Кінетичне мистецтво: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Basio (обговорення | внесок)
м вилучена Категорія:Мистецтво за допомогою HotCat
Рядок 13: Рядок 13:
Після 1960-х в кінетизмі стали використовуватися [[Растрова графіка|растрові]] структури, вантові конструкції, модульні елементи, прийоми програмування і автоматичного управління.
Після 1960-х в кінетизмі стали використовуватися [[Растрова графіка|растрові]] структури, вантові конструкції, модульні елементи, прийоми програмування і автоматичного управління.


Сьогодні кінетичне мистецтво розглядається як вид пластичного мистецтва, в якому використовуються мобільні і трансформовувані форми, які приводяться в дію природними силами або двигунами. Особливим напрямком є створення в яких за допомогою складних механізмів забезпечується [[Marble mashine|обіг кульок]]<ref>[http://www.rollingballsculpture.com/ Marble Runs Rolling Ball Sculpture] {{ref-en}}</ref>.
Сьогодні кінетичне мистецтво розглядається як вид пластичного мистецтва, в якому використовуються моб
{| class="wikitable"
|+
!
!
!
!
|-
|
|
|
|
|-
|
|
|
|
|-
|
|
|
|
|}


== Кінетичні скульптори ==
== Кінетичні скульптори ==

Версія за 11:36, 22 березня 2019

"The Twister Star Huge" (2006) Лімана Уїтакера

Кінетичне мистецтво, кінетизм — напрям сучасного модернізму, що використовує так звані мобілі (пристрої, які приводяться в рух вітром, водою, електрикою, силами магнетизму тощо). Сформувався в 1950-ті роки.

Кінетичне мистецтво знаходить певне практичне застосування як вид технічної творчості, в оформленні виставок, рекламі тощо. Використання світлових і кольорових ефектів іноді зближує кінетичне мистецтво з кольоромузикою.

Історія

Кінетичне мистецтво зародилося в 1920-30-х роках XX ст. Його основоположниками вважаються Володимир Татлін і Александр Колдер. Кінетичне мистецтво багато в чому спирається на естетику Баухаусу, модерну, російського конструктивізму. Попередниками кінетизму вважаються російські конструктивісти, а також деякі з західнонімецьких дадаїстів 20-х років. Теоретиками кінетизму виступили французькі художники Ніколя Шоффер і Франк Поппер. Шоффер висував принципи "просторо-світло-хроно-динамізму" як основи кінетичного мистецтва. У їхніх роботах широко використовувалися прозорі матеріали, електромотори, важелі, пульти управління і т.д. У багатьох випадках ілюзія руху створювалася зміною освітлення.

Одним з напрямків кінетизму стало самознищуване або самогубне мистецтво (Жан Тенгелі та ін.). В ньому рухомі пристрої, пропрацювавши, загорялися чи інакшим чином руйнувалися за рахунок дії деталей, які входили у їхню конструкцію.

Важливий внесок зробили російські конструктивісти: Володимир Татлін, Костянтин Мельников, Олександр Родченко. Художники-кінетики використовували можливості руху предметних конструкцій, різних механізмів, ілюзорних зображень і оптичних ефектів. Кінетичним мистецтвом активно займалася група «Движение» (1962-1976), що займалася проектуванням синтетичних містерій з використанням руху світла, газу, тривимірних елементів і кінопроекцій.

Після 1960-х в кінетизмі стали використовуватися растрові структури, вантові конструкції, модульні елементи, прийоми програмування і автоматичного управління.

Сьогодні кінетичне мистецтво розглядається як вид пластичного мистецтва, в якому використовуються моб

Кінетичні скульптори

Примітки

Література

Посилання