Жмудини

	Жмудини
Рідна мова	Жмудська мова
Країна	Литва
Кількість населення	500 000 осіб

Жмудини (жемайти, жмудь; жмуд. Žemaitē , лит. Žemaičiai) — етнічна група в складі литовців на заході Литви, населення історичної області Жемайтія. Зберігається жемайтське наріччя литовської мови (іноді розглядається як окрема мова)^[1], на сході Жемайтії говорять західноаукштайтським діалектом. Однак більша частина жмудинів говорить літературною литовською мовою. Віруючі здебільшого — католики, на південному заході є також лютерани^[2].

Історія[ред. | ред. код]

Предки жмудинів, за археологічними даними, у V столітті населяли басейн р. Швентої. Потім плем'я жмудь просунулася на захід до жемайтської височини у верхів'ях річок Дубіса і Юра (археологічна культура ґрунтових могильників Центральної Литви V—VI століть). З XIII століття відстоювали незалежність у боротьбі з Тевтонським орденом, а в 1422 році остаточно увійшли до складу Великого князівства Литовського, утворивши там жмудське староство. До XV—XVI століть асимілювали південних земгалів і південних куршів Західної Литви. Жемайти останніми з європейських народів були навернені в християнство (XV століття). У XIX столітті Жемайтія стала центром литовського культурного відродження. Жмудською мовою були видані кілька літературних творів. У першій половині XX століття була створена окрема писемність на латинській основі.

Культура[ред. | ред. код]

Для традиційного господарства Жемайтії характерний розвиток товарного льонарства і тваринництва; з 16 ст. відомі коні малорослої жемайтської породи.

Жемайтський будинок (троб) — низька споруда, обшита вертикальними дошками, з солом'яним дахом; в обох поздовжніх стінах знаходяться входи в сіни з вогнищем — каміном з димоходом (камінас), опалювачем примикають з обох сторін до сіней житлові кімнати. Жемайтські кладовища відрізняються різьбленими дерев'яними надгробками зі скульптурами святих.