Медведівці (Чортківський район)
 | Частина інформації в цій статті застаріла. (липень 2020) |
| село Медведівці | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Трибухівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060390030063318 |
| Облікова картка | Медведівці |
| Основні дані | |
| Населення | 1 280 |
| Територія | 2.990 км² |
| Густота населення | 428.09 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48414 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°5′29″ пн. ш. 25°26′38″ сх. д. / 49.09139° пн. ш. 25.44389° сх. д. |
| Водойми | Вільховець |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48431, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Трибухівці, вул. Горішня,46 |
| Карта | |
  Медведівці | |
 Медведівці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Медве́дівці — село в Україні, у Трибухівській сільській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Вільховець, на півночі району.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Трибухівської сільської громади.[1]
Відстань від села до Тернополя 67 км, до Івано-Франківська 70 км. Неподалік села проходить дорога державного значення Тернопіль — Івано-Франківськ.
Розташоване з двох берегів р. Вільховець, за 3 км від найближчої залізничної станції Пишківці. Населення 1297 осіб (2003).
Із південного заходу на північний схід, на віддалі від села 1,2 км, розташована магістраль Івано-Франківськ — Тернопіль. Через село проходить шосейна дорога, що з'єднує село з сусідніми селами Пилявою та Мартинівкою.
Ґрунти села чорноземні.
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки підкарпатської культури шнурової кераміки.
Згадується (Myedczwyedzowcze) 1 листопада 1456 року в книгах галицького суду[2].
Відоме від 17 ст. Назва села Медведівці походить від основного заняття перших його жителів — пасічників. Кажуть, що тут колись добре «мед водився», та й зараз жителі Медведівців мають досить цього смачного солодкого продукту.
Інша версія. На околицях села ріс дубовий ліс, площею 466 моргів, який був вирубаний австро-угорськими вояками під час Першої світової війни. Існує повір'я, що назва поселення походить від слова «медведі», яких було багато в цьому лісі.
Правда, слова «медвідь» в українській мові немає, є «ведмідь», тому самі вирішуйте, яка версія точніша.
Поміщику належали найкращі родючі землі. В його користуванні були 959 моргів орної землі, 144 морги лугів і городів, 35 моргів пасовиськ і 466 моргів лісу. В користуванні селян було 1650 моргів орної землі, 195 моргів лугів і городів, 47 моргів пасовиськ. Селяни-бідняки працювали на поміщицьких землях за мізерну плату. В 1880 році в селі налічувалося 1055 мешканців, з них 137 працювали наймитами в пана. Населення в селі зростало, більше ставало малоземельних і безземельних селян. Становище селян було нестерпне. Змушені були платити великі податки та різні штрафи.
Власник маєтку Владислав Чайковський був у 1892—1895 роках (VI-та каденція[джерело?] обраний послом до Галицького Сейму від округу № 30 Бучач — Монастириська[3]
На 1 січня 1915 року населення становило 1622 чоловіки. У користуванні поміщика Чайковського було 1050 моргів орної землі, 400 моргів лісу, 150 моргів сінокосу. Купці масово закуповували землі в розорених селян. Так, Бучацькому купцеві Ашкеназе на території села Медведівці належало 350 моргів орної землі і 50 моргів сінокосів. В селі не було ні клубу, ні бібліотеки, тільки однокласна школа.
До 1914 р. в селі діяли читальня «Просвіти» і читальня ім. Качковського, була одна корчма.
На початку 20 століття посилюється еміграція в Пруссію, Канаду та США.
У Першій світовій війні у 1914 р. 1 особа була в Талергофі за москвофільство, населення було виселене, 90 % господарств знищено; за Австрію згинуло 24 особи, 4 інваліди.
У боях за Україну, 1918—1920, брали участь Михайло Когут, Михайло Ґаздевич, Іван Вельґан, Онуфрей Вельґан, Федорій Бабій, Петро Гикавчук, Василь Мельник, Василь Давидяк, Микола Ганкевич, Степан Гриньків.
В 1925 році на території села був побудований млин, який належав панові Чайковському, у цьому селі працював один чоловік.
