Журналістське розслідування
Журналі́стське розслі́дування — ексклюзивний журналістський матеріал на важливу тему, яка може мати широкий суспільний резонанс, при цьому існують особи або структури, які намагаються приховати інформацію стосовно цієї теми.
Журналістське розслідування полягає у здобуванні і використанні незалежних джерел інформації, а також використанні методів, аналогічних тим, які використовуються установами з слідчими повноваженнями.
Публікації матеріалу передує ретельна перевірка. Здійснюючи розслідування, журналісти мають дотримуватися етичних принципі та норм журналістики — гуманізму, правдивості й об'єктивності.
Писати потрібно тільки правду, не допускати неточностей і помилок під час дослідження та «розслідування» подій, ситуацій, конфліктів, явищ, — використовуючи при цьому дозволені суспільною мораллю і чинним законодавством методи і засоби отримання та поширення інформації.
Д. Рендал у книзі Універсальний журналіст наводить три функціональні особливості, які відрізняють журналістське розслідування від інших жанрів:
- Проведення первинного розслідування, наслідком якого є встановлення таких взаємозв'язків у матеріалі, яких перед тим ніхто не помічав.
- З'ясування того факту, що обрана тема, за певними припущеннями, може бути пов'язана із сумнівними справами або недбалістю, але доказів ще немає. Але якщо тема важлива для читачів, за неї варто братися.
- Журналістське розслідування розпочинається там, де закінчується повсякденна робота. Отримання інформації, в розголошенні якої хтось не зацікавлений, але яка становить громадський інтерес, — ось його мета.[1]
Слід пам'ятати, що журналістське розслідування неминуче тягне за собою певні ризики і небезпеки. Зокрема до найбільш резонансних належать справи Ґ. Ґонгадзе та І. Александрова, які загинули, виконуючи свої професійні обов'язки.
У журналістському дослідженні зазвичай використовують такі методи:
- спостереження;
- опитування аудиторії та визначення загальної обізнаності у проблемі;
- вивчення документів та листування;
- порівняльний аналіз;
- узагальнення;
- синтез тощо.[2]
Жак Мурікан, який є французьким критиком і теоретиком журналістики вважає, що:
|
Розслідування — це полювання на факти, які дозволяють читачеві зрозуміти те, що він має зрозуміти.[3] | 
|
Жак Мурікан виділяє такі форми розслідувань:
- розслідування навколо події;
- розслідування навколо пригод;
- розслідування журнального типу;
- дослідницькі розслідування;
- розслідування-портрет;
- розслідування-документ або есе.[3]
- «Державний переворот» (1996), автор: В. Карпенко;
- «Кучма, який живе в ілюзіях» (1999-2000), автор: Г. Гонгадзе;
- «Перевертні» (2002), газета «Сьогодні»;
- «Син Бога» (2005), автор: С. Лещенко;[4]
- «Найкращий дім» (2008–2009), газета «Сьогодні»;
- «Вишка для Бойка» (2011), автори: Ю. Ніколов, О. Шалайський;[5]
- «Таємниці „Межигір'я“. Розкіш султана» (2011), автор: С. Лещенко[6]
- «Вбивство Павла» (2017), автори: Анна Бабінець, Дмитро Гнап, Олена Логінова[7]
- Фільм-розслідування «Я — бот» (2019), автори: Євгенія Моторевська, Дмитро Реплянчук, Василь Бідун.[8]
- ↑ Підручники. Журналістське розслідування. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 19 травня 2019.
- ↑ Бібліотека Інституту журналістики. Нікітіна Н. В. Специфіка журналістського розслідування: основи жанру й методу. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
- ↑ а б Мурикан Ж. Журналистское расследование. — К., 2001. — 74 с. (рос.)
- ↑ Українська правда. Андрій Ющенко, син Бога?. Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
- ↑ DW. Політика й суспільство. Україна. Чому у справі про "вишки Бойка" не фігурує сам Юрій Бойко?. Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
- ↑ Телекритика. 8 журналістських розслідувань, які вплинули на історію незалежної України. Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
- ↑ Вбивство Павла. Slidstvo.info (укр.). Процитовано 7 жовтня 2019.
- ↑ «Я — бот». Slidstvo.info (укр.). Процитовано 7 жовтня 2019.
- Посібник з журналістських розслідувань. Теорія та практика / Беата Бєль, Олександр Бурмагін, Томаш Патора, Олег Хоменок. — К., 2013. — 190 с.
- Бібліотека Інституту журналістики. Нікітіна Н. В. Специфіка журналістського розслідування: основи жанру й методу. [Архівовано 19 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Журналістське розслідування: [посібник] / Ін-т масової інформації. — К. : [Інститут масової інформації], 2006. — 127 с.
- Мурикан Ж. Журналистское расследование. — К., 2001. — 74 с. (рос.)
- Вальраф Г. Репортер обвиняет. — М., 1988. — 397 с. (рос.)
- Уиллмен Дж. Журналистское расследование. — М., 1998. — С. 10—12. (рос.)
- Глушко О. Журналістське розслідування: Історія, теорія, практика: навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. — К. : Арістей, 2006. — 144 с.
- Здоровега В. Пошуки істини, утвердження переконань. — Львів, 1975. — С. 14—23.
- StudFilesТертычный А. Расследовательская журналистика: учеб. пособ. для вузов. — М. : Аспект Пресс, 2002. — 384 с. [Архівовано 11 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Підручники. Етичні засади роботи журналіста: західний досвід. — К., 2002. — С. 95. [Архівовано 23 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Саруханов В. Азбука телевиденья. — М. : Аспект Пресс, 2003. — 222 с. [Архівовано 16 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ворошилов В. Журналистика: учебник. — 4-е изд. — С.Пб. : Изд-во Михайлова В. А., 2002. — 656 с. [Архівовано 11 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Investigative Reporters and Editors, Inc. [Архівовано 25 грудня 2005 у Wayback Machine.] (англ.)
|
Це незавершена стаття про журналістику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |