Рахель Блувштейн
| Рахель Блувштейн | |
|---|---|
| івр. רחל בלובשטיין-סלע | |
 | |
| Народилася |
3 жовтня 1890[4] Саратов, Російська імперія |
| Померла |
16 квітня 1931[1][2][…] (40 років) Тель-Авів-Яфо, Ізраїль ·туберкульоз |
| Поховання | Кинеретське кладовищеd |
| Країна |
.svg){kind=small} Підмандатна Палестина |
| Діяльність | поетка, письменниця, перекладачка |
| Галузь | поезія |
| Знання мов | іврит, російська і англійська |
Рахель (Рая) Блувштейн (Села) (відома за своїм підписом Рахель; 20 вересня 1890, Саратов, Російська імперія — 16 квітня 1931, Тель-Авів) — єврейська поетеса. Писала на івриті. Перша жінка, що отримала широке визнання у єврейській поезії.[5]
Біографія[ред. | ред. код]
Батько Ісер-Лейб Блувштейн, син полтавського купця, у 8 років був викрадений і відданией в кантоністи. Брав участь у Кримській війні, дослужився до звання прапорщика та командира роти, здобув право жити за смугою осілості. В Полтаві був старостою синагоги (ймовірно військової). Мати Софія Мендельштам, донька київського рабина, сестра Леона та Веніаміна Мендельштам, була на 20 років молодшою за чоловіка.[6]
Точне місце народження невідоме. Згідно Єврейської енциклопедії, вона народилась в Саратові[7], а згідно біографії Інститутут перекладу єврейської літератури — у Вятці[8][9]. У віці 10 років її родина переїхала до Полтави, де минули її дитинство та юність. Навчалася в єврейській школі з викладанням російською мовою і брала перші приватні уроки івриту; там же познайомилася з В. Г. Короленко. З 15 років писала вірші російською мовою. З дитинства у Рахель були слабкі легені, і її посилали в Крим на лікування. Закінчивши школу, Рахель разом з молодшою сестрою Шошею поїхала вчитися до Києва (Рахель - живопису, Шошанна - літературі і філософії).
Під впливом старшого брата Я. Блувштейн (1880-1935; згодом відомого просвітителя) сестри долучилися до сіонізму і в 1909 р з Одеси морем через Стамбул вирушили в Ерец-Ісраель. Вони оселилися в Реховоті, де почали вивчати іврит, і Рахель прийняла рішення більше ніколи не говорити російською. З осені 1910 р Рахель в складі сільськогосподарської бригади працювала на оливкових плантаціях біля гори Кармель, з квітня 1911 р стала ученицею сільськогосподарської навчальної ферми на озері Кінерет, тут познайомилася з А. Д. Гордоном. У 1913 р поїхала вчитися на агронома в Тулузу (Франція), звідки влітку їздила в Італію брати уроки живопису (в Римі жив тоді її брат Яків). Рахель з відзнакою закінчила університет і поїхала відвідати родичів в Росію, звідки через початок 1-ї світової війни не змогла виїхати. Працювала з дітьми єврейських біженців в Бердянську і в Саратові, була вчителькою, потім жила у рідних в Одесі. Під час війни заразилася туберкульозом легень. Під час війни, живучи в Одесі, Рахель публікувала в різних єврейських виданнях, в тому числі в тижневику "Єврейська думка", переклади з івриту (в тому числі вірші Я. Фіхмана, З. Шнеура, прозу Х. Н. Бялика) і свої російські вірші і нариси про Ізраїль.
Після завершення війни першим же судном ("Руслан", кінець 1919 р.) Рахель покинула Росію. Гроші на квиток були зібрані на благодійному вечорі, влаштованому для неї в одеській синагозі з дозволу рабина. Рахель працювала агрономом в кібуці Даганія, але в зв'язку з загостренням хвороби була змушена переїхати в Єрусалим, де працювала вчителькою в школі для єврейських дівчаток зі східних громад. Однак розвиток хвороби унеможливило спілкування Рахель з дітьми, тому вона повернулася в Даганію і виконувала посильну роботу. Кінець життя важко хвора Рахель провела в самотності, переїжджаючи з міста в місто в пошуках сприятливого клімату (в Єрусалимі, Цфате, Тель-Авіві і в санаторії для легеневих хворих в Хадері). Померла Рахель в тель-авівській лікарні "Хадасса", похована на березі Тиверіадського озера.