В 1930 році в селі відкрили польську бібліотеку, у якій нараховувалося 42 книги. В 1939 році земля в селі розподілялася так:
- поміщик мав 1250 моргів орної землі, крім того 50 моргів сінокосу;
- куркулі — 140 моргів орної землі;
- селяни-середняки — 520 моргів;
- селяни-бідняки — 400 моргів.
В 1939 році на територію села прийшла радянська окупація, конфіскувала поміщицькі землі, розвинула тваринництво. Малоземельния селянам було роздано 220 га землі, 80 голів великої рогатої худоби, 27 голів свиней, 70 голів коней, 350 голів птиці. Був націоналізований і переданий державі спиртзавод, який належав панові.
Першим головою сільської Ради було обрано Малярського Миколу. 1939—1941 роки кожне селянське господарство працювало одноосібно, на своєму клаптику землі.
23 червня 1941 року село захопили німецько-нацистські окупанти. Під час окупації було зруйновано: спиртзавод, млин.
У 1944 році гітлерівці евакуювали все населення села в тил. Селянам заборонялося брати з собою їхні речі. Нацисти піддали село небаченому грабежу: вирізали 85 голів худоби, пограбували домашнє майно селян. Кілька місяців стояв фронт за 3-и км на схід від села. Відступаючи, німці спалили село. Із 480 дворів було спалено і зруйновано 450. 25 липня 1944 року Радянська Армія «визволила» село.
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610167, розташована у приміщенні клубу.
- Результати
- зареєстровано 947 виборців, явка 48,15%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 49,78%, за «Європейську Солідарність» — 8,71%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 7,81%.[4] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 29,32%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 28,41%, за Степана Брацюня (Конгрес українських націоналістів) — 10,68%[5].
Населення:
- 1841 р. — 762 українців.
- 1880 р. — 951 (78,7 %) українців, 230 (19,0 %) поляків, 28 (2,3 %) євреїв.
- 1900 р. — 1167 (85,6 %) українців, 183 (13,4 %) поляків, 14 (1,0 %) євреїв.
- 1939 р. — 1350 (78,0 %) українців, 375 (21,7 %) поляків, 5 (0,3 %) євреїв.
(В числі 375 поляків є 40 колоністів).
Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, ПАП «Медведівці», медпункт.
У селі є млин, 2 ставки, українська православна і католицька церковні громади, 4 магазини, бар, універсам.
- церква Успіння Пресвятої Богородиці (1827, мурована, реставрована 1995, ПЦУ),
- церква Успіння Пресвятої Богородиці (1725, мурована, УГКЦ).
Споруджений пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968), стелу на честь воїна-афганця Б. Гриньківа (1984), встановлений пам'ятний хрест на честь 3-ї річниці незалежності України та відродження УГКЦ (1993, Проект: Ганкевича В. В., Висота 1,80, Червоний камінь), місійний хрест (1999), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1996), Фігура Божої Матері (2004, Скульптор: Кульчицький М. Й., Висота 6,00, Залізобетон).
- парох села Мшана Городоцького району Львівщини о. Лук'ян Січинський.[6]
- український лікар-педіатр, професор, завідувач кафедри педіатрії факультету вдосконалення лікарів Львівського медичного інституту Коржинський Степан Іванович
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.245, № 2778 [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] (лат.)
- ↑ Władysław Czaykowski[pl], (пол.)
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Б. Мельничук. Січинський Лукіян // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 561. — ISBN 978-966-528-318-8.
- М. Бігус, Н. Когут. Медведівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 484–485. — ISBN 966-528-199-2.
- Гриньнів Я., Мизак Н., Уніят В. Медведівці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 621—622. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Діловодство сільської Ради села Медведівці // Справа № 4. — С. 1−8.
- Діловодство сільської Ради села Медведівці // Справа № 8. — С. 1.
- Коваль А. П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України: Науково-поп. видання. — Либідь, 2001. — С. 97.
- Медведівці // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 581.
- Медведівці. Історико-краєзнавча довідка. — Бучач, 2004.
- Пастернак Ярослав. Перша бронзова доба в Галичині. — ТОДА. Ср № 3376. — С. 100.
- Medwedowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 231. (пол.) — S. 231. (пол.)
- «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля» [Архівовано 12 травня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |