Водний конфлікт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Водний конфлікт – це конфлікт між країнами, державами чи соціальними групами за доступ до водних ресурсів. ООН визнає, що водні конфлікти є наслідком протистояння інтересів державних або приватних водокористувачів.[1]. Упродовж історії людства відбувалися конфлікти, пов'язані з водою. Як показує досвід, невоєнні водні конфлікти можуть переростати в збройне протистояння. І навпаки, під час ведення бойових дій виникають ті або інші види водних конфліктів[2].

Причини[ред. | ред. код]

Вода є надзвичайно важливим елементом для людини, життєдіяльность якої тісно пов'язано з наявністю відповідної кількості та якості води. Основна причина виникнення водних конфліктів - дефіцит водних ресурсів, який призводить до конфліктів на місцевому, регіональному та міждержавному рівнях. Напруженість та конфлікти через воду часто виникають на субнаціональному рівні. Наприклад, зростання насильства, пов’язаного з водою, між скотарями та фермерами в країнах Африки на південь від Сахари.

Почастішали напади на цивільні системи водопостачання під час воєн, які розпочинаються з інших причин, наприклад, в Ємені, Сирії та Іраку[3].

Зміна клімату та зростання населення планети також у сукупності створюють нове навантаження на обмежені водні ресурси та підвищують ризик водних конфліктів[4].

Типи[ред. | ред. код]

Конфлікти, пов'язані з водою, поділити на такі категорії:[5], [2].

  • Тригер - вода як спусковий гачок чи причина конфлікту, коли виникає суперечка за контроль над водою (водними системами), або коли економічний чи фізичний доступ до води чидефіцит води викликають насильство.
  • Зброя - вода як зброя конфлікту, коли водні ресурси або самі водні системи використовуються як інструмент або зброя в насильницькому конфлікті.
  • Нещасний випадок (жертва) - водні ресурси чи водні системи як жертва конфлікту, коли водні ресурси чи водні системи стають навмисними чи випадковими жертвами або об'єктами насильства.

Водні конфлікти між державами[ред. | ред. код]

Арабо — ізраїльський конфлікт[ред. | ред. код]

Арабо-ізраїльська війна 1967 року була багато в чому пов'язана зі зростаючими потребами в воді на Близькому Сході. Питання і зараз актуальне. Річка Йордан контролюється Ізраїлем, в посушливі періоди Ізраїль обмежує поставки води палестинцям. Під час спекотного літа 2016 року близько 2,8 мільйона арабських жителів Західного берега і місцеві лідери неодноразово скаржилися на відмову в доступі прісної води. Ізраїль звинувачує палестинців в тому, що вони не хочуть сісти за стіл переговорів, щоб вирішити, як оновити застарілу інфраструктуру. Річка Йордан, яка протікає через Ліван, Сирію, Ізраїль, Західний берег і Йорданію, знаходиться в центрі одного з декількох постійних міждержавних конфліктів, пов'язаних з водою. Вона є джерелом напруженості між Ізраїлем і арабськими державами протягом більше 60 років.

Індо — пакистанський конфлікт[ред. | ред. код]

Багато конфліктів між Пакистаном і Індією виникали через користування водами річки Інд, яка протікає по їх території.

Зіткнення в Африці[ред. | ред. код]

В Африці збройні зіткнення через водні запаси не рідкість. Ботсвана, Ангола і Намібія не можуть поділити дельту річки Окаванго.

Найдовша в світі річка Ніл є пунктом розбіжностей між Ефіопією, Суданом і Єгиптом. Єгипет стурбований тим, що зі створенням греблі Великого Ефіопського Ренесансу на р. Блакитний Ніл (ГЕС та велике водосховище) водний стік самого Нілу скоротиться на 25-30 %. Другий етап заповнення водосховища в Ефіопії було завершено 19 липня 2021 року. Через загрозу можливого авіаудару по греблі уряд Ефіопії придбав за кордоном кілька систем ППО середньої дальності, які були встановлені на греблі.

Водні конфлікти і Україна[ред. | ред. код]

ДніпроГЕС (1941-1943 рр.)[ред. | ред. код]

Дніпровська ГЕС після підриву радянськими підривниками у 1941 р.

Історія водних конфліктів на території України починається з ДніпроГЕС – двох підривів греблі під час Другої світової війни (1939-1945 рр.). 18 серпня 1941 року о 20:15 після отримання інформації про прорив німецьких військ в районі Запоріжжя греблю ДніпроГЕСу підірвано працівниками НКВС[6] Вода була використана як зброя. Через пробоїну довжиною понад 100 м ринула хвиля, що підняла рівень води в нижньому б’єфі на декілька метрів, спричиняючи загибель людей, які опинилися в зоні затоплення. Кількість людських жертв не задокументована. У період німецької окупації було відновлено роботу ДніпроГЕС. Восени 1943 р., відступаючи під натиском Червоної Армії, вже німецькі війська здійснили підрив греблі ДніпроГЕС

Докладніше: Дніпровська ГЕС

Проблема Північнокримського каналу (з 2014 р.)[ред. | ред. код]

Північнокримський канал - зрошувально-обводнювальний канал на півдні України (Херсонська область і АР Крим). Одна з найбільших іригаційних споруд колишнього СРСР[7]. Бере води в річці Дніпро (Каховське водосховище). До 2014 року канал забезпечував до 85 % потреб Криму у прісній воді[8]. З квітня 2014 року відключений.

Докладніше: Водна криза в Криму під час російської окупації
Стан Північнокримського каналу в 2019 р.

Після анексії Криму Росією в березні 2014 року Україна перекрила канал зі свого боку, посилаючись на те, що за Женевською конвенцією забезпечення водою покладається на державу-агресора[9]. Місцева влада Криму не уклала відповідної угоди з Держводагентством і не розрахувалася з боргами за перекачування води (близько 1,5 млн гривень). Натомість здійснювався несанкціонований забір води[8], що надходила самопливом[10]. Іншою підставою для перекриття було символічне значення каналу: він уособлював зв'язки, що раніше сполучали Росію та Україну[9].

В перший день повномасштабної російської збройної агресії 24 лютого 2022 року російські окупанти захопили Каховську ГЕС та, відповідно, початок каналу[11][12].Вода стала надходити в Крим лише 15 березня 2022 р., як повідомив прем'єр підконтрольного Москві уряду Криму Юрій Гоцанюк[13].

Порушення систем водопостачання (з 2014 р.)[ред. | ред. код]

Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014)

На Донбасі в Україні водні конфлікти проявилися в період активних бойових дій (з 2014 р.), коли системи водопостачання ставали навмисними або ж випадковими жертвами насильства. Річка Сіверський Донець, вода якої подається каналом Сіверський Донець-Донбас, є основним джерелом, що забезпечує близько 90% обсягу водокористування в регіоні. Канал Сіверський Донець-Донбас має загальну довжину 133 км, з яких 28 км знаходиться в трубопроводі діаметром близько 1,5 м, прокладеному на поверхні. Ці ділянки є найбільш вразливими при артобстрілах. Протягом 2014-2015 рр. через пошкодження під час обстрілів канал Сіверський Донець-Донбас неодноразово зупиняв роботу. Чіткого обліку таких подій в Україні немає. У базі даних Тихоокеанського інституту[5] значиться понад десяток записів по водних конфліктах на Донбасі, які мали значний суспільний резонанс. В той же час, місія UNICEF зафіксувала 89 атак на воду в 2018 р. і 58 – за перше півріччя 2019 р. [14], [15].

Відсутнім було водопостачання мешканців під час блокади російськими військами Маріуполя весною 2022 р., через бойові дії у квітні 2022 р. пошкоджено водогін "«Дніпро-Миколаїв", по якому здійснюється постачання води з р. Дніпро до Миколаєва[2], [16].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Water Conflicts: Fight or Flight?
  2. ↑ а б в Хільчевський В.К. Водні та збройні конфлікти – класифікаційні ознаки: у світі та в Україні. Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія, 2022. № 1(63). C. 6-19
  3. ↑ Gleick P. Water as a weapon and casualty of armed conflict: A review of recent water-related violence in Iraq, Syria, and Yemen. WIREsWATER. 2019. 6(4). DOI: https://doi.org/10.1002/wat2.1351
  4. ↑ The Coming Wars for Water! Report Syndication
  5. ↑ а б Water Conflict Chronology. Pacific Institute
  6. ↑ Мороко В. М. Дніпрогес: Чорний серпень 1941 року : [укр.] // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2010. — Вип. XXIX. — С. 197-202.
  7. ↑ Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  8. ↑ а б Україна перекрила канал надходження води до Криму — Економічна правда, 26 квітня 2014, 13:25.]
  9. ↑ а б Між Україною та Росією може спалахнути війна за Північно-Кримський канал - NYT. BBC News Україна (укр.). Процитовано 12 березня 2022.
  10. ↑ Північнокримський канал припинив подачу води до Криму — Економічна правда, 13 травня 2014, 17:38.
  11. ↑ Російські окупанти захопили Північно-Кримський канал та Каховську ГЕС. espreso.tv (укр.). Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 24 лютого 2022.
  12. ↑ Мокляк, Аліна (24 лютого 2022). Північно-Кримський канал та Каховську ГЕС захопили окупанти. Суспільне | Новини (укр.). Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 24 лютого 2022.
  13. ↑ «Крадуть із Дніпра». Крым.Реалии (укр.). Процитовано 4 квітня 2022.
  14. ↑ Water Under Fire. UNICEF
  15. ↑ Khilchevskyi V.K., Mezentsev K.V. Water conflicts and Ukraine: Donbas region. Proceedings 15th International Scientific Conference on Monitoring of Geological Processes and Ecological Condition of the Environment. European Association of Geoscientists & Engineers. 2021. P.1–5
  16. ↑ Shumilova O., Tockner K., Sukhodolov A., Khilchevskyi V., De Meester L., Stepanenko S., Trokhymenko G., Hernandez-Aguero H.A., Gleick P. Impact of the armed conflict between Russia and Ukraine on freshwater resources and water infrastructure // Nature Sustainability. – 2023


Література[ред. | ред. код]

  • Хільчевський В.К., Гребінь В.В. Деякі аспекти щодо стану території районів річкових басейнів та моніторингу вод під час вторгнення Росії в Україну (2022 р.) // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія, 2022. № 3(65). С. 6-14. DOI: https://doi.org/10.17721/2306-5680.2022.3.1
  • Khilchevskyi V.K., Mezentsev K.V. Water conflicts and Ukraine: Donbas region. Proceedings 15th International Scientific Conference on Monitoring of Geological Processes and Ecological Condition of the Environment. European Association of Geoscientists & Engineers. 2021. P.1–5. DOI: https://doi.org/10.3997/2214-4609.20215K2004
  • Shumilova O., Tockner K., Sukhodolov A., Khilchevskyi V., De Meester L., Stepanenko S., Trokhymenko G., Hernandez-Aguero H.A., Gleick P. Impact of the armed conflict between Russia and Ukraine on freshwater resources and water infrastructure // Nature Sustainability. – 2023. DOI: https://doi.org/10.1038/s41893-023-01068-x
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Водний_конфлікт&oldid=40632144