Залізня: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
MobyBot (обговорення | внесок) |
||
Рядок 41: | Рядок 41: | ||
У 18 та 19 століттях відоме, як слобода Железняки, значну частину населення якого становили старообрядці. У 1875 році общиною старообрядців, що сформувалась у селі, було побудовано дерев"яну Свято-Покровську церкву, яка зберіглась до теперішнього часу (в ній нині розташований сільський клуб). Навкруги села розташовувались непоодинокі хутори-садиби селян-хліборобів, які мали по 3-6 десятин малопродуктивної піщаної землі у власності та обробляли її. При проведенні колективізації хутори були знищені, а їх мешканців примусили розібрати та перевезти свої оселі до Залізняка. |
У 18 та 19 століттях відоме, як слобода Железняки, значну частину населення якого становили старообрядці. У 1875 році общиною старообрядців, що сформувалась у селі, було побудовано дерев"яну Свято-Покровську церкву, яка зберіглась до теперішнього часу (в ній нині розташований сільський клуб). Навкруги села розташовувались непоодинокі хутори-садиби селян-хліборобів, які мали по 3-6 десятин малопродуктивної піщаної землі у власності та обробляли її. При проведенні колективізації хутори були знищені, а їх мешканців примусили розібрати та перевезти свої оселі до Залізняка. |
||
До цього часу у пам |
До цього часу у пам'яті старих жителів села зберіглись назви окремих з тих хуторів - Лихотворищина, Мократичі, Лівончиків хутір, Шкрудєва гора, Голопузівка. |
||
До Другої світової війни на радянський манер село називали Желєзнякі. Щодо назви села немає однозначного підходу та тлумачення: його називають Железняк, Желєзняк, Залізняк. Українське населення села та оточуючих населених пунктів називає його - Желєзняк, хоча після Другої світової війни чиновники тодішнього СРСР переіменували його на Залізня ( дата переіменування невідома). На одному з старих цвинтарів села зберігся релігійний пам'ятник, у вигляді гранітної стели з хрестом, встановлений у 1911 році, на якому наявний напис : " Крестьянам общества деревни Железняка июня 1911 года Христос Воскресе + Упокой Господи души их " . |
До Другої світової війни на радянський манер село називали Желєзнякі. Щодо назви села немає однозначного підходу та тлумачення: його називають Железняк, Желєзняк, Залізняк. Українське населення села та оточуючих населених пунктів називає його - Желєзняк, хоча після Другої світової війни чиновники тодішнього СРСР переіменували його на Залізня ( дата переіменування невідома). На одному з старих цвинтарів села зберігся релігійний пам'ятник, у вигляді гранітної стели з хрестом, встановлений у 1911 році, на якому наявний напис : " Крестьянам общества деревни Железняка июня 1911 года Христос Воскресе + Упокой Господи души их " . |
Версія за 16:11, 5 листопада 2016
село Залізня | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Житомирська область |
Район | Житомирський район |
Рада | Головенківська сільська рада |
Основні дані | |
Населення | 177 |
Площа | 0,85 км² |
Густота населення | 208,24 осіб/км² |
Поштовий індекс | 12464 |
Телефонний код | +380 412 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°09′00″ пн. ш. 28°31′20″ сх. д. / 50.15000° пн. ш. 28.52222° сх. д.Координати: 50°09′00″ пн. ш. 28°31′20″ сх. д. / 50.15000° пн. ш. 28.52222° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
219 м |
Водойми | Гнилоп"ять |
Місцева влада | |
Адреса ради | 12464, Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Головенка, вул.Шкільна,1 , тел. 40-22-45 |
Карта | |
Мапа | |
|
Залі́зня [1]— село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 177 осіб. Національний склад населення - українці, поляки, росіяни. В селі мешкає значна частина нащадків старообрядців попівської гілки. Наявне діюче старообрядницьке кладовище.
В історичній літературі згадується назва населеного пункту Мократіца, яке у 1545 році належало землевласникам Вороничам. З великою долею вірогідності можна вважати, що воно існувало на околиці сучасної Залізні. Адже до теперішнього часу одна з околиць Залізні носить у народі назву, а до часів радянскої колективізації існував хутір з назвою "Мократичі".
У 18 та 19 століттях відоме, як слобода Железняки, значну частину населення якого становили старообрядці. У 1875 році общиною старообрядців, що сформувалась у селі, було побудовано дерев"яну Свято-Покровську церкву, яка зберіглась до теперішнього часу (в ній нині розташований сільський клуб). Навкруги села розташовувались непоодинокі хутори-садиби селян-хліборобів, які мали по 3-6 десятин малопродуктивної піщаної землі у власності та обробляли її. При проведенні колективізації хутори були знищені, а їх мешканців примусили розібрати та перевезти свої оселі до Залізняка.
