Соколове (Чугуївський район)
село Соколове | |||
---|---|---|---|
| |||
Музей бойового братерства | |||
Країна | Україна | ||
Область | Харківська область | ||
Район | Чугуївський район | ||
Тер. громада | Зміївська міська громада | ||
Код КАТОТТГ | UA63140030500024398 | ||
Облікова картка | Соколове | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1660 | ||
Населення | 1464 | ||
Площа | 3,172 км² | ||
Густота населення | 461,54 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 63420 | ||
Телефонний код | +380 5747 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 49°42′51″ пн. ш. 36°11′35″ сх. д. / 49.71417° пн. ш. 36.19306° сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря |
93 м | ||
Водойми | р. Мжа | ||
Відстань до районного центру |
12 км | ||
Відстань до залізничної станції |
6 км | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | 63404, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 16 | ||
Карта | |||
Мапа | |||
|
Соколо́ве (до 23 серпня 1971 — Соколів) — село в Україні, у Зміївській міській громаді Чугуївського району Харківської області. Населення становить 1464 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Соколівська сільська рада. До Соколівської сільської ради входили також такі селища як Бірочок, Вилівка, Глибока Долина та Гришківка
Село Соколове лежить на правому березі річки Мжа, вище місця впадання в неї річки Велика Вилівка. Русло річки звивисте, утворює багато лиманів і заболочених озер, зокрема озера Колода, Хворостанне, Комарова Яма. Вище за течією на відстані 5 км лежить село Колісники, нижче за течією на відстані 5 км — село Водяхівка, на протилежному березі — село Миргороди. За 6 км розташовані залізничні станції Платформа 16 км і Спасів Скит. Через село проходить автомобільна дорога Т 2112.
Герб являє собою геральдичний французький щит, горизонтально поділений навпіл. Кольори цих частин збігаються з кольорами прапора України. У верхній частині зображено сокола як символ села. У нижній частині зображені схрещені козацькі шаблі як символ козацького минулого села, яке було сотенним містечком Соколівської сотні Харківського слобідського козацького полку.
- Село засноване в 1660 році;
- Не пізніше 1660 — у Соколові побудована перша церква[1];
- З другої половини XVII століття до 1765 року Соколове — сотенний центр Харківського козацького слобідського полку. Містечко мало власну ратушу і власну символіку (печатку з зображенням хреста);
- 1682 — Соколівським сотником був Іван Петровський;
- В 1714, 1718, 1719 роках Соколове потерпало від нападів ватаг запорожців;
- 1717 — Соколове, та його мешканці, зазнали шкоди від харцизів;
- 1732 — Соколівським сотником був Іван Миколайович Жуков. Його ж брат Григорій Миколайович був священником в Успенській церкві;
- З 1765 року Соколове увійшов до складу Мереф'янського комісарства;
- За даними на 1779 рік Соколове — військова слобода Харківського повіту Харківського намісництва, що мала 1118 осіб населення (1017 «військових обивателів» і 101 «власницького підданого»);
- 1825 — за кошт парафіян, побудована нова кам'яна Архангело-Михайлівська (Архангельська) церква[1];
- 1831 — за кошт парафіян, побудована нова кам'яна Успенська церква[1];
- За даними на 1864 рік у казенному селі Зміївської волості Зміївського повіту мешкало 2965 осіб (1479 чоловічої статі та 1486 — жіночої), налічувалось 369 дворових господарств, існували 2 православні церкви, відбувалось 3 ярмарки на рік[2];
- Станом на 1914 рік село було центром окремої Соколівської волості, кількість мешканців села зросла до 4900 осіб[3];
- Парафіян у Лимані було:
- 1730 рік — 780 чоловік., 712 жінок;
- 1750 рік — 862 чоловік., 795 жінок;
- 1770 рік — 1093 чоловік., 1077 жінок;
- 1790 рік — 1399 чоловік., 1331 жінок;
- 1810 рік — 1647 чоловік., 1582 жінок;
- 1830 рік — 1592 чоловік., 1656 жінок;
- 1850 рік — 1459 чоловік., 1558 жінок;
- В 1917 році в Соколове виникла місцева організація РСДРП, головою якої був обраний Іван Грінчин[4].
- Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Соколовому та Вилівці — 228 людей[5].
- 12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Зміївської міської громади.[6]
- 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Зміївського району, село увійшло до складу Чугуївського району Харківської області[7].
- У боях за оборону села проти німецько-нацистських військ прийняв бойове хрещення 1-й батальйон чехословацької армії. 8 березня — 9 березня 1943 року батальйон спільно з радянськими військами відбивав численні атаки танків і піхоти ворога. В ході бою було знищено близько 300 солдатів і офіцерів противника, 19 танків і 6 бронетранспортерів. Втрати батальйону склали 112 бійців і командирів загиблими, 106 — пораненими, зазнали втрат також радянські частини, що билися разом з чехословаками.
- За мужність і героїзм 84 бійця батальйону були нагороджені радянськими орденами і медалями. Поручнику Отакару Ярошу першому із іноземних громадян було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Ще 87 бійців отримали чехословацькі ордени і медалі[8].
- Молочнотоварна ферма.
- Мисливське господарство.
- Теплиці.
- Виробництво будівельних матеріалів.
- Виробництво деревної гранули.
- Школа.
- Будинок культури.
- Музей бойового братерства.
- Храм Успіння Пресвятої Богородиці. Настоятель - протоієрей Михайло Шульга[9]
Уродженцями села є:
- Воронько Олександр Григорович (1917—1997) — льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу.
- Геращенко Володимир Федорович (1924—2002) — український художник театру.
- Голубєва Зінаїда Сергіївна (1924—2011) — український літературознавець та критик, доктор філологічних наук, заслужений професор Харківського університету.
- Міщенко Іван Васильович (1922—1987) — командир взводу, Герой Радянського Союзу.
-
Братська могила радянських і чехословацьких воїнів -
Пам'ятний знак, біля музею -
Пам'ятний знак, присвячений загиблим односельцям. Ліворуч від стіни розміщуються погруддя (на світлині погруддя Міщенка І. В. -
Пам'ятний знак, присвячений загиблим односельцям. Оборотна сторона, з натуралістичною мапою Битви біля села Соколове (березень 1943) -
Дорожний вказівник, на автошляху з боку Водяхівки
- ↑ а б в Гумілевський Д. Г. (Филарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1629)(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Исторический архив, 1956, с. 57.
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 793—798 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 12 грудня 2015.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Гафт А. Ю. Соколів / А. Ю. Гафт, О. М. Куц // Історія міст і сіл Української РСР : В 26 томах / Гол. ред. П. Т. Тронько. – К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1967. – Т. 21 : Харківська область. – С. 483–492.
- ↑ Свято-Успенский храм, с. Соколово. Изюмская епархия - Официальный сайт (ru-RU) . 26 липня 2016. Процитовано 13 лютого 2024.
- Історія міст і сіл Української РСР : В 26 томах / Гол. ред. П. Т. Тронько. – К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1967. – Т. 21 : Харківська область. – С. 483–492.
- Адреса местных организаций РСДРП : [рос.] // Исторический архив. — 1956. — № 6. — С. 36—66. — ISSN 0869-6322.
- Погода в селі Соколове
- Соколове. Інтернаціональний подвиг. Пам'ять назавжди. — Харків, 2014
- Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967
- Гумілевський Д. Г. (Филарет). Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.
- Щелков К. П. Історична хронологія Харківської губернії — Харків, Університетська друкарня, 1882.
- Саяний М. І. Зміївщина Слобожанщини перлина — Зміїв, 2009.