Андрузький Георгій Левович

Андру́зький Гео́ргій Ле́вович
Народився	26 травня (7 червня) 1827 Вечірки, Сасинівська волость, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	невідомо Російська імперія
Підданство	Російська імперія
Національність	українець
Місце проживання	Київ Полтава Казань Соловецькі острови Петрозаводськ
Діяльність	політолог, поет
Галузь	правознавець
Відомий завдяки	участь у Кирило-Мефодіївському братстві, автор «Начерків Конституції Республіки»
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Членство	Кирило-Мефодіївське товариство

Гео́ргій (Ю́рій) Ле́вович Андру́зький (26 травня (7 червня) 1827(18270607), Вечірки Пирятинського повіту Полтавської губернії Російської імперії (нині Пирятинського району Полтавської області України) — після 1864) — український громадський діяч, поет, учений. Член Кирило-Мефодіївського товариства.

Життєпис

Народився в багатодітній сім'ї дрібного поміщика, відставного майора.

Після навчання в шляхетному пансіоні Першої Київської гімназії 1845 року вступив у Київський університет св. Володимира на юридичний факультет.

Від 1846 року брав участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства, де був наймолодшим членом. Досліджуючи політико-правові питання, написав два проєкти Конституції: «Проєкт досягнення можливого ступеня рівності і свободи (переважно в слов'янських землях)» та «Ідеал держави».

30 березня 1847 заарештований. Обидва проєкти, а також зошит віршів були долучені до справи. Висланий під нагляд поліції до Казані, з правом вступу в Казанський університет. У грудні 1847 виключений за власним проханням з огляду на поганий зір.

1848 року переведений в Олонецьку губернію, до Петрозаводська, де служив канцеляристом.

Під час несподіваного обшуку жандарми знайшли 14 зошитів з записами, серед яких був останній варіант Конституції — «Начерки Конституції Республіки», де пропонувалося створити федерацію слов'янських народів — Слов'янські Сполучені Штати без Росії. Слов'янська республіка рівноправних штатів з центром у Києві мала включати 7 автономій зі своїми президентами: 1) Україна з Галичиною, Чорномор'ям та Кримом; 2) Польща з Познанню, Литвою і Жмуддю; 3) Бессарабія з Молдавією і Валахією; 4) Остзея; 5) Сербія; 6) Болгарія; 7) Дон. Це була оригінальна і смілива думка: відновлення Гетьманщини, якщо можна — окремо, якщо ні — в Слов'янщині. Серед записів був такий: «Щоб створити Україну, необхідно зруйнувати Росію».. Губернатор М. Писарєв доносив шефу жандармів графу О. Ф. Орлову: «Андрузский, как упорный малоросс, остался при тех же нелепых и преступных мыслях, которые обнаруживал в учрежденной в 1847 году под начальством Вашим комиссии, в которой я имел честь находиться».

За порушення режиму заслання заарештований і ув'язнений у Соловецькому монастирі (1850–1854).

У липні 1854, під час нападу на монастир англо-французької ескадри (під час Кримської війни) Андрузький відзначився хоробрістю і в нагороду був переведений до Архангельська, де служив у канцелярії Архангельської палати кримінального і цивільного суду (1854—1857).

1856 йому дозволено повернутися в Полтавську губернію.

У 1857—1864 роках перебував в Україні під наглядом поліції. Служив у Полтавському окружному суді.

1864 р. його ім'я згадувалося в зв'язку з порушенням питання про зняття нагляду поліції.

Як прожив останні роки і коли помер, невідомо.

Автор «Начерків Конституції Республіки» (1850) і поетичних творів. Під впливом Т. Шевченка, з яким познайомився влітку 1846 у Києві, писав вірші, відображаючи долю закріпаченої України («Не плачте, ріднесенька мамо», «Україна» та інші).

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Кузьміна 3. М. Шевченко і Андрузький (з додатком віршів Андрузького). В кн.: Збірник праць п'ятої наукової шевченківської конференції. — К., 1957.
• Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
• Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII — початок XX століття. — Полтава: Оріяна, 2003. — 264 с.

Посилання

• АНДРУЗЬКИЙ Георгій Львович [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України
• Малий словник історії України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Андрусяк. Андрузький [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — С. 110. — ISBN 966-7492-00-X.
• Вибрані документи з матеріалів слідчих справ членів Кирило-Мефодіївського товариства [Архівовано 8 лютого 2009 у Wayback Machine.]