Сегнетова сіль
| Тартрат натрію-калію[1][2] | |
|---|---|
-tartrate.png) Скелетна формула тартрату натрію-калію
| |
 Модель із заповненням простору частини кристалічної структури тартрату натрію-калію
| |
 Кристали тетрагідрату тартрату натрію-калію
| |
| Назва за IUPAC | натрій-калій L(+)-тартрат тетрагідрат |
| Інші назви | E337; сегнетова сіль, калій-натрій виннокислий |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 304-59-6 |
| PubChem | 9855836 |
| Номер EINECS | 206-156-8 |
| SMILES | [K+].[Na+].O=C([O-])C(O)C(O)C([O-])=O |
| InChI | 1/C4H6O6.K.Na/c5-1(3(7)8)2(6)4(9)10;;/h1-2,5-6H,(H,7,8)(H,9,10);;/q;2*+1/p-2 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | KNaC4H4O6·4H2O |
| Молярна маса | 282.22 г/моль (тетрагідрат) |
| Зовнішній вигляд | великі безбарвні моноклінні голки |
| Запах | без запаху |
| Густина | 1.79 г/см3 |
| Тпл | 75 |
| Розчинність (вода) | 26 г / 100 мл (0 °C); 66 г / 100 мл (26 °C) |
| Розчинність (етанол) | нерозчинний |
| Структура | |
| Кристалічна структура | орторомбічна |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Сегне́това сіль, тартрáт на́трію-ка́лію, ка́лій-на́трій винноки́слий — тетрагідрат подвійної натрієво-калієвої солі винної кислоти KNaC4H4O6·4H2O. Названа ім'ям французького аптекаря П'єра Сеньєта[fr] (1660—1719). В інших джерелах зазначається ім'я аптекаря Елі Сеньє[3] (1632—1698), а також роки отримання солі — 1672[4] та 1675.
Забарвлення кристалів сегнетової солі — від безбарвного до блакитного. Розкладатися речовина починає вже за 55,6 °C[3] (ймовірно, мається на увазі часткова або повна втрата кристалізаційної води). Будова кристала відповідає ромбічній системі (зазвичай речовина кристалізується в ромбоподібні кристали з 12 гранями, 2 з яких — пінакоїди; кути між двома бічними гранями дорівнюють 163° та 40°[5]).
У сегнетової солі вперше (1920; за іншими даними — 1894[6] року) виявлено своєрідні електричні властивості — мимовільна поляризація в певному інтервалі температур, причому ця поляризація піддається зміні під впливом досить сильного зовнішнього електричного поля. Пізніше речовини з такими властивостями стали називати, за назвою сегнетової солі, сегнетоелектриками.
Крім того, тетрагідрат тартрату калію-натрію — одна з перших речовин, у яких виявлено п'єзоелектричні властивості (П'єр і Жак Кюрі, 1880). Пізніше ці властивості знайшли застосування в техніці: спочатку в міжвоєнний період у США (патент фірми BRUSH № 2483647), а потім і в інших країнах (у СРСР у 1941—1942[7] роках). Сегнетову сіль стали застосовувати в звукознімачах електрофонів, мікрофонах, телефонних трубках, слухових апаратах та інших подібних пристроях. Особливо широке застосування ця речовина знайшла під час підвищеного попиту на електротехніку в післявоєнні роки. У порівнянні з іншими перетворювачами, вихідна напруга сегнетової солі дуже велика (навіть у три тисячі разів більша[7]). Однак виготовлені з неї перетворювачі не можуть зберігатися у вологому місці, оскільки сіль, через свою гігроскопічність, поступово розпливається.
Оскільки тартрат натрію-калію — сіль винної кислоти, йому відповідають кілька оптичних ізомерів. У природі зустрічається тільки L-(+)-винна кислота[джерело?].
Тетрагідрат добре розчинний у воді (54 г/100 г H2O при 15 °C, 1390 г/л при 30 °C[3]), до того ж сіль гігроскопічна. Однак сіль як така, очевидно, малорозчинна, оскільки в реакції отримання випадає в осад.
Є компонентом фелінгової рідини, у складі якої використовується для виявлення цукрів. Також використовують у срібленні дзеркал за методом Генріхсона[8]. Крім того, використовують в органічному синтезі як деемульгатор у водних розчинах, зазвичай у реакціях із застосуванням гідриду алюмінію. Також міститься в розчині визначення білків біуретовим методом.
У лабораторії отримують осадженням у дрібнокристалічному вигляді гарячого розчину кислого тартрату калію додаванням стехіометричної кількості Na2CO3.
Кристали більшого розміру вирощено в космосі в умовах слабкого тяжіння та конвекції, наприклад, на американській орбітальній станції Скайлаб. Також кристали потрібного розміру вирощують у промисловості[9].
У харчовій промисловості використовують як добавку E337 (антиоксидант). Має солоний, прохолодний смак. Використовують у пекарських порошках[10]. Знайшла застосування і в медицині — як проносний засіб (нібито аптекар Сеньєт уживав цю сіль для допомоги за шлункових розладів[5]). З цією метою сегнетову сіль часто застосовують у складі порошку Сейдліца. Раніше використовувалася у складі «віденського питва».
- ↑ David R. Lide, ред. (2010), CRC Handbook of Chemistry and Physics (вид. 90th), CRC Press, с. 4—83
- ↑ Jean-Maurice Kassaian (2007), Tartaric Acid, Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry (вид. 7th), Wiley, с. 1—8, doi:10.1002/14356007.a26_163
- ↑ а б в Сегнетова соль // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- ↑ http://www.websters-online-dictionary.org/Ro/Rochelle_salt.html (англ.)
- ↑ а б Секреты сегнетовой соли (рос.)
- ↑ Krūmiņš J., Branka V., Puķītis P., Tiltiņš E. Fizika 11. klasei. Rīga: «Zvaigzne ABC», 1995. — 312 стр. (латис.)
- ↑ а б VIVOS VOCO: В. Станцо, «Монокристаллы сегнетовой соли». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 18 травня 2014.
- ↑ Е. Стекло и зеркала. I. Сверление и разрезание стекла. II. Травление стекла. III. Серебрение зеркал. IV. Имитация жемчуга. V. Смесь. Архів оригіналу за 20 квітня 2009. Процитовано 20 червня 2009. [Архівовано 2009-04-20 у Wayback Machine.]
- ↑ Научные достижения ИК РАН. Архів оригіналу за 23 березня 2009. Процитовано 20 червня 2009. [Архівовано 2009-03-23 у Wayback Machine.]
- ↑ Сегнетова соль // Научно-технический энциклопедический словарь.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |