Водний конфлікт
Водний конфлікт – це конфлікт між країнами, державами чи соціальними групами за доступ до водних ресурсів. ООН визнає, що водні конфлікти є наслідком протистояння інтересів державних або приватних водокористувачів.[1]. Упродовж історії людства відбувалися конфлікти, пов'язані з водою. Як показує досвід, невоєнні водні конфлікти можуть переростати в збройне протистояння. І навпаки, під час ведення бойових дій виникають ті або інші види водних конфліктів[2].
Вода є надзвичайно важливим елементом для людини, життєдіяльность якої тісно пов'язано з наявністю відповідної кількості та якості води. Основна причина виникнення водних конфліктів - дефіцит водних ресурсів, який призводить до конфліктів на місцевому, регіональному та міждержавному рівнях. Напруженість та конфлікти через воду часто виникають на субнаціональному рівні. Наприклад, зростання насильства, пов’язаного з водою, між скотарями та фермерами в країнах Африки на південь від Сахари.
Почастішали напади на цивільні системи водопостачання під час воєн, які розпочинаються з інших причин, наприклад, в Ємені, Сирії та Іраку[3].
Зміна клімату та зростання населення планети також у сукупності створюють нове навантаження на обмежені водні ресурси та підвищують ризик водних конфліктів[4].
Конфлікти, пов'язані з водою, поділити на такі категорії:[5], [2].
- Тригер - вода як спусковий гачок чи причина конфлікту, коли виникає суперечка за контроль над водою (водними системами), або коли економічний чи фізичний доступ до води чидефіцит води викликають насильство.
- Зброя - вода як зброя конфлікту, коли водні ресурси або самі водні системи використовуються як інструмент або зброя в насильницькому конфлікті.
- Нещасний випадок (жертва) - водні ресурси чи водні системи як жертва конфлікту, коли водні ресурси чи водні системи стають навмисними чи випадковими жертвами або об'єктами насильства.
Арабо-ізраїльська війна 1967 року була багато в чому пов'язана зі зростаючими потребами в воді на Близькому Сході. Питання і зараз актуальне. Річка Йордан контролюється Ізраїлем, в посушливі періоди Ізраїль обмежує поставки води палестинцям. Під час спекотного літа 2016 року близько 2,8 мільйона арабських жителів Західного берега і місцеві лідери неодноразово скаржилися на відмову в доступі прісної води. Ізраїль звинувачує палестинців в тому, що вони не хочуть сісти за стіл переговорів, щоб вирішити, як оновити застарілу інфраструктуру. Річка Йордан, яка протікає через Ліван, Сирію, Ізраїль, Західний берег і Йорданію, знаходиться в центрі одного з декількох постійних міждержавних конфліктів, пов'язаних з водою. Вона є джерелом напруженості між Ізраїлем і арабськими державами протягом більше 60 років.
Багато конфліктів між Пакистаном і Індією виникали через користування водами річки Інд, яка протікає по їх території.
В Африці збройні зіткнення через водні запаси не рідкість. Ботсвана, Ангола і Намібія не можуть поділити дельту річки Окаванго.
Найдовша в світі річка Ніл є пунктом розбіжностей між Ефіопією, Суданом і Єгиптом. Єгипет стурбований тим, що зі створенням греблі Великого Ефіопського Ренесансу на р. Блакитний Ніл (ГЕС та велике водосховище) водний стік самого Нілу скоротиться на 25-30 %. Другий етап заповнення водосховища в Ефіопії було завершено 19 липня 2021 року. Через загрозу можливого авіаудару по греблі уряд Ефіопії придбав за кордоном кілька систем ППО середньої дальності, які були встановлені на греблі.
Історія водних конфліктів на території України починається з ДніпроГЕС – двох підривів греблі під час Другої світової війни (1939-1945 рр.). 18 серпня 1941 року о 20:15 після отримання інформації про прорив німецьких військ в районі Запоріжжя греблю ДніпроГЕСу підірвано працівниками НКВС[6] Вода була використана як зброя. Через пробоїну довжиною понад 100 м ринула хвиля, що підняла рівень води в нижньому б’єфі на декілька метрів, спричиняючи загибель людей, які опинилися в зоні затоплення. Кількість людських жертв не задокументована. У період німецької окупації було відновлено роботу ДніпроГЕС. Восени 1943 р., відступаючи під натиском Червоної Армії, вже німецькі війська здійснили підрив греблі ДніпроГЕС
Північнокримський канал - зрошувально-обводнювальний канал на півдні України (Херсонська область і АР Крим). Одна з найбільших іригаційних споруд колишнього СРСР[7]. Бере води в річці Дніпро (Каховське водосховище). До 2014 року канал забезпечував до 85 % потреб Криму у прісній воді[8]. З квітня 2014 року відключений.
Після анексії Криму Росією в березні 2014 року Україна перекрила канал зі свого боку, посилаючись на те, що за Женевською конвенцією забезпечення водою покладається на державу-агресора[9]. Місцева влада Криму не уклала відповідної угоди з Держводагентством і не розрахувалася з боргами за перекачування води (близько 1,5 млн гривень). Натомість здійснювався несанкціонований забір води[8], що надходила самопливом[10]. Іншою підставою для перекриття було символічне значення каналу: він уособлював зв'язки, що раніше сполучали Росію та Україну[9].
