Квінт Мінуцій Ферм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квінт Мінуцій Ферм
Народивсяневідомо
Стародавній Рим
Помер188 до н. е.
Фракія
·вбито
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьполітик, державний та військовий діяч
Знання мовлатина
Посадаконсул
Термін193 рік до н. е.
ПопередникТиберій Семпроній Лонг
НаступникГней Доміцій Агенобарб
РідМінуції
БатькоАвл Мінуцій Ферм
Матиневідомо
ДітиQuintus Minuciusd і Lucius Minucius Thermusd
Нагороди

Квінт Мінуцій Ферм (лат. Quintus Minucius Thermus; ? — 188 до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 193 року до н. е.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з впливового плебейського роду Мінуціїв. Кар'єру розпочав під час Другої Пунічної війни. У 202 році до н. е. став військовим трибуном. Узяв участь в африканській кампанії під орудою Публія Корнелія Сципіона. Звитяжно бився при Замі, захищаючи лівих фланг.

У 201 році до н. е. обрано народним трибуном. На цій посаді домігся прийняття рішення щодо продовження повноважень Сципіона в Африці. У 198 році до н. е. його обрано курульним еділом. У 197 році до н. е. призначено до колегії тріумвірів щодо облаштування колоній у Кампанії (Путеоли, Волтурн, Літерн, Салерн, Буксент).

У 196 році до н. е. обрано претором. Як провінцію отримав Ближню Іспанію. Тут здобув перемогу над повсталими іберійськими племенами бударами й бесадінами при Турді, за що отримав від римського сенату право на тріумф. У 194 році до н. е. знову приєднався до тріумвірів, що займалися облаштування колоній у Кампанії.

У 193 році до н. е. обрано консулом разом з Луцієм Корнелієм Мерулою. У 192–190 роках до н. е. як проконсул керував Лігурією, де придушив повстання племен. За це знову отримав право на тріумф.

З 189 до 188 року до н. е. входив до сенатської комісії, яка займалася укладанням миру з Антіохом III, царем Сирії. На зворотньому путі у 188 році до н. е. Мінуція було вбито розбійниками у Фракії.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Friedrich Münzer: Minucius 65). // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band XV,2, Stuttgart 1932, Sp. 1967–1971. (нім.)