Таїнство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Свята Вечеря, перше таїнство євхаристії (причастя), встановлене Ісусом Христом. Картина Хуана де Хуанеса. 16 ст. Мадрид.

Та́їнство (др.-гр.μυστήριον, лат. sacramentum) — в Христовій Церкві священнодія, через яку невидимо діє на людину благодать Святого Духа, а також духовні наслідки (плоди) цієї дії для людини.[1][2]

Погляди щодо розуміння та кількості таїнств відрізняються в різних християнських конфесіях і традиціях. Таїнства так чи інакше пов'язані з різними подіями священної історії і, на відміну від інших церковних обрядів, у тій чи іншій формі присутні вже у Новому Заповіті, хоча безпосередньо Христова заповідь стосується лише хрещення (Мф 28:20) та євхаристії (1Кор 11:24-25).

Офіційно сім святих таїнств були признані в Католицькій Церкві на Соборі в Ліоні в 1274 році. Католицька Церква і Православна визнають сім святих таїнств[3]:

Лютерани признають лише хрещення і причастя (іноді також сповідь); англікани — хрещення, причастя і шлюб. Баптисти та інші євангельські християни на території України під впливом православного контексту виявляють тенденцію до більш широкого списку таїнств[4]. Більшість протестантів, як і церкви апостольської традиції, вважають таїнства засобами отримання Божої благодаті, але існують певні богословські розбіжності.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Таинство // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 19071909. (рос.)
  2. Таинство // Полный православный богословский энциклопедический словарь. CD-версия: «Богословская энциклопедия». — М.: Directmedia Publishing. — 2005. — С. 8756.
  3. Свт. Тихон Задонський, Учения и наставления. Должность священническая о семи святых Таинствах
  4. История Евангельских христиан-баптистов в СССР. М., 1989. — Гл. 16. Обзор вероучений евангельско-баптистского братства. С. 447
    Константин Прохоров. «Семь таинств» русских баптистов. // Богословские размышления / Theological Reflections, 2014. Вып. № 15. С. 142—160. Також у монографії: Константин Прохоров. Русский баптизм и православие. М., 2016. С. 161—183. ISBN 978-5-89647-362-6

Література[ред. | ред. код]