Енстатит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Енстатит
Загальні відомості
Статус IMAзатверджений (А)[d][1]
IMA-номерIMA1988 s.p.
АбревіатураEn[2]
Хімічна формулаMgSiO₃
Клас мінералусилікати
Nickel-Strunz 109.DA.05[3]
Dana 865.1.2.1
Ідентифікація
Колірбілий, сірий, жовтуватий, коричнюватий, зеленуватий
Сингоніяромбічна
Просторова групакристалографічна група 61d[4]
Спайністьхороша по призмі під кутом 90°
Твердість5,5
Блискскляний
Колір рисисірий
Густина3,2—3,5
Інші характеристики
Названо на честьсупротивник[d] (давньогрецька мова)[5]
CMNS: Енстатит у Вікісховищі

Енстати́т (рос. энстатит; англ. enstatite; нім. Enstatit m) — породотвірний мінерал сімейства піроксенів. Силікат ланцюжкової будови.

Етимологія та історія

[ред. | ред. код]

Назва походить від грецького enstates — противник, супротивник, що пов'язано з його тугоплавкістю.

Вперше мінерал був описаний і названий у 1855 році Густавом Адольфом Кенготтом (Gustav Adolf Kenngott, 1818—1897). Типовою місцевістю вважається гора Ждяр біля Руди-над-Моравою (нім. Eisenberg an der March) у Чехії, оскільки звідти походить матеріал для хімічного аналізу.

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Хімічна формула: Mg2[Si2O6]. Склад у %: MgO — 39,97; SiO2 — 60,03.

Е. часто містить домішки Fe2O3 (до 1,5 %), Cr2О3 (до 0,5 %), TiO2 (до 0,2 %), MnO (до 0,4 %), CaO (до 2 %), іноді NiO (до 0,07 %), Al2O3 (0,7-2,7 %).

Сингонія ромбічна.

Форми виділення — масивні зернисті або пластинчаті агрегати; кристали рідкісні.

Колір білий, сірий, жовтуватий, коричнюватий, зеленуватий. Непрозорий. Блиск скляний.

Спайність хороша по призмі під кутом бл. 88°.

Твердість 5,5. Густина 3,2—3,5. Крихкий.

Поліморфізм і серія: диморфний з кліноенстатитом; утворює ряд з феросилітом.

Походження енстатиту магматичне, рідше метаморфічне.

Типовий мінерал багатих на магній основних магматичних порід. Зустрічається також у кристалічних сланцях і деяких хондритових, ахондритових і кам’янисто-залізних метеоритах. Присутній у піроксенітах, перидотитах і дунітах; як включення в лужному олівіні, базальті і кімберліті; у вулканітах.

Асоціація: олівін, флогопіт, клінопіроксен, діопсид, шпінель, піроп.

Розповсюдження: гора Ждяр біля Руди-над-Моравою, Чехія; район Телемарк, Норвегія; графство Корнуолл, Англія; провінція Коннахт, Ірландія; Купферберга, Баварія та вулкан Беллерберг, два км на північ від Маєна, район Айфель, Німеччина; Краубаті, Штирія, Австрія; регіон Мбея, Танзанія; Лягобонг, Лесото; у США в штатах Північна Кароліна, Техас, Пенсільванія; район Ембіліпітуя, Шрі-Ланка.

В Україні знахідки ентатиту є в Чернігівській, Донецькій, Миколаївській, Тернопільській, Закарпатській областях[6]

Беззалізистий енстатит знайшов практичне застосування як багатофункціональний діелектрик.

Різновиди

[ред. | ред. код]

Розрізняють:

  • енстатит-авгіт (моноклінний піроксен, проміжний за складом між авгітом і енстатитом);
  • енстатит-гіперстен (мінеральний вид ромбічних піроксенів ланцюжкової будови — (Mg, Fe)2[Si2O6]; склад і властивості змінюються від магніїстого (енстатит) до залізистого (гіперстен) різновидів);
  • енстатит-діопсид (діопсид магніїстий);
  • енстатит залізний (гіперстен);
  • енстатит-феросиліт (мінеральний вид змінного складу — (Mg, Fe2+)[Si2O6], склад і властивості якого змінюються від крайнього магніїстого члену естатиту — Mg2[Si2O6] до крайнього залізистого члену феросиліту — (Fe+2)2[Si2O6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2009) — 2009.
  4. mineralienatlas.de
  5. Handbook of MineralogyMineralogical Society of America.
  6. Enstatite from Ukraine. Архів оригіналу за 11 червня 2022. Процитовано 11 червня 2022.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]