Герріт ван Гонтгорст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Герріт ван Хонтхорст)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герріт ван Гонтгорст
нід. Gerard van Honthorst
Автопортрет, малюнок.
При народженніГерріт Гарменс ван Гонтгорст
Народження4 листопада 1590(1590-11-04)
Утрехт
Смерть27 квітня 1656(1656-04-27) (65 років)
 Утрехт
Національністьнідерландець
КраїнаНідерланди Нідерланди
Жанрбіблійні, жанрові і історичні композиції, портрети
НавчанняАбрагам Блумарт
Діяльністьхудожник, архітектурний кресляр, художник-гравер, унаочнювач
Напрямокбароко і караваджизм
Покровительмаркіз Вінченцо Джустініані, кардинал Сципіоне Боргезе, герцог Оранський
ВпливКараваджо
ВчительАбрагам Блумарт[1][2]
Відомі учніЙоахим Зандрарт
ТвориПортрет Вільгельма III Оранського та Марії Оранської у дитячому віціd і Звідницяd
Брати, сестриWillem van Honthorstd[3]
Роботи в колекціїМіннеаполіський інститут мистецтваd, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей Тіссен-Борнемісса, Штедель, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Палац витончених мистецтв[4], Netherlands Photo Museumd[5][5], Національний музей світових культурd[6], Світовий музей Роттердама[5], Музей мистецтв Філадельфії, Амстердамський музейd, Центральний музей Утрехта, Мауріцгейс, Рейксмузей, Музей Франса Галса, Fries Museumd, Museumslandschaft Hessen Kassel, Museum Catharijneconventd, Галерея Уффіці, Національна галерея, Берлінська картинна галерея, Баварські державні колекції картин, Монреальський музей красних мистецтв, Художній музей Волтерс, Реннський музей образотворчого мистецтва, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Художній музей Сент-Луїса, Картинна галерея Далвічd, Museum Wiesbadend, Національна портретна галерея (Лондон), Музей образотворчих мистецтв, Princeton University Art Museumd, Стара пінакотека, Вустерський музей мистецтв, Ashdown Housed, Rijksmuseum Twenthed, Музей герцога Антона Ульріха, Музей Вальрафа-Ріхарца, Pomeranian State Museumd, Державні художні зібрання Дрездена, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв, Musée national du Château de Fontainebleaud, Staatliches Museum Schwerind, Клівлендський музей мистецтв, Детройтський інститут мистецтв, Музей образотворчих мистецтв, Dayton Art Instituted, Художній музей Сієтла, Національна галерея Ірландії, Музей мистецтв Толедо, Рінглінг музей, Museum Arnhemd[7], Королівські музеї витончених мистецтв[8], Huis Berghd[9], Гамбурзька картинна галерея, Художній музей Мілвокі, Sanssouci Picture Galleryd, Галерея Борґезе, Львівська національна галерея мистецтв імені Б. Г. Возницького, Люблінський національний музей, Ліонський музей красних мистецтв, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Міський музей «Лакенхал» (Лейден)[10][10], Національний музей образотворчого мистецтва[11], Elisabeth Orphanage Museumd[12], Geldersch Landschap en Kasteelend[13], National Museum Paleis het Lood[14][15], Royal Collections of the Netherlandsd[16][17], Музей фюрера, National Art Gallery of the Netherlandsd, Electoral Gallery Dusseldorfd, Lambert van Meerten Museumd, Museum of the History of Franced, Королівський палац, Фредеріксборг, Замок Зуйленd, Stedelijk Museum Alkmaard, музей Дордрехтаd, Палац Вайсенштайн, Музей Вікторії та Альберта, Bolton Museumd, Salford Museum and Art Galleryd, Government Art Collectiond, Audley End Housed, Дрезденська картинна галерея, Музей Бойманса - ван Бенінгена[18], Амеронген (замок), Музей історії мистецтв, Курпфальцький музейd, Musea Brugged[19], Wellcome Collectiond, Художній музей Базеля, British Dental Museumd і Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну
CMNS: Герріт ван Гонтгорст у Вікісховищі

Гонтгорст, тобто Герріт ван Гонтгорст (нід. Gerard van Honthorst; 4 листопада 1590, Утрехт — 27 квітня 1656, Утрехт) — нідерландський художник, караваджист. Малював офіційні портрети, релігійні композиції, побутові сценки. Робив офорти.

Біографія

[ред. | ред. код]

Герріт ван Гонтгорст походив з родини, що здавна була пов'язана з мистецтвом. Ще його дід був художником, а батько навіть став головою художньої гільдії міста Утрехт. Герріт (або Герард) і народився в Утрехті. Первісне навчання отримав від батька, а потім навчався у Абрахама Блумарта (1564—1651), представника нідерландського маньєризму.

