Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Минчо Минчев (болг. Минчо Минчев ; 17 вересня 1950 , Габрово ) — болгарський скрипаль , музичний педагог .
Народився 17 вересня 1950 року в місті Габрово . У дев'ять років дав перший концерт, з 13-річного віку виступав з оркестром як соліст. У 1970 році отримав другу премію на Міжнародному конкурсі скрипалів імені Паганіні (перша премія того року не присуджувалася), в 1974 році виграв в Лондоні конкурс скрипалів імені Карла Флеша. У Лондоні ж удосконалював виконавську майстерність під керівництвом Іфри Нимана. З 1975 року соліст Софійської і Варненської філармоній; спеціально для Минчева болгарським урядом була в 1977 році придбана скрипка Страдіварі «Барон Вітгенштейн» (1716 ). З 1990 року викладає в Ессені .
Перший болгарський скрипаль, нагороджений практично на всіх міжнародних конкурсах;
Перший болгарський скрипаль, що виступав з концертами на всіх континентах крім Антарктиди ;
Перший болгарський скрипаль, що грає на скрипці Страдіварі .
Інші види діяльності [ ред. | ред. код ]
Голова Фонду Панчо Владіґерова .
Президент Міжнародного журі скрипалів на міжнародному конкурсі піаністів та скрипалів Панчо Владіґерова.
Художній керівник Міжнародної музичної академії «Варненско лято».
Проводить майстер-класи у багатьох країнах Європи , Америки , Азії та Австралії .
Член Правління Міжнародного фонду «Святого Кирила і Мефодія».
Музыкальный энциклопедический словарь / Гл. ред. Г. В. Келдыш. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — с. 346 — ISBN 5-85270-033-9
Mincho Minchev — Paganini Concerto No 5
Екатерина Дочева, «Неметодично за Минчо» , в-к «Култура», бр. 36, 15 септември 2000 г.
Юлиана Алексиева, «Минчо Минчев — толкова много любов!» [Архівовано 28 липня 2017 у Wayback Machine .] , в-к «Култура», бр. 40 (2151), 13 октомври 2000 г.
Екатерина Дочева, «Интерпретаторски послания чрез класически текст» [Архівовано 22 грудня 2004 у Wayback Machine .] , в-к «Култура», бр. 9, 27 февруари 2004 г.
«Минчо Минчев на 60» [Архівовано 28 липня 2017 у Wayback Machine .] , в-к «Култура», бр. 31 (2604), 17 септември 2010 г.
«Минчо Минчев: Аз съм най-суровият критик на това, което правя» [Архівовано 6 грудня 2018 у Wayback Machine .] , интервю на Мая Паскова, в-к «BG Север», бр. 18, 15 май 2009 г.
Приемствеността в музиката — разговор със знаменития български цигулар проф. Минчо Минчев [Архівовано 28 липня 2017 у Wayback Machine .] , cherga.bg, 10 януари 2013
1950 —
Єлисавета Багряна ,
Гйончо Белев ,
Павел Вежинов ,
Любомир Пипков ,
Стефан Савов ,
Петко Стайнов • 1951 —
Павел Вежинов ,
Любомир Пипков ,
Веселин Стоянов ,
Стефан Савов ,
Андрей Гуляшки • 1952 —
Димитр Димов ,
Димитр Методієв ,
Любомир Пипков ,
Богомил Райнов ,
Стефан Савов • 1953 —
Васко Абаджієв • 1959 —
Николай Гяуров ,
Димитр Іванов ,
Димитр Талев ,
Веселин Ханчев • 1960 —
Димитр Ангелов ,
Валерій Петров • 1962 —
Веселин Ханчев • 1964 —
Димитр Методієв • 1966 —
Николай Гяуров ,
Антон Дончев • 1969 —
Богомил Райнов • 1971 —
Павел Вежинов ,
Коста Цонев • 1972 —
Любомир Левчев ,
Стойчо Панчев • 1974 —
Михайло Суслов ,
Іван Юхновський • 1976 —
Павел Вежинов ,
Тодор Живков • 1978 —
Леонід Брежнєв • 1979 —
Габрієль Гарсія Маркес ,
Минчо Минчев • 1980 —
Коста Цонев • 1981 —
Хосе Лопес Портільйо • 1983 —
Микола Тихонов • 1984 —
Дороті Годжкін ,
Хафез аль-Асад • 1986 —
Невена Коканова ,
Леда Мілева ,
Станіслав Стратієв • 1989 —
Жоржі Амаду