Перейти до вмісту

Мімас (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мімас
Mimas
Мімас, сфотографований «Кассіні» у 2005 році.
Дані про відкриття
Дата відкриття17 вересня 1789[1]
Відкривач(і)Вільям Гершель
ПланетаСатурн
НомерI
Орбітальні характеристики
Велика піввісь185 520 км[2]
Перицентр181 772 км
Апоцентр189 268 км[3]
Орбітальний період0,9424218 діб[4]
Ексцентриситет орбіти0,0202 [4]
Нахил орбіти1,51° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Діаметр414,8×394,4×381,4 км[5]
Середній радіус198,30 ± 0,30 км[6]
Площа поверхні~490 000 км²
Об'єм~32 900 000 км³
Маса3,7493 ± 0,0031× 1019 кг[6][7]
Густина1,1479 ± 0,0053 г/см³[6]
Прискорення вільного падіння0,0636 м/с²
Друга космічна швидкість0,159 км/с
Період обертання навколо своєї осі0,9424218 діб[4]
Нахил осі обертання
Альбедо0,962 ± 0,004[8]
Температура поверхні~64 К
Атмосферавідсутня
Інші позначення
Сатурн I

Мімас у Вікісховищі

Мімас (лат. Mimas, грец. Μίμᾱς) — десятий за віддаленістю від планети і сьомий за розміром природний супутник Сатурна, його відкрив Вільям Гершель у 1789 році. Він має сферичну форму. Діаметр 400 км. Радіус орбіти 185,5 тис. км. На супутнику присутній великий кратер, який має назву Гершель, діаметром 130 км. Це, найімовірніше, слід падіння велетенського метеорита. Як і більшість супутників Сатурна, складається з льоду, густина якого приблизно 1200—1400 кг/м³.

Назву «Мімас» запропонував Джон Гершель у 1847 році на честь Мімаса, сина Геї з грецької міфології.

Мімас і Гелена (Гелена знаходиться за 192 тис. км позаду Мімаса), вгорі видно кільця Сатурна.

Через припливні сили Сатурна, які діють на супутник, Мімас не зовсім сферичний, його розміри супутника 414,8 × 394,4 × 381,4 км. Така неправильність форми добре помітна на фотографіях КА «Кассіні».

Відмінною рисою Мімаса є величезний ударний кратер Гершель діаметром 130 км, названий на честь відкривача супутника. Діаметр кратера становить майже третину діаметра Мімаса. Висота стінок кратера становить майже 5 км, найбільша глибина 10 км. Центральне підвищення підіймається на 6 км над рівнем дна кратера. Удар, від якого утворився кратер, як видно, мало не розколов супутника. Тріщини, помітні на протилежному боці Мімаса, ймовірно, утворені ударними хвилями, які пройшли крізь нього. На поверхні Мімаса також багато менших кратерів.

Щілина Кассіні, проміжок між двома найширшими кільцями Сатурна, утворилася через взаємодію з Мімасом.

Дослідження

[ред. | ред. код]

У 1979 році повз Сатурн пролетів космічний апарат «Піонер-11»; 1 вересня 1979 року він пройшов повз Мімаса, наблизившись до нього на мінімальну відстань 104 263 км. У 1980 році повз Мімас пролетів «Вояджер-1», а в 1981-му «Вояджер-2»[9].

Орбітальний апарат «Кассіні» сфотографував Мімас, коли увійшов у орбіту Сатурна у 2004 році. Найближчий проліт стався 13 лютого 2010 року, коли «Кассіні» наблизився до Мімаса на відстань 9500 км.

Галерея

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Imago Mundi. La Découverte des satellites de Saturne (французькою) . Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 8 квітня 2007.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 квітня 2007. Процитовано 8 квітня 2007.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Перицентр і апоцентр обчислені за формулами , , де — довжина великої півосі орбіти, ексцентриситет орбіти; значення округлені до кілометрів.
  4. а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 9 березня 2005. Процитовано 8 квітня 2007.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Thomas, P. C. та ін. (2006). Shapes of the Saturnian Icy Satellites (PDF). 37th Lunar and Planetary Science Conference. Архів (PDF) оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 26 листопада 2006. {{cite web}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  6. а б в Jacobson R. A.; Antreasian, P. G.; Bordi, J. J.; Criddle, K. E.; et al. (Грудень 2006). The Gravity Field of the Saturnian System from Satellite Observations and Spacecraft Tracking Data. The Astronomical Journal. 132: 2520—2526.
  7. Jacobson, R. A. та ін. (2005). The GM values of Mimas and Tethys and the libration of Methone. Astronomical Journal. 132: 711. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  8. Verbiscer, A.; French, R.; Showalter, M.; and Helfenstein, P.; Enceladus: Cosmic Graffiti Artist Caught in the Act [Архівовано 8 грудня 2008 у Wayback Machine.], Science, Vol. 315, No. 5813 (February 9, 2007), p. 815
  9. Pioneer 11 Full Mission Timeline. Dmuller.net. Архів оригіналу за 3 березня 2012. Процитовано 26 лютого 2012.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]