Джон Пілджер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джон Пілджер
англ. John Pilger
Народився 9 жовтня 1939(1939-10-09)[3][4][5]
Сідней, Австралія[3]
Помер 30 грудня 2023(2023-12-30)[1][2] (84 роки)
Лондон, Велика Британія[6]
·пневмосклероз
Країна  Австралія
Діяльність військовий кореспондент, письменник, режисер, журналіст, кінорежисер, сценарист, поширювач теорій змов, автор(ка), кінематографіст
Галузь міжнародні відносини[7], зовнішня політика[7] і журналістика[7]
Alma mater вища школа Сіднею, Австраліяd[2]
Знання мов англійська
Діти (2[2]) Zoe Pilgerd
Нагороди
IMDb ID 0683400
Сайт johnpilger.com

Джон Річард Пілджер (англ. John Richard Pilger, 9 жовтня 1939, Сідней, Австралія — 30 грудня 2023, Лондон) — австралійський кінорежисер, сценарист, журналіст і громадський діяч. Отримав величезну популярність своїми репортажами та документальними зйомками з різних гарячих точок планети: В'єтнаму, Камбоджі, Нікарагуа, Східного Тимору, Єгипту, Індії, Бангладеш, Біафри. Двічі ставав журналістом року у Великій Британії.

Комуніст[джерело?]. Активно підтримував путінський режим, Україну вважав нацистською державою, що займається геноцидом російськомовних.[8]

Біографія[ред. | ред. код]

Джон Пілджер народився в 1939 р в Бонді, передмісті Сіднея (Австралія). У сім'ї було німецьке, ірландське та англійське коріння. Брат Грехем (1932-2017) був активістом за права людей з обмеженими можливостями і радником лейбористського уряду Гофа Вітлема.

Під час навчання в Сіднейській старшій школі для хлопчиків (Sydney Boys High School) брав участь в редакції шкільної газети «Messenger». З 1958 року став працювати кур'єром, а потім репортером в «Sydney Sun», а на початку 1960-х років влаштувався на роботу в англійську газету «Daily Mirror». Став одним з провідних репортерів цієї газети, спеціалістом із соціальних питань. Відтоді він живе в Англії.

Був військовим кореспондентом у В'єтнамі, Камбоджі, Єгипті, Індії, Бангладеш, Біафрі. Зняв десятки документальних фільмів, які завжди опинялися в центрі уваги, іноді першими доносили до широкого загалу відомості про трагічні події, в той час, коли офіційні ЗМІ зберігали повне мовчання. Навіть був свідком вбивства Роберта Ф. Кеннеді 5 червня 1968 року.

Документалістика[ред. | ред. код]

Свій перший документальний фільм «Тихий бунт» (The Quiet Mutiny) Пілджер зняв в 1970 році у військовому таборі Снафф, вивчаючи психологічний стан військовослужбовців США у В'єтнамській війні .

Разом з двома колегами, Девідом Мунро і фотокореспондентом Еріком Пайпером, відвідав Камбоджу після повалення режиму « червоних кхмерів » у 1979 році. Піджер, який називав Пол Пота «азійським Гітлером», потрапив до списків осіб, які підлягали знищенню з боку «червоних кхмерів», але завдяки пильності знімальної групи ніхто не постраждав. Результатом цієї роботи стала серія ексклюзивних газетних репортажів і документальна стрічка «Нульовий рік: Тиха смерть в Камбоджі» (Year Zero: the Silent Death of Cambodia) про наслідки полпотівського геноциду і про гуманітарну катастрофу в країні. Фільм допоміг зібрати близько 45 млн доларів благодійних внесків, які стали одним із перших випадків гуманітарної допомоги камбоджійському народу. Пілджер і Мунро згодом зняли ще чотири фільми про Камбоджі.

Продовженням теми геноциду став фільм Пілджера 1993 року «Смерть нації: Тиморська змова» (Death of a Nation: The Timor Conspiracy). В ньому розповідається про злочини індонезійської армії, скоєні під час розпочатої у 1975 році окупації Східного Тимору. Фільм привернув увагу світової громадськості до визвольної боротьби тиморців за свою незалежність, якої вони досягли до кінця десятиліття. Коли «Смерть нації» був показаний в Австралії, Міністр закордонних справ Гарет Еванс після виходу фільму в Австралії (роль якої в підтримці індонезійської окупації також була освітлена) вкрай негативно відгукнувся про нього, заявивши, що Пілджер надає «спотворений сенсаціоналізм упереміш з лицемірством».

Пілджер різко критикував політику уряду по відношенню до австралійських аборигенів в своїх книгах і декількох фільмах, наприклад, «Секретна країна: Корінні австралійці завдають удару у відповідь» (The Secret Country: The First Australians Fight Back, 1985) і «Ласкаво просимо до Австралії» ( Welcome to Australia, 1999). Фільм 2004 року «Викрадаючи націю» (Stealing a Nation) оповідає про долю корінних жителів архіпелагу Чагос, яких в 1960-1970-і роки британська влада в змові з американськими чиновниками, виплативши мізерну компенсацію поселили, виселили з рідних островів, в нетрі Маврикія - з метою розчистити плацдарм для великої американської військової бази на острові Дієго-Гарсія, звідки авіація США могла бомбити Афганістан та Ірак. Хоча Верховний суд Великої Британії ухвалив, що виселення було незаконним і жителі острова мають право повернутися, а Міжнародний суд ООН назвав цю депортацію «злочином проти людяності», уряд Великої Британії заборонив жителям архіпелагу коли-небудь повернутися додому.

У своєму першому фільмі, випущеному в кінотеатрах — «Війна з демократією» (The War on Democracy, 2007) — Пілджер досліджує історію і сучасність втручання Вашингтона в справи країн Латинської Америки, включаючи військові інтервенції і перевороти, і роль втручання США у внутрішню політику Венесуели, Болівії, Чилі. У стрічці показується як таємно, а часом і нахабно відкрито, ЦРУ проводило операції зі зміни народних правителів країн регіону, неугодних США. Зокрема, показана роль США і ЦРУ в поваленні демократично обраного лівого уряду Сальвадора Альєнде в Чилі в 1973 році і встановленні військової диктатури генерала Аугусто Піночета. Фільм також зупиняється на ролі Школи Америк, в якій США готували військові кадри для латиноамериканських армій, включаючи майбутніх диктаторів і їх пособників в порушенні прав людини. Описана і невдала спроба повалення президента Венесуели Уго Чавеса в 2002 році, зупинена народної мобілізацією прихильників останнього.

Погляди[ред. | ред. код]

Ще з початку своєї діяльності, коли йому довелося вести репортажі з полів В'єтнамської війни, Пілджер є послідовним і непримиренним противником багатьох аспектів політики держав Заходу, особливо США. Виступав як один з найбільш різких критиків політики Джорджа Буша і Тоні Блера (війна в Іраку і не тільки). Також критично ставився до Барака Обами, вважаючи, що його мета — закріпити роль США як світового головоріза.

З числа світових лідерів підтримував президента Венесуели Уго Чавеса.

Підтримка Росії[ред. | ред. код]

У травні 2014 року Пілджер опублікував статтю в The Guardian, давши наступну оцінку Євромайдану та Революції Гідності:[9]

Вперше з часів правління Рейгана США погрожують втягнути світ у війну. Оскільки Східна Європа та Балкани тепер є військовими форпостами НАТО, останню «буферну державу», що межує з Росією – Україну – розривають на частини фашистські сили, звільнені США та ЄС. Ми на заході зараз підтримуємо неонацистів у країні, де українські нацисти підтримали Гітлера.

У вересні 2022 року, ретвітнув цю статтю на своєму акаунті, щоб нагадати про свої погляди. Також додав «Я написав це для Guardian у 2014 році, коли хунта перевороту в Києві оголосила війну своєму російськомовному населенню на Донбасі.»[10]

Російська анексія Криму та агресія на сході України були прокоментовані ним так:[9]

Організувавши державний переворот у лютому проти демократично обраного уряду в Києві, заплановане Вашингтоном захоплення історичної, законної військово-морської бази Росії в Криму провалилося. Росіяни захищалися, як вони робили проти кожної загрози та вторгнення із заходу протягом майже століття.

Але військове оточення НАТО прискорилося разом із організованими США нападами на етнічних росіян в Україні. Якщо Путіна вдасться спровокувати прийти їм на допомогу, його заздалегідь визначена роль «ізгоя» виправдає керовану НАТО партизанську війну, яка, ймовірно, перекинеться на саму Росію.

Повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році висвітлювалося у схожому стилі:[11]

Російське вторгнення в Україну відбувається не за графіком, як стверджують його англо-американські пропагандисти, чия пропаганда привласнила цю новину. У 2022 році інакомислення є справжнім ворогом у «демократіях».

—17 лютого 2022

Як НАТО поставило світ на порозі Третьої світової війни. Прочитайте це і зрозумійте різницю між сприйняттям і фактами:

—23 вересня 2022 року (у відгуку про статтю засудженого педофіла Скотта Ріттера)[12]

Україна, згідно з Пілджером, нацистська держава, єдиною метою якої є знищення російськомовних.[13]

Україна — єдина в Європі країна, яка відкрито заповнена неонацистами, тоді як Британія готує заражену неонацистами Національну гвардію України.

Визнання[ред. | ред. код]

Неодноразово отримував премії з журналістики і за захист прав людини.

Двічі визнавався кращим журналістом року у Великій Британії. Його документальні фільми отримували академічні нагороди у Великій Британії, США, Австралії та інших країнах. Остання з них — Сіднейська премія миру (2009 рік). Почесний доктор наук декількох університетів (Стаффордшир, Дубліна та ін.).

Гарольд Пінтер (Harold Pinter), Нобелівський лауреат з літератури за 2005 рік, зазначив: «Джон Пілджер безстрашний. Він витягує істину, строго дотримуючись фактів, і передає її нам. Я знімаю перед ним капелюха».

Фільмографія[ред. | ред. код]

Автор кількох документальних фільмів:

  • «Немодна трагедія»
  • «Нульовий рік: тиха смерть Камбоджі»
  • «Нікарагуа - право народу на виживання»
  • «Руйнуючи мовчання: Правда і брехня у війні з терором»
  • «Війна з демократією»
  • «Війна, яку Ви не бачите»

Статті[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Den kjente australske journalisten John Pilger er død — Dagsavisen, 2023.
  2. ↑ а б в г Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  3. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #129030554 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ Filmportal.de — 2005.
  5. ↑ Discogs — 2000.
  6. ↑ John Pilger: Campaigning Australian journalist dies — BBC Online, 2023.
  7. ↑ а б в Czech National Authority Database
  8. ↑ Victim Putin is surrounded by the evil West in the bizarre world of John Pilger.
  9. ↑ а б In Ukraine, the US is dragging us towards war with Russia.
  10. ↑ I wrote this for the Guardian in 2014 when the coup junta in Kiev declared war on its Russian-speaking population in the Donbass.
  11. ↑ The Russian invasion of Ukraine is not running to schedule according to its Anglo-American promoters, whose propaganda has appropriated the news. In 2022, dissent is the true enemy in 'democracies'. Read on ...
  12. ↑ How NATO has brought the world to the brink of WW3. Read this and understand the difference between perception and facts:.
  13. ↑ Victim Putin is surrounded by the evil West in the bizarre world of John Pilger.
Twitter (англ.)
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джон_Пілджер&oldid=41409203