Кошилівці
| село Кошилівці | |
|---|---|
_%D0%9A%D0%BE%D1%88%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%86%D1%96.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Заліщицький район |
| Тер. громада | Товстенська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060370100015776 |
| Облікова картка | Кошилівці |
| Основні дані | |
| Засноване | 1428 |
| Населення | 618 |
| Територія | 19.540 км² |
| Густота населення | 31.63 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48612 |
| Телефонний код | +380 3554 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°52′13″ пн. ш. 25°34′45″ сх. д. / 48.87028° пн. ш. 25.57917° сх. д. |
| Водойми | Джурин |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48630, Україна, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Товсте, вул. Українська, буд. 84 |
| Карта | |
  Кошилівці | |
 Кошилівці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Коши́лівці — село в Україні, у Товстенській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Товстенської селищної громади.[1]
Розташоване на річці Джурин, в центрі району.
Саме тут 1870 року були проведені перші археологічні розкопки на території Східної Галичини, які дали поштовх до вивчення трипільської культури в цих краях. Були знайдені сліди поселення часів трипільської культури і кераміка тієї епохи. Також розкопки проводили Раймунд Фрідріх Кайндль (1906), Карел Гадачек (1908-12), Леон Козловський та Ґ. Чайльд (1923).
Під час розкопок тут знайдено пам'ятки лінійно-стрічкової кераміки культури, трипільської культури і кулястих амфор культури. Найбільш відомим є поселення трипільської культури – Кошилівці-Обоз: 1998 до 120-річчя з часу його відкриття було проведено Міжнародну археологічну конференцію під патронатом М.Плав'юка. Серед знахідок – кам'яні та унікальні керамічні вироби (посуд і статуетки), а також залишки житлових і житлово-господарчих споруд.
Давньоруське поселення розміщене в урочищі “Стінка”. Давньоруський могильник з трупоспалювальним обрядом захоронення. [2]
Перша письмова згадка – 1428 р. (згідно польських джерел); за іншими даними — 1469 р.
Село Кошилівці серед сусідніх сіл згадується у грамоті 7 червня 1471 р.[3]
Було центром «Кошилівського ключа», який належав шляхтичам Язловецьким.[4]
Протягом 1579—1640 рр. Кошилівці мали статус міста, були центром староства.
За Австро-Угорщини діяла однокласна школа з українською мовою навчання, за Польщі – двокласна двомовна.
На території села були два млини, дві олійні, цукроварня, цегельня, гуральня, каменоломні, копальні глини, підземні печери.
Діяли філії товариств “Просвіта” (у різні часи головами були Петро Галушка, Йосип Лесик, Григорій Максимів), “Луг”, “Сільський господар”, “Союз Українок”, “Рідна школа”, кооператива, гуртки: аматорський, хоровий, самоосвітній.
За переписом 1921 р., в селі було 177 дворів із населенням 1001 особа, на 1931 р. – 235 дворів (1046 осіб).
Після повернення радянської влади протягом 1944–1953 рр. за участь у національно-визвольній боротьбі ув’язнено понад 20 осіб, виселено у Сибір 46 осіб; загинуло 23 борці ОУН і УПА. Відомі борці за свободу:
- командир самооборонних кущових відділів Дмитро Гуцал (псевдо “Сава”; 1925–1946),
- командири боївок Іван Михайлик (“Лев”; загинув 1947 р.) та Михайло Тихоліз (“Черняк”; 1927–1947),
- підпільники Василь Тихоліз (1903 р. н.) і Василь Мельник (“Хмель”; 1927–1951), стрільці УПА: Петро Антонів (“Голуб”; 1912 р. н.), Василь (1922 р. н.) і Павло (“Беркут”; 1926–1946) Марчишини, Василь Приймак (1921 р. н.), Іван (1918 р. н.) та Павло ( “Чумак”; 1926 р. н.) Тихолізи.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 617 | 99.84% |
| інші/не вказали | 1 | 0.16% |
| Усього | 618 | 100% |
- дві церкви Успіння Пресвятої Богородиці (1849, мурована, ПЦУ; 2011, УГКЦ);
- каплиця Матері Божої (1995);
- «фіґура» св. Маґдалини;
- 14 старих хрестів.
Муровано-дерев'яна тричастна церква Успіння Богородиці з надбрамною дзвіницею, укріплена могутніми контрфорсами — чудовий зразок подільської оборонно-сакральної архітектури (1564 — дата встановлена за вмурованою кам'яною дошкою з відповідною цифрою).
Оборонна вежа (1564 р.), що піднімається над бабинцем, у 18 ст. була перебудована на дзвіницю. Тоді ж кам'яні склепіння були замінені дерев'яними верхами.
В огорожу храму вмуровані могильні хрести 18 ст. (так звані «козацькі»).
- Петро Марчишин (1892-1954) - провідний український громадський діяч на Далекому Сході та в Китаї
- Королюк Параска Василівна — активна учасниця Помаранчевої революції та подальших політичних подій в Україні.
- Петро Ландяк (1961 р.н.) - господарник, економіст, громадський діяч.
- Хаммоуда Наталія - письменниця, перекладачка, активістка, культурна діячка в Європі та Африці.
-
Церква Успіння Богородиці -
Могильний хрест в огорожі церкви Успіння -
Церква Успіння Богородиці -
Дзвіниця церкви Успіння Богородиці -
Пам'ятний знак воїнам-землякам, які загинули в роки Другої світової війни -
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (2011, УГКЦ) -
Капличка -
Школа -
Статуя Божої Матері -
Пам'ятний хрест
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Археологія та стародавня історія Заліщицького району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 22 березня 2021.
- ↑ Підтвердна грамота подільського земського судді Сигізмунда з Новосілець та підсудка Івана з Борисківців про запис червоногородським старостою Михайлом із Бучача 600 гривен привінка та 200 гривен дарунку до 600 гривен приданого своєї дружини Єлизавети, дочки жидачівського старости Юрші з Ходорівстава, та забезпечення всієї цієї суми на містечку Язлівці та селах Заліссі, Поморцях, Репеничах, Цвітовій, Суснівцях, Кошилівцях, Лузі, Берем’янах, Полівцях, Пацевому й Кривій Ланці. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
- ↑ R. Żelewski. Jazłowiecki Hieronim h. Abdank // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1964. — Tom ХІ/1, zeszyt 48. — 160 s. — S. 121. (пол.)
- Кошилівці // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 3. — С. 1156.
- Мацкевий Л. Г. Кошилівці [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 259. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Олійник В., Уніят В. Кошилівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 210. — ISBN 966-528-199-2.
- Черновол Д. К. Кошилівці [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Безгубенко О., Мизак Н., Олійник, В. Кошилівці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 182—184. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Koszyłowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 490. (пол.)
- Поетична топоніміка - Редактор-упорядник Любов Сердунич, передмова Юрія Пероганича. — Хмельницький: Видавець ФОП Цюпак А. А., — 2015. 228 сторінок. ISBN 978-617-513-350-7.
- Кошилівці на порталі Верховної Ради України[недоступне посилання з квітня 2019]
- Сайт Заліщицької ЦБС[недоступне посилання з квітня 2019]
- Замки та храми України [Архівовано 20 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Оборонна церква у селі Кошилівці на www.zamki-kreposti.com.ua [Архівовано 24 червня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Сайт Петра Власенка [Архівовано 12 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- Facebook - сторінка села. Звсновниця Хаммоуда Наталія.Режим доступу: https://www.facebook.com/search/top?q=кошилівці
