Тоні Блер

Тоні Блер Tony Blair
англ. Tony Blair
Тоні Блер Tony Blair
Прем'єр-міністр Сполученого Королівства
3 травня 1997 — 27 червня 2007
Попередник	Джон Мейджор
Наступник	Гордон Браун
Член Палати громад від округу Седжфілд
9 червня 1983 — 27 червня 2007
Попередник	Нове утворення
Наступник	Філ Вілсон
Народився	6 травня 1953 (70 років) Единбург, Шотландія
Відомий як	політик, дипломат, автобіограф, адвокат
Місце роботи	Єльський університет і Близькосхідний квартет
Країна	Велика Британія
Alma mater	Колледж Святого Іоанна (1976), Феттс-коледжd, Юридична школа Ситі, Chorister Schoold (липень 1966) і St. Peter's Boys Schoold
Політична партія	Лейбористська партія Великобританії
Батько	Leo Blaird
Мати	Hazel Elizabeth Rosaleen Corscadend
У шлюбі з	Чері Бут
Діти	Euan Blaird, Nicholas Blaird, Kathryn Blaird і Leo George Blaird
Релігія	католицька церква
Нагороди	Thomas J. Dodd Prize in International Justice and Human Rightsd (24 вересня 2003) Золота медаль Конгресу Премія Дена Девідаd (2009) почесний доктор Університету Хайфиd почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі Людина року (Financial Times) (1997)
institute.global
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Е́нтоні Чарльз Лі́нтон Блер (англ. Anthony Charles Lynton Blair; *6 травня 1953) — прем'єр-міністр Великобританії (3 травня 1997-27 червня 2007), перший лорд Казначейства, член Таємної ради, міністр Британської громадської служби і член Парламенту по виборчому округу Седжфілд в північно-східній Англії.

Біографія

Блер став лідером британської Лейбористської партії в липні 1994, після раптової смерті його попередника, Джона Сміта. Під його керівництвом партія отримала рішучу перемогу на виборах 1997 року, поклавши кінець 18-річному правленню урядів правоцентристської Консервативної партії. Блер займає посаду прем'єр-міністра довше за будь-якого іншого представника Лейбористської партії і є єдиною людиною, яка б привела партію до трьох послідовних перемог на виборах. Він був наймолодшим прем'єр-міністром після лорда Ліверпуля в 1812.

Разом з Гордоном Брауном і Пітером Мендельсоном, Блеру приписують заслугу повернення Лейбористської партії до центру британської політики, використовуючи термін «Нова Праця» щоб відрізняти свою про-ринкову політику від більш колективістської політики партії в минулому. Цю зміну порівнюють з центристськими реформами Демократичної партії США, пов'язаними з Білом Клінтоном і «новими демократами», хоч з меншою кількістю соціально консервативних елементів та культурними відмінностями між британським і американським суспільствами. Блер описує свою політичну філософію як «сучасну соціал-демократію» і «третій шлях».

Блер підтримав цілий ряд аспектів зовнішньої політики США, беручи участь у вторгненнях до Афганістану в 2001 і Іраку в 2003. В результаті він зіткнувся з різкою критикою більшості ліберально настроєних британців, тобто прихильників своєї власної партії, а обставини втягнення Британії до війну в Іраку розглядаються багатьма як безчесні.

У жовтні 2004 Блер заявив, що він не зможе піти на четвертий термін як прем'єр-міністр. Це привело до роздумів щодо того, як довго його лідерство буде продовжуватися, наступні загальні вибори будуть приведені 3 червня 2010. 14 травня 2006 газета Незалежність (англ. Independent on Sunday) повідомила, що Блер конфіденційно запевнив міністрів що він залишить посаду літом 2007. Передбачалось, що його замінить канцлер Казначейства Гордон Браун. 10 травня 2007 р. Тоні Блер повідомив, що піде в відставку з посади прем'єр-міністра країни 27 червня того ж року.
Останні 2 місяці його перебування на посаді прем'єр-міністра були позначені значною міжнародною активністю. У тому числі він зміг відстояти інтереси Сполученого Королівства у новому базовому договорі щодо ЄС, який має замінити Європейську конституцію. Завдяки цьому на Великобританію не має розповсюджуватись обов'язковість виконання Хартії фундаментальних прав людини та у ЄС, замість посади союзного міністра закордонних справ має бути введена лише посада Верховного представника ЄС у справах зовнішньої політики. 27 червня 2007 королева Єлизавета ІІ прийняла відставку Тоні Блера з посади прем'єр-міністра та призначила Гордона Брауна, канцлера казначейства, доручивши йому сформувати Кабінет. Тоді ж Блер склав із себе повноваження члена Парламенту від округу Седжфілд, першим представником якого у Палаті громад він був, але залишився таємним радником ЇЇ Величності.

Після відставки та нетривалого відпочинку він був призначений спеціальним представником так званого «близькосхідного квартету» з урегулювання ситуації на Близькому Сході.

Посилання

• Фонд віри Тоні Блера
• Вебсайт Тоні Блера