Варненська та Велико-Преславська єпархія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Варненська та
Велико-Преславська єпархія

Основні дані
Церква Болгарська православна церква
Заснована I століття, X століття
Ліквідована VII століття
Єпархіальний центр Варна
Кафедральний собор Успенський собор (Варна)
Сайт www.mitropolia-varna.org
Правлячий архієрей

Варненський и Великопреславський

Іоан (Іванов)
CMNS: Варненська та Велико-Преславська єпархія у Вікісховищі

Варненська та Велико-Преславська єпархія (болг. Варненска и Великопреславска епархия);  — єпархія автокефальної Православної церкви Болгарії на території Варненської області і Тирговіштського округу Разградської області; катедральне місто — Варна, архієрейські намісництва знаходяться в містах — Шумен, Провадія, Добрич і Тирговиште.

Загальна кількість парафій у єпархії — 330.

Історія

[ред. | ред. код]

Варна вважається апостольською катедрою. Є згадки про проповідь апостола Андрія Первозванного у цих землях. Він же постановив єпископом в Одіссі (нинішня Варна) свого учня Амплія.

Згадки про місцеву єпископську кафедру збереглися від III — початку IV століття. Наприкінці VI-початку VII століття вона мала статус автокефальної архієпископії, потім увійшла до складу Константинопольського Патріархату. У VII столітті Одісс був спалений і спустошений аварами. На його місці невдовзі виникло болгарське поселення під назвою Варна.

Церковна організація була відроджена в IX-X століттях. Область входила до складу Болгарської церкви. На початку XIII століття, після завоювань царя Калояна, ці землі увійшли до складу Преславської єпархії Тирновського Патріархату. Після відновлення тут влади Східно-Римської імперії Варна повернулася в підпорядкування Константинопольської Церкви. Імена Варненських митрополитів відомі з початку XIV століття.

До 1871 в єпархію входили Варненський, Балчікський, Мангалійський, Добричський і Провадійський округи, а також 3 монастирі на узбережжі (Димитріївський, Костянтинівський і Тузленський поблизу Балчика).

Після проголошення самостійного Болгарського екзархату, Перші болгарські церковно-народні збори 1871 ухвалили приєднати Варненську єпархію до Преславської. Спочатку кафедра цієї об'єднаної єпархії перебувала в Шумені, але наприкінці 1878 митрополит Симеон переніс кафедру до Варни і став титулуватися митрополитом Варненським.

У зв'язку з розмежуванням Болгарії та Східної Румелії за Берлінським конгресом в 1878, низка територій була передана Румунії і увійшов до Румунської церкви.

Під час тривалого єпископства владики Симеона у Варненській єпархії Болгарської Церкви — до 1937, з ініціативи митрополита засновано кілька училищ, духовних шкіл і народних гімназій. Н Активно велося храмобудівництво — близько половини церков, що існували в єпархії на початку XXI століття було побудовано саме в той час. При наступному митрополиті Йосифі продовжені соціальні проекти через православні братства, число яких виросло з 10 до 27. При храмах відкрилося багато безкоштовних їдалень для дітей.


Єпископи

[ред. | ред. код]

Варненські митрополити Вселенської патріархії

[ред. | ред. код]

Преславські єпископи Вселенської патріархії

[ред. | ред. код]
  • Григорій (згадуваний 1578)[1]
  • Спиридон (згадуваний у травні 1590)[2]
  • Григорій (згадуваний 4.11.1620 г.)[2]
  • Калиник Преславський (згадуваний 1623, 1630, 1636[2] и в 1643 г.[3])
  • Нектарій (обраний 15 грудня 1680)[4]
  • Софроній[4]
  • Никофор (згадуваний 1720)[5]
  • Хрисант (згадуваний 1733—1734 г.)[6]
  • Партеній (помер 1747)[4]
  • Гедеон (обраний 09 листопада 1747,[4] споменат в 1762[7] и 1765 г.,[8] починал през 1780 г.[9])
  • Неофіт (помер 1809[10])
  • Антим (згауваний 1829 г.,[11] преместен в 1831 г.[4])
  • Григорій (обраний 1831, відсторонений 1833)[4]
  • Герасим (обраний 1833, переміщений 1840)[4]
  • Порфирій (обраний 1840, переміщений 1847)[12]
  • Діонісій Візантійський (обраний 1847, переміщений 1850)[13]
  • Веніамін (обраний 17 грудня 1850, пішов із єпархії 1861)[13]
  • Антим І (обраний 23.05.1861, переміщений 13.04.1868)[13]
  • без намісника 1872.

Варненські та Преславські митрополити Болгарської Православної Церкви

[ред. | ред. код]

Монастирі

[ред. | ред. код]
  • Монастир Святого Атанаса — село Оброчище;
  • Аладжанський Свято-Троїцький монастир — місто Варна;
  • Патлейнський Пантелеймонів монастир — місто Великий Преслав;
  • Златарський Петро-Павлівський монастир — село Златар;
  • Монастир святих Костянтина та Єлени — місто Варна;
  • Велико-Преславський Кирило-Методієвський монастир — місто Великий Преслав;
  • Монастир Святого Іоанна Рільського — село Черни Врах;
  • Монастир Святої Марини — село Ботево;
  • Александрійський Свято-Іллінський монастир — село Александрія;
  • Монастир Різдва Пресвятої Богородиці — місто Сотира;
  • Монастир Святої Великомучинеці Катерини — село Балґарево.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Б. Христова, Д. Караджова, Е. Узунова. Бележки на българските книжовници Х-XVIII век. Т.1-2. С., 2003—2004, № 202
  2. ↑ а б в Γερμανός, σ. 157
  3. ↑ Христова, Караджова, Узунова, № 308
  4. ↑ а б в г д е ж Γερμανός, σ. 158
  5. ↑ Тютюнджиев, Ив. Търновската митрополия през 17. и първата половина на 18. век. Велико Търново, 1999, 33-34.
  6. ↑ Omont, H. Liste des métropolitains et évêques grecs du Patriarcat de Constantinople vers 1725. — Révue de l'Orient latin, 1, 1893, 315 [Архівовано 18 червня 2021 у Wayback Machine.].
  7. ↑ Софроний Врачанский. Жизнеописание (ред. Н. М. Дылевский, А. Н. Робинсон). Ленинград, 1976, 38.
  8. ↑ Христова, Караджова, Узунова, № 403—404
  9. ↑ Иречек, К. Пътувания по България. 2-ро изд. С., 1974, 941.
  10. ↑ Иречек, К. Пътувания по България. С., 1974, 941.
  11. ↑ Начев, В. Български надписи. С., 1994, № 124
  12. ↑ Γερμανός, σ. 158—159
  13. ↑ а б в Γερμανός, σ. 159

Джерела

[ред. | ред. код]

\

Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Варненська_та_Велико-Преславська_єпархія