Новосілка (Бучацька міська громада)
| село Новосілка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Бучацька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060070220095436 |
| Облікова картка | Новосілка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1864 |
| Населення | 589 (2001) |
| Територія | 1.810 км² |
| Густота населення | 325.41 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48461 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°56′44″ пн. ш. 25°26′57″ сх. д. / 48.94556° пн. ш. 25.44917° сх. д.Координати: 48°56′44″ пн. ш. 25°26′57″ сх. д. / 48.94556° пн. ш. 25.44917° сх. д. |
| Водойми | р. Вільховець |
| Найближча залізнична станція | Пишківці |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Язловець, Бучацький р-н, Тернопільська обла., 48461 |
| Сільський голова | Футрин Марія Василівна Сільські, селищні, міські та районні ради Тернопільської області |
| Карта | |
  Новосілка | |
 Новосілка | |
| Мапа | |
| |
Новосі́лка — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Підпорядковувалося колишній Язловецькій сільраді.
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване на півдні району за 15 км від центру громади на високому лівобережжі річки Вільховець. Через село пролягає автошлях Т 2016 Бучач — Товсте.
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури. Близько 1878 р. львівський колекціонер та археолог Антон Шнайдер розкопав могилу, у якій знаходився кістяк у дерев'яній могилі, біля нього — зуб тура.[1]
Раніше називалось Новосілка Язловецька.
Село Новосілка (Noweczelo) вказане на карті Боплана (середина XVII ст.). На карті 1-го австрійського знімання (80-ті рр. XVIII ст.) значиться як Nowo Siolka. Версія про те, що його заснували на початку XIX ст. переселенці передмістя Язловець — неточна.
Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Січ», «Луг» (головою філії був Іван Бугай, секретарем — Іван Данчук), «Сільський господар» та інші, кооператива.
Під час місцевих виборів 25 жовтня 2015 року виборчій дільниці у селі один чоловік порвав бюлетень (мотивував неприязними взаєминами з членами комісії), інший зім'яв документи — йому не дозволили проголосувати за дружину.[2]
До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[3].
З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[4].
Релігія[ред. | ред. код]
- церква святої великомучениці Параскеви-П'ятниці (1888, мурована, ПЦУ),
- церква святої великомучениці Параскевії П'ятниці (1929, переобраднана з костелу, УГКЦ),
- «фігура» (статуя) Великомучениці Параскевії на честь 100-ліття храму (1988).
Пам'ятки[ред. | ред. код]
_-_14097404.jpg)
- пам'ятник Тарасові Шевченку (1961, пам'ятник монументального мистецтва місцевого значення, охоронний номер 855),
- символічна могила Борцям за волю України (1993),
- пам'ятні хрести:
- на честь скасування панщини (відновлений 1991)
- 1000-ліття Хрещення Русі (1988).
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Працюють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, торгові заклади.
Населення, відомі люди[ред. | ред. код]
У 2001 році кількість мешканців села становила 589 осіб.
Народилися[ред. | ред. код]
- Богдан Збудовський (1898—1964) — інженер, старшина Корпусу січових стрільців, син пароха Зубреця о. В'ячеслава Збудовського.[5]
- Салітринський ЗІновій Мар'янович (07.07.1925- 11.06.1978) — знаний організатор сільськогосподарського виробництва та новатор у розвитку сільського господарства в Україні
Працювали, проживали[ред. | ред. код]
- Іван Бугай — керівник філії «Лугу», виданий Андрієм Слободзяном (пізніше отримав орден Леніна, став головою сільради) представникам НКВД в 1940 р.; подальша доля поки невідома
- Іван Данчук — секретар філії «Лугу»; арештований польськими окупантами в 1938 р., відбував покарання, тортурований у Березі Картузькій, повернувся додому після початку другої світової війни, арештований представникам НКВД, подальша доля поки невідома
- о. Петро Митропула — парох (УГКЦ, понад 20 років) села.[6]
Поховані[ред. | ред. код]
- письменник, композитор Теодор Леонтович
- композитор, піаніст Денис Леонтович.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Н. Андрусяк. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 20.
- ↑ На Тернопільщині через порушення на виборах відкрили 4 кримінальні справи
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання»
- ↑ С. Шипилявий. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 397.
- ↑ Калейдоскоп минулого. Новосілка Язловецька з присілками Кадовби і Пожежа // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 597—598.
Література[ред. | ред. код]
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Германович П., Уніят В. Новосілка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 641. — ISBN 966-528-199-2.
- Мизак Н., Уніят В., Футрин М. Новосілка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 626—627. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Nowosiółka (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 277. (пол.) — S. 277. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |