Жмудське князівство

Карта литовських князівств.

Герб Жемантії

Жмудське князівство, або Жемайтійське князівство (лат. Ducatus Samogitiae; лит. Žemaičių seniūnija, пол. Księstwo żmudzkie) — у 1219—1795 роках балтське удільне князівство на території Жмуді (Жемайтії). Розташовувалося у північно-західній частині сучасної Литви. Прилягала до Балтійського моря. Відоме з 1219 року. Входило до складу Великого князівства Литовського. Основне населення — жмудини. У 1419-1441 рр. існувало в формі Жмудського староства. Великий князь литовський мав одночасно й титул князя жмудського; фактичним правителем провінції, призначеним з волі великого князя, був головний жмудський староста. На півночі межувало Курляндією, на заході — з Прусією, на сході й півдні — з власне Литвою. Після закінчення Лівонської війни і до 1795 року, кордони Жемайтійського князівства були чітко визначені й не змінювались. Перестало існувати після захоплення Російською імперією. Сьогодні Жемайтія є одним з кількох етнографічних регіонів і не визначена як окрема адміністративна одиниця.

Князі

• Вікінт

Див. також

• Жемайтія

Література

• Э. Гудавичюс. История Литвы. Т.1: С древнейших времен до 1569 года. М., 2005. — с.236 (рос.)