Історизм (мистецтво)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Історизм — сукупність стилів і напрямів в мистецтві XIX століття, ознакою яких є зверенення до мистецької спадщини минулих епох, уподібнення[1], використання та переосмислення їх в сучасному контексті[2].

До історичних або ретроспективних стилів в архітектурі відносять, зокрема, неоготику, романтичний історизм, неогрек, неоренесанс, необароко, неорококо, неороманський , неовізантійський та «псевдоруський стиль».

При цьому виділяють кілька етапів розвитку історизму. Перший з них (30—40 роки XIX сторіччя) загалом є спорідненим з романтизмом, заслугою якого, власне, і є усвідомлення історичного характеру розвитку мистецтва. Другий (з 50-60 років XIX сторіччя) збігається з пануванням академізму, який визнав стилі минулих епох «зразковим» для сучасності. Саме тому історизм некоректно вважати окремим напрямом, і тим більше окремою добою в історії мистецтва — подібним до бароко, класицизму, романтизму чи модерну.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Zdzisława Tołłoczko. Główne nurty historyzmu i eklektyzmu w sztuce XIX wieku. T. 1: Architektura. Krakow, 2005, с.4
  2. Nikolaus Pevsner. Studien zur Kunst des neunzehnten Jahrhunderts. München 1965, с.267