Гонзо-журналістика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Кулак гонзо» з двома великими пальцями, що тримає бутон пейоту, було використано у кампанії Гантера Томпсона 1970 року за шерифа у Аспені, штат Колорадо. Він став символом Томпсона і гонзо-журналістики в цілому.

Гонзо-журналістика (англ. Gonzo — божевільний, навіжений) — напрямок у журналістиці, що полягає у суб'єктивному, агресивному стилі оповіді з використанням ненормативної лексики, сарказму, перебільшення. Ведеться від першої особи. Репортер виступає учасником подій і описує власні відчуття та емоції, дає оцінки тому, що відбувається.[1]

Гонзо-журналістика є відгалуженням так званої нової журналістики. Руху 1960-х, фундаторами якого були такі письменники як Гантер Томпсон, Том Вульф, Трумен Капоте, Лестер Бенгс і Джорджем Плімптон.

Походження терміну[ред.ред. код]

Термін «гонзо» вперше був ужитий редактором журналу The Boston Globe Біллом Кардосо 1970 року в рецензії на статтю Хантера Томпсона «Дербі в Кентуккі: занепадницько і розпусно» (англ. The Kentucky Derby Is Decadent and Depraved), в якій промайнула фраза: «Це чистий гонзо-журналізм». Пізніше Кардосо пояснював, що запозичив це слово з ірландського сленгу і воно означає останнього, хто стоїть на ногах після п'янки. Також редактор казав, що коріння слова «гонзо» — виходять з французького «gonzeaux», що в дослівному перекладі означає «сяючий шлях». А в біографії Томпсона згадується, що слово «гонзо» було взято з назви пісні нью-орлеанського джазового музиканта Джеймса Букера.[2]

За задумом, «Дербі в Кентуккі» мала бути звичайним репортажем з кінних перегонів. Проте, на іподромі Томпсона вразила публіка цього дійства — самі лиш п'яниці, які постійно матюкалися. Він зробив репортажні замальовки побаченого, щедро приправивши текст власними їдкими зауваженнями і уривками з підслуханих балачок. Вчасно дописати статтю він не встигав, тому надіслав редактору просто нотатки із записника. А той їх так і опублікував, чим викликав суспільний резонанс.

Особливості стилю[ред.ред. код]

Не подї творять репортера, а репортер — події. — Хантер Томпсон

Гонзо — це переважно репортаж навіть з тих подій, з яких для класичного репортажу нічого взяти не можна було б. У центрі подій знаходиться автор, він не просто веде оповідь, але й є її головним героєм. Його завдання не комплексний опис самої події, а передача того, які емоції вона викликає, як почуваються її учасники. Тому гонзо-матеріалам притаманна надзвичайна емоційність і суб'єктивність.

Структура тексту довільна, вона може не відповідати жодним правилам чи канонам, прийнятим у журналістиці. Переказ подій часто є сумбурним, заплутаним і мозаїчним.

Символ гонзо-журналістики[ред.ред. код]

Символом гонзо-журналістики є шестипалий кулак, в якому затиснуто квітку пейота — кактуса, в якого виготовляють психотропту речовину мескалін. Кулак переходить у меч, гарда якого є словом «гонзо». Цей знак розробив сам Хантер Томпсон і він символізував вільну літературу і розпутний спосіб життя.

Романи у стилі гонзо[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Журналістика Це незавершена стаття про журналістику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.