Епіклеза (літургія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Це стаття про елемент християнської літургії. Про епітет богів див. Епіклеса.

Епіклеза, епіклесис (лат. epiclesis, грец. ἐπίκλησις — закликання) — частина анафори християнської літургії, присутня в більшості історичних літургій, як західних, так і східних.

Особливості[ред.ред. код]

Суть епіклези полягає в молитві Богові про сутнісне перетворення хліба й вина в Тіло і Кров Христові. При цьому варіанти тексту епіклези в різних обрядах дуже різняться. Епіклези поділяються на нисхідні і висхідні. В нисхідних епіклезах молитва містить прошення про сходження Святого Духа на Дари та їх освячення. У висхідних епіклезах молитва звернена до Бога-Отця або Святої Трійці і містить прохання про прийняття Дарів у жертву, підкреслюючи жертвенний момент Євхаристії[1]. Висхідну епіклезу називають також імпліцитною, оскільки відкритого закликання до дії Святого Духа на Дари в ній немає, воно лише мається на увазі.

Нисхідна епіклеза характерна для візантійського і вірменського обряду, висхідна — для західних літургійних обрядів і окремих східних анафор.

Примітки[ред.ред. код]

  1. В. Алымов. Лекции по исторической литургике. Восходящий эпиклесис и его генезис.

Література[ред.ред. код]

  • Кунцлер, Михаэль. Литургия Церкви = Die Liturgie der Kirche. — Христианская Россия, 2001. — Т. 2. — ISBN 5-94270-013-3.
  • М. Арранц. Евхаристия Востока и Запада. // М., 1999
  • Успенский Н. Д. Анафора (Опыт историко-литургического анализа). //Богословские Труды, № 13, М., 1975

Посилання[ред.ред. код]