Модернізм (некласичне мистецтво)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Клод Моне.Вокзал Сен-Лазар (Музей Орсе)

Модернізм (буквально — «осучаснений», від лат. modernus — сучасний), некласичне мистецтво — термін, яким в мистецтвознавстві позначають мистецькі напрями та стилі, які з'явилися на противагу так званому «класичному мистецтву» XIX сторіччя — реалістичному та академічному.

Одним з перших про свій розрив з «класикою» оголосили англійські прерафаеліти, чия художня програма була швидше консервативною або ж навіть реакційною. Зовсім іншим став протест імпресіоністів, спрямований не стільки на відтворення забутих форм, скільки на створення нових. Згодом з'явилися інші «некласичні» напрямки, такі як символізм, неоромантизм, постімпресіонізм, модерн (ар-нуво), фовізм, експресіонізм, кубізм, футуризм, абстрактне мистецтво (останні напрямки часто об'єднують під визначенням «мистецький авангард»).

Довгий час не було загального терміну, який би поєднував усі ці несхожі між собою мистецькі явища. Назву модернізм спочатку застосовували лише до мистецтва 10-30-х років XX сторіччя, що в багатьох свої рисах заперечувало досвід «некласичних» стилів межі сторіч, насамперед авангардизму. Але за відсутністю іншого прийнятного терміну (а також завдяки співзвучності термінів модернізм і модерн) модерністським почали називати усе некласичне мистецтво кінця XIX — першої половини XX сторіч.

Таке розуміння модернізму, поширене, зокрема в українському мистецтвознавстві, яке зараховує до модерністів таких митців як Ольга Кобилянська,Михайло Коцюбинський, Леся Українка та Іван Франко.

Український модернізм[ред.ред. код]

Представники українського модернізму кінця XIX — початку XX століття — Дніпрова Чайка, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Олександр Олесь. У казці раннього українського модернізму наявні ряди провідних просторових орієнтирів, а саме: хронотоп лісу, хронотоп дороги, хронотоп оселі, хронотоп палацу тощо[1]. Жанрові інтерпретації традиційного казкового часопростору в системі модерністичного мистецтва суголосні тогочасному тяжінню до фіктивних світів, снів, візій, які дозволяють письменнику створювати ефект дива в умовах реальності[1].

Дослідження[ред.ред. код]

Дослідження стосується художнього часу й художнього простору, жанрових орієнтирів.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

M. Ржевська.Модернізм // Українська музична енциклопедія, Т. 3. — Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2011. — С. 447-450


Примітки[ред.ред. код]