В перший день повномасштабної російської збройної агресії 24 лютого 2022 року російські окупанти захопили Каховську ГЕС та, відповідно, початок каналу[11][12].Вода стала надходити в Крим лише 15 березня 2022 р., як повідомив прем'єр підконтрольного Москві уряду Криму Юрій Гоцанюк[13].
На Донбасі в Україні водні конфлікти проявилися в період активних бойових дій (з 2014 р.), коли системи водопостачання ставали навмисними або ж випадковими жертвами насильства. Річка Сіверський Донець, вода якої подається каналом Сіверський Донець-Донбас, є основним джерелом, що забезпечує близько 90% обсягу водокористування в регіоні. Канал Сіверський Донець-Донбас має загальну довжину 133 км, з яких 28 км знаходиться в трубопроводі діаметром близько 1,5 м, прокладеному на поверхні. Ці ділянки є найбільш вразливими при артобстрілах. Протягом 2014-2015 рр. через пошкодження під час обстрілів канал Сіверський Донець-Донбас неодноразово зупиняв роботу. Чіткого обліку таких подій в Україні немає. У базі даних Тихоокеанського інституту[5] значиться понад десяток записів по водних конфліктах на Донбасі, які мали значний суспільний резонанс. В той же час, місія UNICEF зафіксувала 89 атак на воду в 2018 р. і 58 – за перше півріччя 2019 р. [14], [15].
Відсутнім було водопостачання мешканців під час блокади російськими військами Маріуполя весною 2022 р., через бойові дії у квітні 2022 р. пошкоджено водогін "«Дніпро-Миколаїв", по якому здійснюється постачання води з р. Дніпро до Миколаєва[2], [16].
- ↑ Water Conflicts: Fight or Flight?
- ↑ а б в Хільчевський В.К. Водні та збройні конфлікти – класифікаційні ознаки: у світі та в Україні. Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія, 2022. № 1(63). C. 6-19
- ↑ Gleick P. Water as a weapon and casualty of armed conflict: A review of recent water-related violence in Iraq, Syria, and Yemen. WIREsWATER. 2019. 6(4). DOI: https://doi.org/10.1002/wat2.1351
- ↑ The Coming Wars for Water! Report Syndication
- ↑ а б Water Conflict Chronology. Pacific Institute
- ↑ Мороко В. М. Дніпрогес: Чорний серпень 1941 року : [укр.] // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2010. — Вип. XXIX. — С. 197-202.
- ↑ Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ а б Україна перекрила канал надходження води до Криму — Економічна правда, 26 квітня 2014, 13:25.]
- ↑ а б Між Україною та Росією може спалахнути війна за Північно-Кримський канал - NYT. BBC News Україна (укр.). Процитовано 12 березня 2022.
- ↑ Північнокримський канал припинив подачу води до Криму — Економічна правда, 13 травня 2014, 17:38.
- ↑ Російські окупанти захопили Північно-Кримський канал та Каховську ГЕС. espreso.tv (укр.). Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 24 лютого 2022.
- ↑ Мокляк, Аліна (24 лютого 2022). Північно-Кримський канал та Каховську ГЕС захопили окупанти. Суспільне | Новини (укр.). Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 24 лютого 2022.
- ↑ «Крадуть із Дніпра». Крым.Реалии (укр.). Процитовано 4 квітня 2022.
- ↑ Water Under Fire. UNICEF
- ↑ Khilchevskyi V.K., Mezentsev K.V. Water conflicts and Ukraine: Donbas region. Proceedings 15th International Scientific Conference on Monitoring of Geological Processes and Ecological Condition of the Environment. European Association of Geoscientists & Engineers. 2021. P.1–5
- ↑ Shumilova O., Tockner K., Sukhodolov A., Khilchevskyi V., De Meester L., Stepanenko S., Trokhymenko G., Hernandez-Aguero H.A., Gleick P. Impact of the armed conflict between Russia and Ukraine on freshwater resources and water infrastructure // Nature Sustainability. – 2023
- Хільчевський В.К. Водні та збройні конфлікти - класифікаційні ознаки: у світі та в Україні // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2022. № 1(63). С. 6-19. DOI: https://doi.org/10.17721/2306-5680.2022.1.1
- Хільчевський В.К., Гребінь В.В. Деякі аспекти щодо стану території районів річкових басейнів та моніторингу вод під час вторгнення Росії в Україну (2022 р.) // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія, 2022. № 3(65). С. 6-14. DOI: https://doi.org/10.17721/2306-5680.2022.3.1
- Khilchevskyi V.K., Mezentsev K.V. Water conflicts and Ukraine: Donbas region. Proceedings 15th International Scientific Conference on Monitoring of Geological Processes and Ecological Condition of the Environment. European Association of Geoscientists & Engineers. 2021. P.1–5. DOI: https://doi.org/10.3997/2214-4609.20215K2004
- Shumilova O., Tockner K., Sukhodolov A., Khilchevskyi V., De Meester L., Stepanenko S., Trokhymenko G., Hernandez-Aguero H.A., Gleick P. Impact of the armed conflict between Russia and Ukraine on freshwater resources and water infrastructure // Nature Sustainability. – 2023. DOI: https://doi.org/10.1038/s41893-023-01068-x