До цього часу у пам'яті старих жителів села зберіглись назви окремих з тих хуторів - Лихотворищина, Мократичі, Лівончиків хутір, Шкрудєва гора, Голопузівка.
До Другої світової війни на радянський манер село називали Желєзнякі. Щодо назви села немає однозначного підходу та тлумачення: його називають Железняк, Желєзняк, Залізняк. Українське населення села та оточуючих населених пунктів називає його - Желєзняк, хоча після Другої світової війни чиновники тодішнього СРСР переіменували його на Залізня ( дата переіменування невідома). На одному з старих цвинтарів села зберігся релігійний пам'ятник, у вигляді гранітної стели з хрестом, встановлений у 1911 році, на якому наявний напис : " Крестьянам общества деревни Железняка июня 1911 года Христос Воскресе + Упокой Господи души их " .
Село розташовано у мальовничій місцині по обох берегах річки Гнилоп'яті (притока Тетеріва) на кордоні з територією 37 загальновійськового полігону Міністерства оборони України.
З 1923 р. по 12.05.1958 р. село було центром Залізнянської сільської ради Троянівського, Коростишівського, а потім Житомирського районів. Після неодноразових адміністративно-територіальних реформ до 1996р. село входило до складу Троянівської сільської ради Житомирського району. Зі створенням Головенківської сільської ради (17.04.1996 р.) перейшло до її складу.
В селі розташований сільський клуб Головенківської сільської ради.
До розпаду СРСР на території населеного пункту розташовувалась бригада колгоспу " Світанок " (правління у с. Троянів), яка займалась скотарством. Діяла кузня, в якій не лише ремонтували колгоспну техніку, а й задовільняли ковальсько-слюсарні потреби населення. Працювала школа-восьмирічка,у якій навчались діти колгоспників. Будь-якого значного промислового чи сільськогосподарського виробництва, окрім особистих селянських господарств, за часів незалежності України в селі не існує. В приміщеннях колишніх ферм, які вціліли, зараз розташовані приватні пилорама та цех з обробки каменю. Село електрифіковано та газифіковано, має фельдшерсько-акушерський пункт.
22 листопада 1921 р. через Железняки, вертаючись з Листопадового рейду, проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932-1933.
На цвинтарі, розташованому на околиці села, знаходиться братська могила 17 воїнів, які загибли при його визволенні у 1944 році. Ось їх список :
ст. сержант | Абаєв | Килч | - | 1896 | 01-01-1944 | - | - | - |
рядовий | Босик | Петро | Сидорович | 1902 | 01-01-1944 | - | - | - |
рядовий | Бондарев | Григорій | Іванович | 1912 | 01-01-1944 | - | - | - |
рядовий | Готун | Микола | Степанович | - | 01-01-1944 | - | - | - |
ст. сержант | Кобець | Андрій | Андрійович | 1924 | 03-01-1944 | - | - | - |
гв. мол. сержант | Колтун | Олександр | Кузьмович | - | 03-01-1944 | - | - | - |
рядовий | Колтун | Олександр | Кух | - | 03-01-1944 | - | - | - |
мол. сержант | Кострицький | Павло | Прокопович | 1919 | 01-01-1944 | - | - | - |
рядовий | Красилович | Василь | Ількович | 1908 | 01-01-1944 | - | - | - |
мол. лейтенант | Кургузов | Григорій | Гаврилович | - | 03-01-1944 | - | - | - |
рядовий | Павлюк | Антоніна | Михайлівна | - | 13-04-1944 | - | - | - |
рядовий | Петручек | Яків | Сазонович | 1911 | 01-01-1944 | - | - | - |
рядовий | Панежда | Лука | Кузьмович | 1907 | 01-01-1944 | - | - | - |
ст. сержант | Суховеєв | Володимир | Степанович | 1905 | 01-01-1944 | - | - | - |
рядовий | Татченко | Григорій | Якович | 1910 | 07-01-1944 | - | - | - |
мол. сержант | Тимаков | Семен | Фролович | 1922 | 03-01-1944 | - | - | - |
рядовий | Юткін | Олексій | Григорович | 1911 | 01-01-1944 |
Посилання
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
- Погода в селі Залізня
- Масштаби Голодомору в Житомирському районі. Сайт Житомирської РДА
- Żeleźniaki, w dokumentach także Żeleźnice, Żelazna, wieś nad Hnyłopiatem... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 767. (пол.)
- http://graves.code.ua/soldier/ccc050000000093
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |