Маріуполь (футбольний клуб)
 | |||
| Повна назва | Футбольний клуб «Маріуполь» | ||
| Засновано | 1960 | ||
| Розформовано | 2022 | ||
| Населений пункт | Маріуполь, Україна | ||
| Стадіон | імені Володимира Бойка | ||
| Вміщує | 12 680 | ||
| Президент |  Тарік Махмуд Чаудрі
| ||
| Ліга | не виступає | ||
| 2021/22 | 16 | ||
| Вебсайт | fcmariupol.com | ||
| |||
«Маріуполь» — український футбольний клуб з однойменного міста, заснований у 1960 році.
- 1936—1937: Завод ім. Ілліча
- 1938—1948: «Сталь»
- 1949—1958: «Металург»
- 1959—1960: «Авангард»
- 1961—1964: «Азовсталь»
- 1966—1970: «Азовець»
- 1971—1973: «Металург»
- 1974—1975: «Локомотив»
- 1976—1992: «Новатор»
- 1992—1996: «Азовець»
- 1996—2002: «Металург»
- 17 грудня 2002 — 14 червня 2017: «Іллічівець»
- З 14 червня 2017 — «Маріуполь»[1]
В 1936 році на маріупольському заводі ім. Ілліча була створена футбольна команда, яка 18 липня 1936 року провела свій перший офіційний матч у 1/64 фіналі Кубка СРСР (програла 0:5 криворізькому «Динамо»). У 1938 році клуб отримав назву «Сталь».
У розіграші Кубка УРСР 1944 року завдяки неявці іншої команди, «ВЧ» (Ворошиловград), пройшла в друге коло, але там 17 вересня поступилася харківському «Локомотиву» — 1:7.
У 1945 році «Сталь» пройшла до четвертого кола (аналог 1/8), де завдяки неявці однойменного клубу з Дніпропетровська на матч 21 жовтня вийшла в 1/4. Там маріупольців знову зупинив харківський «Локомотив» (майбутній володар тогорічного кубка) — розгромом з рахунком 0:15.
У 1946 році «Сталь» вилетіла вже в першому колі, 29 вересня, від ворошиловградського «Динамо» — 1:2.
У кубковому розіграші 1947 року в першому колі «Сталь» 21 вересня пройшла ворошиловградського «Дзержинця» — 4:0. А в другому, 28 вересня, програла «Сталі» з Дніпродзержинська — 2:3.
У 1960 році команда «Авангард» (Жданов) об'єдналася з командою «Шахтар» (Рутченкове — зараз район міста Донецька), створивши команду «Азовсталь» (Жданов).
Протягом 1960-х років клуб виступав в класі «Б» і другій групі класу «А», а в наступні десятиліття в українській зоні другої ліги.
Перший чемпіонат незалежної України «Азовець» провів у першій лізі, але зайняв 11 місце і вилетів у другу лігу, де впродовж наступних двох сезонів був її середняком.
Влітку 1995 року «Азовець» об'єднався з одним із лідерів другої ліги — командою «Динамо» (Луганськ). 3 квітня 1996 року команда змінила назву на «Металург» і вже під цією назвою в першому ж сезоні об'єднаній команді вдалося зайняти перше місце і вийти до першої ліги.
У першій лізі команда несподівано легко зайняла третє місце і вперше у своїй історії вийшла до еліти українського футболу.
Перший сезон в вищій лізі команда провела не дуже вдало, посівши 12-те місце і відірвавшись від зони вильоту лише на одне очко, проте після цього команда стала незмінно займати місця в верхній половині таблиці, а сезон 2000—2001 взагалі став найкращим в історії клубу — «Металург» зайняв четверте місце в чемпіонаті і дійшов до півфіналу кубка України.
17 грудня 2002 року команда змінила назву на «Іллічівець» в честь генерального спонсора — ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». Незважаючи на зміну назви, команда трохи погіршила результати, знову перемістившись в середину таблиці.
У сезоні 2004—05 команда знову нагадала про себе, посівши п'яте місце і за рейтингом Fair Play УЄФА вперше в своїй історії потрапила в єврокубки, зігравши у Кубку УЄФА. Там в першому кваліфікаційному раунді маріупольці обіграли вірменський «Бананц» (2-0, 2-0), але в другому поступилися австрійській «Аустрії» (0-0, 0-3).
Наступного сезону команда продовжила вдалі виступи, повторивши свій найкращий результат у сезоні — четверте місце в чемпіонаті і півфінал кубка України.
.jpg)
У сезоні 2006—07, після двох сезонів вдалих виступів, команда несподівано вилетіла до першої ліги, але наступного сезону посіла там перше місце і повернулась в елітний дивізіон.
З того часу команда в Прем'єр-лізі стала займати місця в нижній частині таблиці, кожного сезону борючись за виживання. Так в першому сезоні після повернення команда змогла забезпечити прописку лише після 30-го туру чемпіонату, у якому доля «Іллічівця» повинна була вирішитись на стадіоні «Україна» у львівському дербі «Карпат» і ФК «Львів». Маріупольцям була необхідна лише поразка «городян». У драматичному протистоянні (Григорій Баранець не забив пенальті) «синьо-золоті» поступились 1:2 і за результатами сезону саме вони повернулися до першої ліги, адже «Іллічівець» випередив львів'ян за кількістю перемог (якби кращого визначили за різницею м'ячів, то маріупольці покинули б Прем'єр-лігу).
Через рік доля «Іллічівця» знову вирішувалася в останньому турі — маріупольська команда посідала 15-те місце, відстаючи від ПФК «Севастополь», що знаходився на рятівному 14 місці на одне очко. «Севастополь» приймав «Таврію», а «Іллічівець» — «Динамо». «Іллічівець», поступаючись по ходу гри 0:2, здобув вольову перемогу з рахунком, а «Севастополь» поступився 0:1. Таким чином «Іллічівець» знову зберіг прописку в еліті на наступний сезон[2].
У сезоні 2011/12 команда виступила трохи краще і в підсумку зайняла 11-те місце, після чого до команди на посаду головного тренера повернувся її багаторічний тренер Микола Павлов[3].
14 червня 2017 року клуб було перейменовано на ФК «Маріуполь» в рамках виконання закону про декомунізацію[1]. Після двох сезонів у першій лізі клуб цього ж року повернувся у прем'єр-лігу.
У лютому 2018 року ФК «Маріуполь» перейменував свій стадіон на честь колишнього президента меткомбінату В. Бойка[4]
У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України та тимчасовою окупацією міста Маріуполь війсковими підрозділами РФ, було оголошено про тимчасово призупинення участі футбольного клубу «Маріуполь» в українському футбольному чемпіонаті.
- Чемпіонат України
- Бронзовий призер — 1963
Сезон Ліга М І В Н П ГЗ ГП О Кубок України Євротурніри Примітка 1992 1 ліга «Б» 11 з 14 26 10 4 12 36 39 24 1/16 фіналу Понизилася 1992—1993 2 ліга 13 з 18 34 9 11 14 34 47 29 1/64 фіналу 1993—1994 2 ліга 12 з 22 42 16 7 19 43 58 39 дискваліфікація 1994—1995 2 ліга 12 з 22 42 17 6 19 37 55 57 1/64 фіналу 1995—1996 2 ліга «Б» 1 з 21 38 30 4 4 70 24 94 1/32 фіналу Підвищилася 1996—1997 1 ліга 3 з 24 46 29 6 11 92 56 93 1/16 фіналу Підвищилася 1997—1998 Вища ліга 12 з 16 30 8 9 13 27 48 33 1/8 фіналу 1998—1999 Вища ліга 5 з 16 30 14 6 10 35 27 48 1/8 фіналу 1999—2000 Вища ліга 8 з 16 30 13 3 14 49 45 42 1/16 фіналу 2000—2001 Вища ліга 4 з 14 26 13 4 9 35 26 43 1/2 фіналу 2001—2002 Вища ліга 10 з 14 26 6 8 12 29 42 26 1/8 фіналу 2002—2003 Вища ліга 10 з 16 30 8 10 12 34 38 34 1/32 фіналу 2003—2004 Вища ліга 8 з 16 30 10 10 10 34 36 40 1/4 фіналу 2004—2005 Вища ліга 5 з 16 30 12 8 10 38 34 44 1/8 фіналу Кубок УЄФА 2-й квал. раунд 2005—2006 Вища ліга 4 з 16 30 12 7 11 30 34 43 1/2 фіналу 2006—2007 Вища ліга 15 з 16 30 6 7 17 23 39 25 1/4 фіналу Понизилась 2007—2008 1 ліга 1 з 20 38 26 7 5 65 26 85 1/4 фіналу Підвищилася 2008—2009 Прем'єр-ліга 14 з 16 30 7 5 18 31 54 26 1/16 фіналу 2009—2010 Прем'єр-ліга 12 з 16 30 7 8 15 31 56 29 1/8 фіналу 2010—2011 Прем'єр-ліга 14 з 16 30 7 8 15 45 67 29 1/16 фіналу 2011—2012 Прем'єр-ліга 11 з 16 30 8 8 14 28 42 32 1/16 фіналу 2012—2013 Прем'єр-ліга 9 з 16 30 10 8 12 30 32 38 1/8 фіналу 2013—2014 Прем'єр-ліга 10 з 16 28 10 4 14 27 33 34 1/16 фіналу 2014—2015 Прем'єр-ліга 14 з 14 26 3 5 18 25 55 14 1/8 фіналу Понизилась 2015—2016 1 ліга 4 з 16 30 14 11 5 34 24 53 1/16 фіналу 2016—2017 1 ліга 1 з 18 34 25 6 3 61 21 81 1/4 фіналу Підвищилася 2017—2018 Прем'єр-ліга 5 з 12 32 10 9 13 38 41 39 1/2 фіналу 2018—2019 Прем'єр-ліга 4 з 12 32 12 7 13 36 47 43 1/8 фіналу Ліга Європи 3-й квал. раунд 2019—2020 Прем'єр-ліга 8 з 12 32 12 9 11 40 46 45 1/2 фіналу Ліга Європи 3-й квал. раунд 2020—2021 Прем'єр-ліга 11 з 14 26 6 8 12 27 41 26 1/8 фіналу
| Сезон | Стадія | Суперник | Матч 1 | Матч 2 | Загальний рахунок |
|---|---|---|---|---|---|
| Кубок УЄФА 2004—2005 | 1 квал. |  «Бананц»
|
2:0 | 2:0 | 4:0 |
| 2 квал. |  «Аустрія»
|
0:0 | 0:3 | 0:3 | |
| Ліга Європи УЄФА 2018—2019 | 2 квал. |  «Юргорден»
|
1:1 | 2:1 (дч) | 3:2 |
| 3 квал. |  «Бордо»
|
1:3 | 1:2 | 2:5 | |
| Ліга Європи УЄФА 2019—2020 | 3 квал. |  АЗ
|
0:0 | 0:4 | 0:4 |
- 10 — Степан Молокуцько (посмертно)
У списку подані гравці, що виступали за національну збірну своєї країни.
Докладніше: Категорія:Футболісти «Маріуполя»
|
|
- У сезоні 2010/11 «Маріуполь» став автором антирекорду чемпіонатів України, поступившись у виїзному матчі київському «Динамо» з рахунком 0:9[5].
- У сезоні 2011/12 у заявці «Маріуполя» був 21 гравець, що грав за маріупольців на правах оренди[6]. Більшість з них — молоді гравці з донецького «Шахтаря».
- В квітні 2023 року бразильський клуб «Бател» зі штату Парана на знак солідарності прийняв назву, емблему та кольори «Маріуполя». У клубі заявили, що їхня команда носитиме кольори «Маріуполя», поки той не повернеться до свого міста.[7]
-
Колишня емблема -
Колишня емблема -
Колишня емблема
- ↑ а б С Днем рождения, ФК Мариуполь [Архівовано 6 вересня 2017 у Wayback Machine.] на офіційному сайті клубу
- ↑ Фантастическое спасение Ильичевца!. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 29 червня 2012.
- ↑ Павлов принял Ильичевец. Архів оригіналу за 17 червня 2012. Процитовано 29 червня 2012.
- ↑ ФК «Маріуполь» перейменував свій стадіон на честь колишнього президента меткомбінату В. Бойка (укр.). Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 15 лютого 2018.
- ↑ Динамо жестоко надругалось над Ильичевцем. Архів оригіналу за 9 січня 2013. Процитовано 29 червня 2012.
- ↑ Ильичевец — есть 21 арендованный!. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 29 червня 2012.
- ↑ "Символ стійкості". Бразильський клуб змінив назву на "Маріуполь" та гратиме у кольорах української команди - Суспільне, 25.04.2023
- Офіційний сайт [Архівовано 11 липня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- На сайті Ukrainian Soccer [Архівовано 2 травня 2009 у Wayback Machine.]
- Інформація про клуб на сайті УЄФА