Творчість[ред. | ред. код]
Перший вірш Рахель на івриті "Халох нафеш" ("Настрій") опубліковано у часописі "Ха-Шіллоах" (№37, 1920). З того часу вона регулярно публікувала вірші на сторінках періодичної преси, з 1925 р - головним чином в "Давар", з співробітниками якого Б. Кацнельсоном, З. Рубашовим (Ш. З. Шазаром), М. Бейлінсоном її пов'язувала тісна, багаторічна дружба.
Вийшли в світ три збірки віршів Рахель: "Сафіах" (1927), "Мі-негед" ("З того боку", 1930) і "Нево" (1932, посмертно). Рахель була однією з перших єврейських поетес, які писали на відродженому івриті (разом з Елішевою і Естер Рааб), тобто з використанням нової лексики і сефардської вимови. Її іврит засновувася на з розмовній мові та Біблії. Рахель писала короткі вірші елегійного характеру, пройняті то смиренням, то гіркотою і болем перед близьким кінцем. Реальність, не обіцяючи нічого в майбутньому (у Рахель не було сім'ї), відсилає поетесу до спогадів, і це улюблений прийом побудови її віршів. Іншою їх особливістю є протиставлення: мрії і реальності, сна природи взимку і відродження навесні, байдужість коханого за життя героїні і його туга і прагнення до неї після її смерті. Образ гори Нево, з якої Мойсей дивився на Обітовану землю з Зайордання, знаючи, що йому не судилося в неї увійти, став наскрізним у віршах Рахель, символом нездійсненної мрії, і підказав назву двом останнім її збірників - "З того боку" і "Нево". Біблійні алюзії взагалі займають значне місце в поезії Рахель. У персонажах Біблії вона бачить сестер і братів по трагічній долі.
Крім віршів, Рахель опублікувала ряд критичних нарисів, переважно на літературні теми, а також перекладала на іврит вірші з російської(О. Пушкін, А. Ахматова, С. Єсенін, М. Шкапський і інші) та французької (П. Верлен, Ф . Жамма, М. Метерлінк і інші) мов.
Багато її віршів покладено на музику і входить до репертуару ізраїльських співаків. Вірші Рахель входять до ізраїльської шкільної програми та перекладені багатьма мовами (англійською, арабською, баскійською, польською, італійською, чеською, угорською, українською, есперанто та іншими).
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
На її честь названі вулиці в Єрусалимі, Петах-Тікві, Ашкелоні, Хайфі, Рамле, Тель-Авіві. До її імені зазвичай додають «поетеса», щоб відрізнити від праматері Рахилі (Рахілі). Є вулиця «Рахель» в Реховоті, на цій вулиці знаходиться будинок, де жила поетеса. В Тель-Авіві, в будинку на вулиці бограшова, де Рахель жила останні роки встановлена меморіальна дошка.
19 лютого 1991 року в Ізраїлі було випущено марку з її зображенням.
Портрет Рахель Блувштейн та цитати з її віршів розміщено на банкноті в 20 шекелів серії С
У 2016 році Google створив тематичний дудл до 126-ї річниці від дня її народження.[10]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118970798 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Babelio — 2007.
- ↑ надгробок
- ↑ Kerbel, Sorrel. Jewish Writers of the Twentieth Century. Chicago: Fitzroy Dearborn, 2003. 826. ebrary. Web. October 25, 2011.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 22 квітня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Рахель // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- ↑ https://web.archive.org/web/20050903020024/http://www.ithl.org.il/author_info.asp?id=207
- ↑ Коломеер Михаил Соломонович - "Люди земли Полтавской".
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 22 квітня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела[ред. | ред. код]
- «Всесвіт» № 12 за 1995 рік (Спеціальний ізраїльський випуск)
- Рахель // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.) (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Вірші Рахель Блувштейн українською [Архівовано 22 квітня 2018 у Wayback Machine.]
|
