі через те, що вони заповнені уламками. На поверхні супутника також присутні гребені та канавки[10].

Орбіта Пандори виглядає хаотичною внаслідок серії з чотирьох орбітальних резонансів 118:121 з Прометеєм[11]. Найпомітніші зміни в їхніх орбітах відбуваються приблизно кожні 6,2 року[12], коли періапсис Пандори збігається з апоапсисом Прометея, а супутники наближаються один до одного на відстань приблизно 1400 км. Пандора також перебуває в орбітальному резонансі 3:2 з Мімасом[12].

З огляду на дуже низьку щільність та відносно високе альбедо, здається ймовірним, що Пандора є дуже пористим крижаним тілом. Однак ці значення є досить невизначеними, тому цей факт ще потребує підтвердження.


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Перицентр і апоцентр обчислені за формулами , , де — довжина великої півосі орбіти, ексцентриситет орбіти; значення округлені до кілометрів.
  2. а б Porco, C. C. та ін. (2006). Physical Characteristics and Possible Accretionary Origins for Saturn's Small Satellites (PDF). Bulletin of the American Astronomical Society. 37: 768. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  3. а б Spitale, J. N. та ін. (2006). The orbits of Saturn's small satellites derived from combined historic and Cassini imaging observations (PDF). The Astronomical Journal. 132: 692. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  4. Назви і відкривачі планет і їхніх супутників.
  5. IAUC 3532.
  6. IAUC 4157.
  7. USGS: Planet and Satellite Names and Discoverers.
  8. Lakdawalla, E. (5 липня 2014). On the masses and motions of mini-moons: Pandora's not a "shepherd," but Prometheus still is. Planetary Society. Процитовано 17 квітня 2015.
  9. Cuzzi, J. N.; Whizin, A. D.; Hogan, R. C.; Dobrovolskis, A. R.; Dones, L.; Showalter, M. R.; Colwell, J. E.; Scargle, J. D. (Квітень 2014). Saturn's F Ring core: Calm in the midst of chaos. Icarus. 232: 157—175. Bibcode:2014Icar..232..157C. doi:10.1016/j.icarus.2013.12.027. ISSN 0019-1035.
  10. Solar System, NASA: Pandora.
  11. Renner et al. 2005.
  12. а б Spitale Jacobson et al., 2006.

Посилання

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]