Гімнографія

Гімнографія — загальна назва поетичних творів, пов'язаних з християнським богослужінням. Відповідно до ролі у церковній відправі і особливостей художньої структури виділяють літургічні гімни, тропарі, кондаки, ікоси, стихири, ірмоси, а також складніші жанри — канони й акафісти.

Жанри

У канонах прославлялися святі, вони є своєрідним роздумом над змістом релігійного свята чи діяльності ідеального героя. Композиція канону суворо визначена, він складається з певної кількості пісень: 8–9 (повний канон) чи 2–4 (дво-, три-, чотирипіснець).

Акафісти — багатострофні гімни на честь Ісуса Христа, Богородиці, інших святих (див.: Акафіст).

Ірмоси — композиційний елемент канону, короткий поетичний текст, який вміщується на початку кожної пісні перед першим тропарем, виступає образною моделлю для тропарів кожної пісні.

Тропарі — короткий приспів для окремих місць літургійного співу. Вони вводилися як музично-поетичний коментар Святого Письма.

Ці жанри використали досвід близькосхідної та античної поезії. Широко використовуються в них синтаксичний паралелізм, анафора, акростихи.

Історія

Історія слов'янської гімнографії починається з перекладів, здійснених Кирилом і Мефодієм у другій половині IX ст. Твори гімнографії входили до різного типу збірників: тріодей, міней, октоїха, часослова, требника, молитвословів. Антологією гімнографії можна вважати і «Богогласник» (Почаїв, 1790). Поетика і стиль гімнографії помітно вплинули на інші жанри давнього українського письменства.

Джерела

• Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007

Посилання

• Гімнографія // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 460-461.
• Гімнографія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 226-227.
• Гімнографія // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 122. — 634 с.