Італійський період Гонтгорст

[ред. | ред. код]

Близько 1610 р. Гонтгорст дістався Риму, відомого художнього центру Італії і Західної Європи взагалі. В Римі мав свою майстерню, куди брав учнів. Зафіксована праця видатного художника Матіаса Стомера саме в римській майстерні Гонтгорста. Талановитий Гонтгорст був знайомим з італійцями-художниками Ораціо Джентілєскі та Бартоломео Манфреді, караваджистами. Серед меценатів утрехтського художника в Римі — маркіз Вінченцо Джустініані, який купував картини самого Караваджо, і кардинал Шипіоне Боргезе, який теж не цурався творчості Караваджо. Художник працював в Італії майже 10 років. За пристрасть до зображення нічних сцен італійці прозвали його «Нічний Герардо».

Знову на батьківщині

[ред. | ред. код]
Худ. Тербрюгген. Юнак-флейтист, 1621 р.

Близько 1620 р. він повернувся в Голландію. Перші два роки працював в місті Гаага. Але мав небагато замов і збіднів, жив в кімнаті на даху. З 1622 р. — в рідному Утрехті, де став майстром художньої гільдії Св. Луки. Мав замовлення і славу. Серед візітерів до майстерні Гонтгорста був сам вельможний П. П.Рубенс, що є покажчиком художніх успіхів утрехтця Гонтхорста. У 1628 році працював в Лондоні по замовам короля Британії Карла 1-го Стюарта. Серед замовників художника був і король Данії Крістіан 4-й. Отже, Гонтгорст зумів зробити міжнародну художню кар'єру, що вдавалося не кожному.

Неофіційним суперником Гонтгорста в Утрехті став художник Тербрюгген.Той теж подорожував до Італії, де бачив на власні очі картини Караваджо. Він повернувся в Утрехт раніше за Бабюрена і Гонтгорста. Це Тербрюгген приніс першим в Утрехт звістку про дивні художні знахідки Караваджо. А музичні картини Тербрюггена стали прямим і творчим продовженням найкращих музичних сцен Караваджо і його найталановитіших послідовників. Музи́ки Тербрюггена занурені в музику, а не в залицяння чи флірт, як у Гонтгорста.

В 1637 році Гонтгорст знову в Гаазі, яку тепер вдалося підкорити: він фаворит Фредеріка Гендріка, герцога Оранського. Гаага була домівкою Гонтгорста 15 років. У 1652 він повертається в рідний Утрехт, де жив до смерті у 1656 році.

Автопортрет. Малюнок

[ред. | ред. код]

Автопортрети — не новина в 17 столітті. Зробив свій автопортрет і Гонтгорст. Вечір. Позаду важкуватий день і художник сидить утомлено і малорухомо. Голландці не знімали капелюхи в приміщеннях, навіть на вечірках, при візитах до рідних чи в гостях. Здається, свої голландські звички Гонтгорст не полишав ні в Голландії, ні в Італії.

Малюнок дивує майстерним відтворенням вечірнього освітлення, що добре вдається олійними фарбами і важко в графіці. Гонтгорст — майстер, займався офортом, прийоми караваджизму міг відтворити і в графіці, що давалося не кожному.

Офіційні портрети

[ред. | ред. код]

В офіційних портретах Гонтгорст слухняно йде за традицією репрезентативних портретів офіційних осіб. Звідси — багаті завіси, чопорні пози, обов'язкова шляхетність, навіть якщо особа не була а ні привабливою, а ні шляхетною. Рубенс додавав казкових (міфологічних) персон до нецікавих йому моделей (історія життя королеви Марії Медічі), і так виходив із скрутного становища. Гонтгорст в портретах — скутий, боязкий, занадто слухняний.

Караваджизм Гонтгорста

[ред. | ред. код]
  • Концерт, галерея Боргезе, Рим.
    Концерт, галерея Боргезе, Рим.
  • Скрипаль з чаркою вина, бл.1624 Музей Тіссен-Борнемісса, Мадрид.
    Скрипаль з чаркою вина, бл.1624 Музей Тіссен-Борнемісса, Мадрид.
  • Гонтгорст. Поклоніння пастухів, 1622 р., (Wallraf-Richartz-Museum)
    Гонтгорст. Поклоніння пастухів, 1622 р., (Wallraf-Richartz-Museum)

Полотно «Концерт» з Галереї Боргезе належить до римського періоду творчості Гонтгорста. Місцеві пани зібрались на вечірку. Аби додати веселощів-створили концерт. Зовнішньо шляхетне дозвілля таки перейшло край, і стара прийшла угомонити молодь, що завзято і галасливо співає. Дивує добрячий натюрморт на столі. Він просто здертий з натюрмортів Караваджо, що свідчить про те, що Гонтгорст бачив оригінали генія і вивчав їх.

Інші картини менш залежні від знахідок Караваджо, але Гонтгорст був і залишається послідовником великого майстра.

Побутові сценки

[ред. | ред. код]
  • П'яненький скрипаль, 1623
    П'яненький скрипаль, 1623
  • Концерт (музичний супровід бенкету),1624
    Концерт (музичний супровід бенкету),1624
  • Бенкет блудного сина
    Бенкет блудного сина

Гонтгорст і Матіас Стомер

[ред. | ред. код]

Трагічні події життя чи моральність вчинів людей мало чіпляли Гонтгорста. Він нейтрально малює п'яненького скрипаля чи чоловіка і жінку, що відверто фліртують, граючи на музичних інструментах. Гра жінки на лютні часто передувала домовленості про ціну на секс послугу. Нічна сцена в картині Гонтгорста «У сводні» саме про це — в руці нічного залицяльника кошель з грошима… Показовою є і картина «Бенкет блудного сина». Художник бере легковажний момент — сам бенкет, веселощі на батьківські гроші, за якими будуть бідність і каяття. А ні бідність, а ні каяття Гонтгорста ніяк не приваблювали. Добре намальована картина стала легковажною розповіддю про марнування життя.

  • Худ. Гонтгорст. «У сводні»
    Худ. Гонтгорст. «У сводні»
  • Худ.Стомер. Муций Сцевола спалює власну руку перед загарбником Порсеною, бл. 1640 рр., (Художня галерея Нового Південного Уельсу)
    Худ.Стомер. Муций Сцевола спалює власну руку перед загарбником Порсеною, бл. 1640 рр., (Художня галерея Нового Південного Уельсу)
  • Худ. Стомер. Поклоніння пастухів. бл. 1635-40, Oil (Музей мистецтв Північної Кароліни)
    Худ. Стомер. Поклоніння пастухів. бл. 1635-40, Oil (Музей мистецтв Північної Кароліни)

Деякий час Гонтгорст і Матіас Стомер наче йдуть поряд. У Гонтгорста є картина з художником-читачем вночі (палац Барберіні, Рим), і у Стомера є картина «Юнак читає біля свічки (художник?)». Обидва малювали «Поклоніння пастухів». Але Гонтгорст повернеться в Голландію, де розтренькуватиме талант на офіційні портрети і легковажні картини.

Навпаки, моральність і оцінка вчинків людини хвилюють Стомера. Герої Біблії і герої давньоримської історії — постійні персонажі його картин. Про захисника Риму Сцеволу він намалює декілька картин, уславивши самопожертву і здатність на подвиг. Матіас Стомер назавжди залишиться в Італії, покине Рим і оселиться в південній частині країни, де не буде писати легковажних картин. І кане в безвість, попри могутній талант і можливість стати уславленим не менше Гонтгорста.

Країни світу, де зберігають твори Гонтгорста

[ред. | ред. код]
Жінка з гитарою, Львівська національна галерея мистецтв

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://mba.rennes.fr/fr/le-musee/les-incontournables-du-musee/fiche/gerrit-van-honthorst-le-reniement-de-saint-pierre-25
  2. ↑ Schmidt W. A. Bloemaert, Abraham // Allgemeine Deutsche Biographie — L: 1875. — Vol. 2. — S. 713–714.
  3. ↑ Honthorst Brothers
  4. ↑ http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aee05c0284355b8b4e93
  5. ↑ а б в online image library Nederlands Fotomuseum
  6. ↑ NMVW-collection website
  7. ↑ Portret van kapitein Gerhard Ver Huell
  8. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/van-honthorst-gerrit-1
  9. ↑ Portretfoto "Henriette Fransisca van Hohenzollern - Hechingen" op papier naar een portret van G. van Honthorst, 1649
  10. ↑ а б Portret van Maria van Oranje
  11. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  12. ↑ Portret, olieverf op paneel, voorstellende Philips Theodoor van Waldeck (1614-1645), anoniem, naar Gerrit van Honthorst, 1647
  13. ↑ Portret van prins Willem II
  14. ↑ Amalia van Solms (1602-1675) — 1643.
  15. ↑ Prins Willem II en zijn zusjes Louise Henriette en Henriette Amalia in een exotisch landschap met een hoorn des overvloeds en een luipaard — 1629.
  16. ↑ Deel van de triomfstoet met Amalia van Solms met haar dochters als toeschouwers van de triomf
  17. ↑ Portret van Amalia van Solms — 1632.
  18. ↑ колекція Бойманса онлайн — 2010.
  19. ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO1294_III

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Caravaggio and His Followers, Aurora Art POublishers, 1975 (англ)
  • Всеобщая история искусств, Т 4,М, 1963 (рос)
  • Краткая художественная энциклопедия. Искусство стран и народов мира, Т 3,М,1971 (рос)
  • Кузнецов Ю. И." Голландская живопись 17-18 веков в Эрмитаже", Л, «Аврора», 1979 (рос)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Герріт_ван_Гонтгорст&oldid=43170882